Основні засади рекламної діяльності в Україні, регулювання правових відносин, що виникають у процесі створення, розповсюдження, одержання реклами визначає Закон України від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР „Про рекламу” із змінами та доповненнями (далі - Закон №270). Статтею 15 Закону України від 25 червня 1991 року №1251-XII „Про систему оподаткування" із змінами та доповненнями встановлено, що до місцевих податків і зборів належить, зокрема, податок з реклами. При цьому загальні норми щодо оподаткування податком з реклами встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року №56-93 „Про місцеві податки і збори” із змінами та доповненнями (далі - Декрет), відповідно до якого визначено об'єкт оподаткування, платників податку, граничні розміри ставок податку з реклами. Згідно із ст. 11 Декрету об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Відповідно до ст. 1 Закону №270 реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Особа – фізична особа, у тому числі суб’єкт підприємницької діяльності, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні. Товар – будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об’єкти права інтелектуальної власності. Мерчандайзинг (merchandising) походить від англійського merchandise – мистецтво торгувати; суфікс -ing надає поняттю динамічності, подаючи процес торгівлі як важливий засіб комунікацій. У сьогоднішніх умовах мерчандайзинг – це новий напрямок торгового маркетингу, що являє собою сукупність усіх заходів щодо просування товару, які здійснюються в місцях роздрібного продажу. Отже, у разі якщо мерчандайзингові послуги містять елементи, які можна ідентифікувати як інформацію про особу або товар, то такі послуги вважаються рекламою. Водночас, слід зауважити, що відповідно до ст. 26 Закону №270 контроль за дотриманням законодавства про рекламу здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, яким є Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (далі - Держспоживстандарт України). Відповідно до абзаців 5 та 11 пп. 5 п. 4 Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики затвердженого Указом Президента України від 18.03.03 №225/2003 „Питання Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики” із змінами та доповненнями Держспоживстандарт України здійснює в межах своєї компетенції контроль за додержанням законодавства про рекламу та організовує надання споживачам консультацій з питань захисту прав споживачів та реклами у цій сфері. Таким чином, роз’яснення щодо ідентифікації мерчандайзингових послуг як реклами відноситься до компетенції Держспоживстандарту України і може бути надано ним за умови розгляду всіх обставин справи з дотриманням необхідної процедури.