Відповідно до ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56-93 "Про місцеві податки та збори" із змінами та доповненнями об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях. Ст. 1 Закону України від 16 вересня 1997 року №531/97-ВР "Про благодійництво та благодійні організації" із змінами та доповненнями ст. 1 Закону України від 3 липня 1996 року №270/96-ВР "Про рекламу" із змінами та доповненнями (далі – Закон №270) визначено, що спонсорство - добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами будь-якої діяльності з метою популяризації виключно свого імені, найменування, свого знака для товарів і послуг. Відповідно до ст. 5 Закону №270 у теле-, радіопередачах, матеріалах в інших засобах масової інформації, видовищних та інших заходах, які створені і проводяться за участю спонсорів, забороняється наводити будь-яку інформацію рекламного характеру про спонсора та/або його товари, крім імені або найменування та знака для товарів і послуг спонсорів. Згідно із частиною 6 ст. 13 Закону №270 не вважаються рекламою оприлюднення, виголошення у програмі, передачі імені, найменування спонсора, об'єктів права інтелектуальної власності, що йому належать. Враховуючи вищевикладене, при здійсненні спонсорства, що передбачає добровільну матеріальну, фінансову, організаційну та іншу підтримку фізичними та юридичними особами будь-якої діяльності з метою популяризації, оприлюднення виключно свого імені, найменування, свого знака для товарів і послуг, об’єкт оподаткування податку з реклами не виникає.