Матеріал цієї статті доступний тільки зареєстрованим користувачам
Будь ласка, зареєструйтесь або авторизуйтесь для доступу до даної статті.Скорочений опис статті:
Аудиторська діяльність в Україні є достатньо молодим суспільним інститутом. Минуло трохи більше ніж 18 років з моменту прийняття Закону України "Про аудиторську діяльність". Це невеликий проміжок часу у порівнянні з іншими країнами з ринковою економікою, де становлення аудиту відбувалося на протязі більше ніж 150 років. Через велику суспільну значимість роботи аудиторів в Україні вже багато років на різних рівнях відбуваються жваві дискусії з приводу можливих варіантів розвитку ринку аудиторських послуг. Це спричинило появу у молодого українського аудиту низки регуляторів. Законом встановлено, що основні повноваження з регулювання в сфері аудиторської діяльності здійснюються Аудиторською палатою України. Але певні функції з регулювання окремих питань, пов'язаних зі здійсненням аудиторської діяльності та проведенням аудиту окремих економічних суб'єктів, законодавством делеговані різним органам державної влади України, а саме: Міністерству фінансів, Міністерству юстиції, Міністерству економічного розвитку і торгівлі, Державній податковій службі, Національному банку, Державній службі статистики, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Рахунковій палаті, Державній фінансовій інспекції та Фонду державного майна. Така різноманітність регуляторів з боку держави підкреслює велику важливість для економіки України аудиту як форми незалежного фінансового контролю.
Читати ще:
[на головну]