Відповідно до ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року №56-93 „Про місцеві податки та збори” із змінами та доповненнями об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях. Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка за розміщення реклами на тривалий час. Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами. Відповідно до п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2003 року №15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” із змінами та доповненнями валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Таким чином, оскільки податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами, то у разі якщо платник податку з реклами отримує оплату за такі послуги в іноземній валюті, податок з реклами, що підлягає сплаті в бюджет, розраховується виходячи із курсу НБУ, що діє на дату оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.