Бібліотека бухгалтерського обліку pro-u4ot.info

Украина онлайн каталог сайтів www.webmoney.ru

КОМЕНТАРІ


Пошук інформації про контрагента в ЄДР

Моніторинг законодавства

Довідник бухгалтерських проводок (продовження)

Довідник бухгалтерських проводок

"Коза" для складання Балансу та Звіту про фінансові...

Податковий кодекс України (архів)

Як розрахувати фінансові показники (коефіцієнти)?

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1...

Как заставить людей работать на вас

Чи включаються до бази оподаткування кошти, отримані як...

Наступление на господство доллара

20 порад для того, щоб працювати менше

Первичные документы для целей бухгалтерского учета

Податковий календар

Пропозиція щодо публікації матеріалів

Чи є майбутнє в українського аудиту?

Бізнес-плани. Повне довідкове видання

Технология обмана или как стать членом АПУ

Який розмір річної плати за ліцензію на право оптової...

Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду,...

Альбом бухгалтерських проводок

Финансы и бухгалтерский учет для неспециалистов

Інформаційний вірус

Как грамотно сорвать проект внедрения, или Пособие для...

Инвестиционная оценка: Инструменты и методы оценки любых...

Реклама

. Головна » Різне » Точка зору »

Яка податкова реформа потрібна Україні

Надрукувати документ
13.06.2008

30.01.2008    Ігор Бєлойван, Alt

Кабінет Міністрів, що пішов у відставку наприкінці 2007 року, виконав досить велику підготовчу роботу, спрямовану на реформування податкової системи України. Тепер перед новим Кабміном стає питання чи доводити розпочату справу до кінця, чи запровадити власну редакцію змін, чи взагалі залишити все так як є на сьогодні. Останнє виглядає малоймовірним. Неминучість змін залишає тільки питання, наскільки вони будуть кардинальними.

Зрозуміло, що мова йде про Податковий Кодекс, який рано чи пізно буде проголосований Верховною Радою та підписаний Президентом. Як відомо попередній склад Кабміну розробив власну редакцію Кодексу, провів його через всі стадії затвердження у виконавчій владі та подав на розгляд Верховної Ради.

Запропонований Кабміном варіант Кодексу, на мою думку, кардинально змінює як саму систему оподаткування в Україні, так і її філософію.

Все почалося з затвердження у лютому 2007 року Концепції реформування податкової системи України. Цей документ містить в собі один ключовий параграф:

«принциповим недоліком податкового законодавства є наявність економічно необґрунтованих розбіжностей щодо визнання та оцінки доходів і витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість і нормативно-правовою базою бухгалтерського обліку в частині розрахунку фінансового результату, що унеможливлює складення декларації про прибуток підприємств за даними бухгалтерського обліку».

Цей параграф є ключовим, тому що визначає концепцію, тобто напрямок, змін в системі оподаткування. Дивним чином, але він акумулює в собі відразу дві проблеми, з якими система оподаткування в Україні проіснувала останні 10 років:

  1. Чи мають існувати розбіжності (різниці) між податковим та фінансовим результатом; та
  2. Якщо так, то які саме різниці.

Цей параграф виписано таким чином, що начебто скасуються всі різниці, та в результаті українські бухгалтери отримують можливість складати податкову декларацію за даними бухгалтерського обліку.

Здається, що автори Концепції керувалися скоріше емоціями, ніж професійним підходом до справи. Більше того, загальне гасло про поєднання бухгалтерського обліку з податковим знайшло дуже багато прихильників як на рівні ДПА України, так і серед практикуючих бухгалтерів. Дивним виглядає той факт, що майже за 10-ти річне існування ПСБО та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» величезний пласт бухгалтерської професії не встиг помітити, що поєднати бухгалтерський облік з податковим неможливо.

Точніше це можливо, якщо відмінити ПСБО та в Інструкції з ведення бухгалтерського обліку чітко викласти кореспонденцію рахунків, яку слід застосовувати при кожній визначеній господарській операції. Існування ж будь-яких інших операцій просто відкинути як неможливе. Тобто повернутися в часі до реформи 1997 року. Але тоді нам не потрібні ні Податковий Кодекс, ні ПСБО.

