Виплата зарплати у конверті є досить поширеною і досить вигідною для роботодавців, оскільки дає можливість:

- Економити на внесках до фондів с/с та податку з доходів фізичних осіб.

- Нехтувати соціальними зобов'язаннями перед працівниками: виплачувати лікарняні, відпускні та компенсацію при звільненні лише із суми офіційної зарплати, тощо.

Отже, погоджуючись на отримання зарплати за «двійним» стандартом працівник ставить себе у доволі незручне і невигідне становище. Але, чи у працівника є альтернатива обирати спосіб виплати з/п саме у цього роботодавця? Звісно, у більшості випадків немає. Є альтернатива відмовитися від роботи у такого працедавця взагалі та піти шукати іншу роботу, але цей спосіб може використати не кожен працівник, не будь-якої професії, та не у кожному регіоні. Тому, говорити про право і свободу вибору працівника не зовсім коректно.

Отже, розглянемо ситуацію.

Працівник погодився працювати на умовах отримання заробітної плати: офіційної - виходячи із суми мінімальної заробітної плати, а решта - у конверті. (Тут ми не розглядаємо механізм і джерела отримання роботодавцем «чорного» кешу).

Роботодавець виявився, на перший погляд, порядним. Коли працівник захворів, лікарняні виплатив виходячи із загальної суми зарплати, відпускні теж нарахував виходячи із досягнутих з працівником домовленостей. Але, в житті дуже рідко буває, щоб коли добре, то це продовжувалося довго.

Пройшов певний час, все подорожчало, а заробітну плату працівнику ніхто підвищувати не збирається. При цьому, за цю ж роботу у іншій фірмі вже платять у 1,5 рази більше. Елементарна логіка підказує працівнику, що необхідно змінювати роботу. І от, коли він приходить до роботодавця і повідомляє про свій намір звільнитися, роботодавець поступає не зовсім порядно: за останній місяць виплачує лише офіційну зарплату, яка складає лише невеликий відсоток у сумі загальної з/п, а також компенсацію за невикористану відпустку також із суми офіційної зарплати. Іншими словами, роботодавець порушив взяті на себе зобов'язання і знехтував інтересами працівника.

Що у такому разі роблять обдурені працівники?

Як правило, нічого. Філософськи забувають про втрачені гроші та йдуть на нову роботу, адже як і кому можна довести суму зарплати, про яку була домовленість.

Але якщо усі будуть вчиняти саме так, то дуже скоро порядних роботодавців не залишиться взагалі, адже безнаказаність породжує безнаказаність.

Якщо почитати у ЗМІ поради, які даються на цей випадок, то усі вони зводяться лише до одного - не йти працювати до такого роботодавця. Але, в нинішніх умовах ця порада рівносильна тому, що не потрібно йти працювати взагалі, адже переважна більшість працедавців платить з/п у конверті (припущення автора). Інші порадники намагаються «заспокоїти» - знали куди йшли працювати, то хто ж вам винен?

Оскільки поради давати легше всього, тож автор дозволить собі також надати вам дієву пораду, яка дозволяє у ситуації, яка була розглянута вище, добитися від роботодавця виконання взятих зобов'язань або, навіть, більше (це вже залежить від вашої фантазії і імпровізації).

Отже, почнемо.

По-перше. Якщо роботодавець порушив взяті на себе зобов'язання, відразу ж забудьте про будь-які моральні зобов'язання перед ним, для того, щоб вас не мучили докори сумління.

По-друге. Якщо роботодавець поступив з вами непорядно, запитайте себе, чи зобов'язані ви поступати з ним порядно? Незалежно від вашої відповіді, поступати з ним ви повинні виключно у межах Закону, а Закон таку можливість дає.

Усі знають і, безумовно, чули про звільнення по ст.38 Кодексу законів про працю. Але мало хто читав статтю 38 повністю. Так от. У цій статті є абзац третій, який звучить так:

«Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.»

Зверніть увагу, у цьому абзаці не йде мова про необхідність відпрацьовувати два тижні.

Усі звикли, що якщо мова йде про статтю 38, то необхідно 2 тижні відпрацювати. Як бачимо, стаття 38 містить значно більше умов.

Отже, якщо працівник зможе довести, що «власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору», він має повне право скористатися нормою абз.3 ст.38 КЗпП та звільнитися у строк, який він сам бажає.

Ми не будемо вдаватися в юридичний аналіз тонкощів статті 38, оскільки у цьому немає необхідності. Чому? Зараз зрозумієте.

Стаття 172 Кримінального кодексу України. Грубе порушення законодавства про працю

1. Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю -

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

2. Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, -

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Це ще не все. Читайте далі:

Стаття 212 Кримінального кодексу України. Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)

1. Умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, -

карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

...

