Відповідно до ст.. 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56-93 „Про місцеві податки і збори" із змінами та доповненнями (далі - Декрет) граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка за розміщення реклами на тривалий час. Конкретні ставки податку, які діють на тій чи іншій території, встановлюються відповідним органом місцевого самоврядування з врахуванням того, що ст. 18 Декрету цим органам надано право самостійно встановлювати і визначати порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Законом України від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР „Про рекламу" із зімнами та доповненнями та Декретом не дано визначення термінів „одноразова реклама" та „реклама на тривалий час" тому, при обрахуванні податку і застосуванні ставок слід виходити із: 1) змісту нормативних актів органів місцевого самоврядування які регулюють порядок нарахування та сплати податку з реклами; 2) умов договору на встановлення (розміщення) реклами; 3) виду (типу) рекламного носія на якому розміщується реклама. Аналіз рішень органів місцевого самоврядування про запровадження на відповідних територіях податку з реклами свідчить про те, що критерії класифікації реклами у багатьох випадках є різними. Так, у чинному Положенні про порядок нарахування та сплати податку з реклами у м. Харкові вказано, що ставка 0,5 відсотка застосовується при розміщенні реклами строком більш ніж на один день. Поняття одноразової реклами не розшифровується. У м. Донецьку реклама, що розміщена на строк більше одного місяця вважається довгостроковою, а до одного місяця -короткостроковою. Отже, якщо Положення не дають чіткого трактування термінів „одноразова реклама" та „реклама на тривалий час", то платнику слід орієнтуватися на другий критерій - умови договору на встановлення (розміщення) реклами. Наприклад, якщо за умовами договору передбачена одна публікація реклами в друкованих ЗМІ або одна трансляція рекламного ролику по радіо чи телебаченню, то тут безумовно йдеться про одноразову рекламу. Одноразовою слід вважати також роздачу рекламних листівок в ході будь-якого святкового, торгівельного і т.і. заходу (відкриття магазину, ярмарки, виставки, презентація тощо). В той же час, за умов публікації одного і того ж рекламного оголошення (трансляції ролика, роздачі листівок) протягом тривалого часу (або декілька разів) така реклама повинна вважатися довготривалою. Щодо третього критерію, то реклама, яка встановлюється (розміщується) на рекламних щитах, транспарантах, білбордах, за допомогою призматронів, сітілайтов, світових табло та аналогічних технічних засобів а також розміщується на поверхні транспортних засобів, на Інтернет-сайтах тощо повинна враховуватися як довгострокова, виходячи з довготривалості існування рекламоносія та багаторазової можливості ознайомлення з цією рекламою. Таким чином, тільки аналізуючи по всіх критеріях рекламний матеріал який повинен бути встановлений (розміщений) і враховуючи вимоги рішення органу місцевого самоврядування можливо чітко класифікувати рекламу за фактором термінів дії і без помилок обрахувати податок з реклами застосувавши відповідні ставки.