Статтею 18 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56-93 ”Про місцеві податки і збори” із змінами і доповненнями визначено, що органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку та в межах установлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати окремі категорії платників. Комунальний податок віднесено до місцевих податків і зборів, він є обов’язковим для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об’єктів оподаткування або умов, з якими пов’язане запровадження цього податку. Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-III „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” із змінами і доповненнями податкова декларація, розрахунок — це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки та за формою, встановленими законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу). Форма податкового розрахунку комунального податку затверджена наказом ДПА України від 24.12.03 № 625 із змінами і доповненнями. Підприємство, що має пільгу зі сплати комунального податку згідно з рішенням міської ради, повинно подавати розрахунок до органів державної податкової служби. При цьому розрахунок подається з прочерками, з відповідною відміткою про користування цією пільгою (відповідно до якого нормативного документа надано пільгу), яка зазначається на будь-якому вільному полі розрахунку.