Діє з 01.01.2011 Відповідно до ст. 302 Податкового кодексу України від 2 грудня року № 2755-VI (далі – ПКУ) об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди. Згідно з пп. "б" п. 307.1 ст. 307 платники фіксованого сільськогосподарського податку (далі – ФСП) не є платниками земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва). Податки і збори, не зазначені у п. 307.1 ст. 307 ПКУ, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених ПКУ (п. 307.2 ст. 307 ПКУ). Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать : а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно зі ст. 59 ЗКУ громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди озера, водосховища, інші водойми, болота та острови рибогосподарських потреб. З урахуванням викладеного, платники ФСП не є платниками земельного податку за землі сільськогосподарського призначення. Платники ФСП, що здійснюють реалізацію продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), не є платниками земельного податку за землі водного фонду, на яких розміщені водойми. За інші земельні ділянки платники ФСП сплачують земельний податок в порядку і розмірах, установлених розділом ХІІ "Плата за землю" ПКУ.