Відповідно до ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року №56-93 „Про місцеві податки і збори” із змінами та доповненнями об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Сплачується цей податок під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами із усіх видів оголошень і повідомлень, що передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна й одягу; на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті й в інших місцях. Виходячи з норм Декрету, перераховувати податок з реклами мають одержувачі коштів за розповсюдження реклами з усієї отриманої суми. При цьому листом ДПА України від 24.09.02 №6303/6/15-3416 передбачено, що оскільки у разі виконання замовлень на розміщення реклами рекламним агентством за договором підряду частина коштів від обсягу замовлення перераховується агентством на сплату рекламних послуг співвиконавцям, то у такому випадку рекламне агентство як посередник має сплатити до місцевого бюджету податок з реклами виходячи з різниці між сумою податку, сплаченого рекламодавцем та сумою податку, фактично сплаченою підрядчикам (виробникам або їх співвиконавцям) за отриману від них рекламу. Однак слід зазначити, що такий порядок сплати податку з реклами дійсний лише за умови фактичної оплати рекламодавцем рекламних послуг рекламному агентству та наявності у платника податку первинних документів, що засвідчують перерахування рекламним агентством податку з реклами кінцевому розповсюджувачу з виконаних ним обсягів робіт з рекламування саме цього рекламодавця. В іншому випадку рекламне агентство перераховує податок з реклами в бюджет у повному обсязі. За умови виконання вищезазначених вимог від’ємне значення податку з реклами за посередницькими договорами у посередника - платника податку з реклами виникати не може.