Відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року „Про місцеві податки і збори” із змінами та доповненнями (далі – Декрет) ринковий збір – це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари. Пунктом 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” із змінами та доповненнями визначено перелік податків і зборів (обов’язкових платежів) від сплати яких звільняється суб’єкт підприємницької діяльності – платник єдиного податку. Даний перелік не містить ринкового збору. Таким чином, суб’єкт підприємницької діяльності – платник єдиного податку повинен сплачувати ринковий збір на загальних підставах. Слід зазначити, що ст. 18 Декрету визначено, що органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників. Тобто, суб’єкти підприємницької діяльності – платники єдиного податку можуть звільнятися від сплати ринкового збору лише за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування.