Основним документом, що регулює організацію та проведення рекламних заходів, а також здійснення рекламної діяльності, є Закон України від 3 липня 1996 року №270/96-ВР "Про рекламу" зі змінами та доповненнями (далі – Закон №270). Згідно зі ст. 1 Закону №270 реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Статтею 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року №56-93 "Про місцеві податки і збори" із змінами та доповненнями та рішенням Київської міської ради від 24.04.03 №360/520, яким затверджено порядок справляння податку з реклами на території м. Києва, встановлено, що об'єктом оподаткування цим платежем є вартість послуг зі встановлення та розміщення реклами. Рекламодавці сплачують податок з реклами під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами. Ставка податку встановлена у відсотках від вартості послуг, наданих підприємству або фізичній особі з рекламування продукції. Таким чином, якщо послуги з установлення та розміщення реклами надаються безкоштовно, то об'єкт оподаткування в даному випадку відсутній. Що стосується виготовлення рекламної продукції, то, як зазначалося вище, податок з реклами сплачується тільки з вартості послуг при її встановленні та розміщенні. У випадку, якщо підприємство самостійно встановлює або розміщує власну рекламу, воно повинне нараховувати податок з реклами із розрахунку тарифів на платні послуги за розміщення реклами, затверджених для розрахунків із сторонніми організаціями. Якщо підприємство розміщує тільки власну рекламу і тарифів на розміщення реклами не існує, воно повинне обчислити податок із розрахунку собівартості виконаних робіт по встановленню та/або розміщенню реклами.