Це також можливо, якщо застосовувати ставку податку до прибутку, визначеного у звіті про фінансові результати, що складається у відповідності до вимог ПСБО. Але це зруйнує конкурентне середовище через перетворення оподаткування в інструмент конкуренції. В результаті, ми ніколи не отримаємо достовірної фінансової звітності, тому що всі рішення менеджменту при її складанні будуть спрямовані виключно на мінімізацію оподаткування.

Розбіжності між фінансовим та податковим результатом закладені концептуально та утворюються різними цілями, з якими складаються податкова декларація та фінансова звітність:

Податкова декларація: Фінансова звітність:
1. відображає виключно факти та події, що відбулися; 1. відображає як факти, що відбулися, так і оцінки майбутніх подій;
2. завжди підтверджується документально; такі документи майже завжди видаються (підтверджуються) третьої стороною; 2. містить як факти, що підтверджені документально, так і суб’єктивні оцінки менеджменту; значна частина документів генерується в середині компанії на базі оцінок експертів, консультантів та менеджменту;
3. складається з застосуванням чітко виписаних в законодавстві вимог та правил, що унеможливлюють суб’єктивний підхід з боку платників податку при її складанні; 3. складається з застосуванням принципів бухгалтерського обліку та стандартів фінансової звітності; як принципи, так і стандарти, окреслюють лише загальні вимоги до розкриття інформації та залишають багато місця для їх суб’єктивного трактування;
4. ставить всіх платників податку в рівні умови шляхом запровадження єдиних податкових вимог та правил до однакових операцій з метою збереження умов справедливої конкуренції на ринку. 4. кожна компанія застосовує власну облікову політику, яка не суперечить стандартам бухгалтерського обліку, що в значній мірі впливає на її фінансовий результат.

Як підсумок, можна зазначити, що податкова декларація – це результат застосування чітких правил до документально підтверджених подій. А звіт про фінансові результати – це результат визначення саме економічного результату діяльності бізнесу шляхом застосування облікової політики, принципів бухгалтерського обліку та вимог стандартів.

При складанні податкової декларації ми завжди маємо справу з минулим, тому по завершенні звітного періоду змінити це минуле вже неможливо. При складанні ж фінансової звітності на фінансовий результат впливають дуже багато подій, що відбуваються після дати балансу. Крім того, менеджмент часто змінює своє ставлення до подій, що існували на дату балансу.

Іншими словами: податкова декларація завжди дивиться в минуле, а фінансова звітність – в майбутнє. Тому, між цими двома звітними середовищами не можуть не існувати саме економічні розбіжності. Наскільки ці розбіжності обґрунтовані цілком залежить від концепції та якості податкового законодавства.

Різниці між доходами та витратами в податковій декларації та у звіті про фінансові результати можна охарактеризувати лише загально:

  Фінансова звітність: Оподаткування:
Доходи Визначаються методом нарахування та визнаються в обліку в разі високого рівня впевненості в їх реалізації (тобто отримання у вигляді грошових коштів). Різниці, що виникають, мають виключно тимчасовий характер; ситуацію, коли доходи підлягають оподаткуванню, але так і не визнаються доходами в фінансовому обліку в жодному з періодів, важко собі уявити; по суті, це означає оподатковувати ті доходи, які не існують з економічної точки зору.
 Витрати Визначаються методом нарахування та визнаються в обліку в разі існування можливості їх реалізації (тобто сплати грошовими коштами). Різниці, що виникають, мають як тимчасовий, так і постійний характер;
постійні різниці утворюються в результаті накладання обмежень (інколи часткових) на включення певних витрат до податкової декларації;
тимчасові різниці утворюються в результаті розбіжностей між чіткими податковими правилами та облікової політикою платника податку.

Загальна світова тенденція, і Україна тут не виключення, зводиться до застосування більш фіскального підходу в оподаткуванні. Податкове законодавство майже усіх країн світу пришвидшує визнання доходів у часі та обмежує витрати у порівняні з фінансовою звітністю. І робиться це саме з економічних причин, тобто щоб збільшити базу оподаткування. Всі уряди бажають отримати до казни побільше та якомога скоріше.

Автори Кодексу, здається, розуміють, що обійтися взагалі без різниць не вдасться. Тим більше, що вже в жовтні 2007 року Кабінет міністрів затверджує Стратегію застосування міжнарод¬них стандартів фінансової звітності в Україні, яка тільки поглиблює економічні розбіжності між податкової декларацією та фінансовою звітністю.

