Відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету міністрів України від 20 травня 1993 року №56-93 „Про місцеві податки і збори” зі змінами та доповненнями (далі – Декрет) ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари. Але ст. 4 Указу Президента України від 28 червня 1999 року №761/99 „Про впорядкування механізму сплати ринкового збору” (далі – Указ) визначено, що не справляється ринковий збір із підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, які розташовані у стаціонарних приміщеннях (магазинах, кіосках, палатках) на території ринку, та з власних торговельно – закупівельних підрозділів ринку незалежно від займаного місця. В свою чергу слід зазначити, що дія ст. 4 Указу не поширюється на фізичних осіб згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №962 „Про роз’яснення ст. 4 Указу Президента України від 28 червня 1999 року №761”. Тобто, приватні підприємці – платники фіксованого податку сплачують ринковий збір на загальних підставах. Водночас ст. 18 Декрету визначено, що органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників. Враховуючи зазначене, такі приватні підприємці можуть звільнятися від сплати ринкового збору лише за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування.