Відповідно до ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56-93 „Про місцеві податки та збори” із змінами та доповненнями об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях. Згідно із ст. 1 Закону України від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР „Про рекламу” із змінами та доповненнями (далі – Закон №270) реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. П. 7 ст. 8 Закону №270 передбачено, що розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, не вважається рекламою. Тобто, у разі якщо вивіска на фасаді магазину не несе рекламної інформації, податок з реклами сплачувати не потрібно. Якщо вивіска в цілому або її окремі елементи ідентифікуються як реклама, то податок сплачується на загальних підставах.