Податок з реклами належить до місцевих податків. Загальні принципи його нарахування і сплати визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56-93 "Про місцеві податки і збори" із змінами та доповненнями (далі – Декрет), відповідно до ст. 11 якого об'єктом оподаткування є вартість послуг зі встановлення і розміщення реклами і податок сплачується під час оплати цієї вартості. Оскільки ст. 18 Декрету встановлення і визначення порядку сплати місцевих податків та зборів віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування, потрібно керуватися конкретними документами відповідних місцевих органів. Наприклад, деякими місцевими положеннями передбачено перерахування податку з реклами за фактом надання послуг, що призводить до виникнення податкового зобов'язання за датою передачі результатів робіт (послуг). Зокрема, частиною VI Положення про податок з реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської Ради від 24.04.03 № 360/520, передбачено, що податок з реклами нараховується відповідно до встановленої ставки та вартості наданих рекламних послуг. Рекламодавці сплачують податок під час оплати наданих послуг, а підприємства, які надають ці послуги, отриманий податок вносять до районного бюджету за місцем їх реєстрації. Тобто, якщо підприємство у звітному періоді не отримує від рекламодавця оплати за фактично надані послуги, то й податкові зобов'язання щодо податку з реклами в цьому звітному періоді у підприємства не виникають. Таким чином, оскільки податок з реклами належить до місцевих податків, то при справлянні податку з реклами необхідно керуватись рішеннями відповідних місцевих органів.