Якщо оцінювати Кодекс в цілому, то можна сказати, що він вирішує одні проблеми, але народжує інші.

Дійсно, поточна система оподаткування утворює такі різниці між податковим та фінансовим обліком, які важко пояснити намаганнями держави розширити базу оподаткування. Вони, скоріше, просто заплутують бухгалтерів та податкових інспекторів.

Кодексу слід подякувати за скасування спеціального порядку визначення курсових різниць та обліку цінних паперів, а також за встановлення лінійного методу амортизації основних засобів з визначеними термінами корисної експлуатації. Крім того, капітальний прибуток (збиток) від реалізації (списання) окремих об’єктів пропонується визначати за правилами фінансового обліку.

Окрему подяку авторам Кодексу слід винести за скасування правила першої події, яке в прямому сенсі руйнувало бухгалтерський обік ПДВ та значно ускладнювало складання декларації про податок на прибуток. При чому в цьому випадку автори Кодексу пішли саме на зменшення бази оподаткування з точки зору наповнення бюджету.

Але Кодекс в той же час закладає нові та дуже небезпечні тенденції, намагаючись розділяти різниці між податковим та фінансовим результатом на «економічно обґрунтовані» та «економічно необґрунтовані»:

«якщо платник податку приймає рішення про уцінку/дооцінку активів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка/дооцінка з метою оподаткування не змінює балансову вартість активів та доходи або витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких активів».

Коли автори Кодексу намагаються якось окреслити різниці, вони заводять себе у дуже велику пастку. Ці різниці неможливо окреслити, тому що неможливо обмежити вплив ПСБО на звітність конкретної компанії. Більше того, задачею податкового законодавства не є визначення різниць, які воно створює у відношенні до фінансової звітності. Податкове законодавство має являти собою самодостатній звід правил, який не потребує звірки з будь-якими іншими системами обліку та звітності.

Спроби визначити такі різниці призводять до явних проколів. Як бути, наприклад, з визнанням зобов’язань у вигляді забезпечень майбутніх витрат (збитків)? Така операція не має відношення до уцінки/дооцінки активів, але я маю великі сумніви, що автори Кодексу мали на увазі включати такі витрати до складу валових в періоді їх визнання в бухгалтерському обліку.

Кодекс дійсно скасовує кілька суттєвих непотрібних різниць між податковим та бухгалтерським обліком, але не в якому разі не поєднує їх. В той же час він робить податкове законодавство набагато більш суб’єктивним, що є суттєвим недоліком.

Наприклад, Кодекс дозволяє застосовувати з метою оподаткування ПСБО 7 «Основні засоби» при класифікації витрат, пов’язаних з подальшої експлуатацією основних засобів. Тобто, включати такі витрати до складу валових у поточному періоді чи амортизувати їх у складі відповідного об’єкту основних засобів в майбутніх періодах залежить за Кодексом від облікової політики платника податків, яку він застосовує при складанні фінансової звітності. Така податкова норма, насправді, руйнує фінансову звітність. Тепер платники податків будуть читати в ПСБО 7 чудові слова про майбутні економічні вигоди, збільшення корисності і так далі, але прийматимуть зовсім не економічно обґрунтовані рішення.

Як висновок, слід зазначити, що Кодекс в значній мірі полегшує життя практикуючим бухгалтерам, але все ще містить дуже багато суб’єктивних положень та навіть збільшує їх кількість. Практика ж розвинених країн світу вимагає від податкового законодавства чіткості та об’єктивності, тому що суб’єктивізм породжує корупцію.

Податковий результат не повинен залежати від застосування термінів «господарська діяльність» та «невиробничі основні засоби». Він також не може залежати від облікової політики платника податків, тому що такий підхід руйнує фінансові звітність. Кодекс має бути збірником чітких та об’єктивних правил, подвійне трактування яких неможливо. Але це вже тема іншої цікавої статті.

Джерело: alt.com.ua

 


[на головну]

Додати коментар

Тільки зареєстровані учасники мають можливість приймати участь в обговоренні статей та матеріалів.
Будь ласка зареєструйтесь або авторизуйтесь.