Статтею 9 Закону України від 3 липня 1996 року №270/96-ВР „Про рекламу” із змінами та доповненнями визначено, що реклама має чітко бути відокремлена від іншої інформації таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу. Відповідно до ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року №56-93 „Про місцеві податки і збори” із змінами та доповненнями об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях. Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка за розміщення реклами на тривалий час. Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами. Таким чином, рекламні агентства повинні обчислювати та сплачувати податок з реклами виходячи із вартості послуг, які надаються замовникам реклами. При цьому, податок з реклами обчислюється виходячи із вартості послуг за встановлення та розміщення реклами без нарахування ПДВ.