Виставку некоректно називати рекламою. Зі змісту п. 1 і п. 2 ст. 22 Закону України від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР „Про рекламу” із змінами і доповненнями випливає, що виставка є заходом рекламного характеру. Тобто виставка — це комплексний спеціалізований захід, на якому рекламують товари. Отже, всі операції, що проводяться на виставках, з метою відображення у податковому та бухгалтерському обліку слід розглядати й аналізувати відокремлено. Це, наприклад, можуть бути відрядження, розміщення реклами (рекламних щитів, стендів), продаж товарів, безоплатна роздача товарів тощо. Усі ці операції об’єднано однією метою — виставкою з ціллю реклами продукції. Однак їх податковий облік регламентується різними нормами Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР) із змінами і доповненнями (далі – Закон №334). Витрати на відрядження відносяться до валових згідно з пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону №334, витрати на розміщення реклами – з абзацом першим пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону №334, витрати, пов’язані з продажем товарів, – з пп. 5.2.1 п. 5.2 та п. 5.9 ст. 5 Закону №334, витрати на безоплатну роздачу товарів – з абзацом другим пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону №334. Те саме стосується документального оформлення. Кожна операція оформляється спеціалізованими документами: відрядження — наказом про відрядження, посвідченням про відрядження; розміщення реклами — договором та актом; продаж товарів — касовим чеком тощо; безоплатна роздача товарів — актом довільної форми. Але виставка як спеціалізований рекламний захід оформляється додатково наказом керівника про участь у виставці, кошторисом витрат на участь у виставці, звітом про проведення виставки тощо. Аналогічно у бухгалтерському обліку: продаж товарів відображається у загальному порядку, прийнятому для операцій продажу, а всі інші витрати на підставі вищезазначених первинних документів (посвідчення про відрядження, акти тощо) списуються на рахунок 93 "Витрати на збут".