Відповідно до ст. 2, 3 Закону України від 17 грудня 1998 року № 320-XIV "Про фіксований сільськогосподарський податок" зі змінами та доповненнями (далі – Закон) та п. 4 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 658 зі змінами та доповненнями, (далі – Положення) для переходу на сплату фіксованого сільськогосподарського податку (далі – ФСП) юридичній особі необхідно: бути сільськогосподарським підприємством різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянським та іншим господарством, основним видом діяльності якого є сільськогосподарське виробництво, коди якого підтверджуються довідкою управління статистики; мати у наявності об'єкт оподаткування, площі сільгоспугідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень), їх грошову оцінку, що підтверджується довідкою органів земельних ресурсів, для яких Законом встановлені ставки ФСП; дотримуватися критерію, відповідно до якого сума, одержана від реалізації сільгосппродукції, що вироблена (вирощена) на сільськогосподарських угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів її переробки на власних підприємствах за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. При цьому норми Закону та Положення не передбачають обмежень щодо переходу на сплату ФСП юридичної особи, засновниками якої є нерезиденти, за умови, що така особа відповідає всім критеріям платника ФСП.