Примітка. Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в п'ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 212¹ Кримінального кодексу України. Ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування

1. Умисне ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до Пенсійного фонду України коштів у значних розмірах, -

карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

...

Примітка. Під значним розміром коштів слід розуміти суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законом неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром коштів слід розуміти суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законом неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які в п'ять тисяч і більше разів перевищують установлений законом неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Сподіваюсь, ви вже зрозуміли, про що йде мова. Але, якщо ні, пояснимо.

Справа в тому, що факт виплати зарплати у конверті може стати відомим правоохоронним органам, в основному, від працівника. Якщо працівник повідомить таку інформацію правоохоронним органам, власник підприємства чи уповноважений ним орган з високим рівнем ймовірності буде притягнутий до кримінальної відповідальності за ст.172 ККУ та за ст.212 ККУ. Перспективи не райдужні, правда?

От саме цим моментом автор і пропонує скористатися ображеному працівнику. Але, необхідно врахувати декілька моментів.

З дій працівника не повинно випливати те, що він свідомо погодився на отримання зарплати у конверті, а довести це буде не так вже й легко.

Отже, перш ніж приступати до рішучих кроків працівник повинен звернутися до бухгалтерії та запросити довідку про заробітну плату. Після отримання такої довідки у працівника на руках, як кажуть, усі козирі, і він може починати наступ на роботодавця. Як?

Крок №1. «...а поговорить?»

Перш за все, слід поговорити з роботодавцем, запропонувати йому мирно вирішити питання звільнення, щоб він потім не ображався, запропонувати звільнити вас за п.1 ст.36 КЗпП «За угодою сторін».

Якщо роботодавець за.....ться, переходимо до кроку №2.

Крок № 2. Пишемо Заяву наступного змісту та надсилаємо її поштою з повідомленням про вручення на адресу роботодавця:

 «Кому

Кого

Заява

Прошу звільнити мене із займаної посади згідно з абз.3 ст.38 КЗпП України з «__» ___200__р., у зв'язку з грубим порушенням Вами законодавства про працю. А саме:  «__» числа року, мною була отримана довідка про заробітну плату від бухгалтерії підприємства, з якої я дізнався про те, що мені офіційно нараховується заробітна плата не у повному розмірі, без сплати усіх передбачених законодавством внесків та податків. (Далі можна пофантазувати, за бажання, але основне вже написано)

Дата                                                                     Підпис»

Слід пам'ятати, що отримавши таку Заяву роботодавець буде «рвать и метать», і до цього необхідно бути психологічно готовим.   

Вам будуть говорити, що ви брешете, бо ви знали про неофіційну зарплату. Що Ви повинні будете заплатити із оголошеної суми неофіційної зарплати податок з доходів фізичних осіб і 2-кратний розмір штрафу, тощо.

Але говорити - це одне, а довести у суді - зовсім інше.

У працівника аргумент наступний: «Отримував зарплату я 2 рази на місяць, про одну розписувався у платіжній відомості або видатковому касовому ордері, а іншу - як з'ясувалося, неофіційну зарплату - розписувався у видатковому касовому ордері. Звідки я, працівник, мав змогу знати про те, як та зарплата мені нараховується? Я розписувався у видаткових документах, я не міг знати про те, що видаткові касові ордери складаються лише для директора, і зовсім не відображуються у бухгалтерії, і з них не платяться податки та внески.»

Щодо податку з доходів фізичних осіб, то обов'язок утримувати і сплачувати його до бюджету лежить на роботодавцеві, оскільки він є податковим агентом щодо сум заробітної плати, що повинна виплачуватися. Отже, якщо хто й буде нести за це відповідальність, то не працівник.

У роботодавця залишається 2 альтернативи:

- розрахуватися з вами, звільнити за угодою сторін в строк, який ви просите, і не мати проблем

- не розрахуватися, звільнити не на ваших умовах, і мати проблеми, пов'язані із наступною перевіркою органами прокуратури, судовою тяганиною з вами щодо порушення законодавства про працю і т.д. та мати дуже високу ймовірність нарватися на кримінальну відповідальність за ст. 212 ККУ.

Можете бути впевнені у тому, що оцінивши можливі альтернативи, роботодавець виконає усі ваші умови, задля того, щоб як можна швидше та як можна довше вас не бачити.

Від вас самих залежить, чи користуватися описаною схемою «укрощения».

Автор жодним чином не агітує використовувати її. Але, повідомляє, що вказана схема була використана автором особисто, його знайомими, друзями, співробітниками, і кожного разу очікуваний результат було досягнуто - «строптивые работодатели» йшли на поступки.

Завжди з вами,

Ернест Бобров