Статтею 15 Закону України від 25 травня 1991 року №1251-ХІІ "Про систему оподаткування" із змінами та доповненнями (далі – Закон №1251-ХІІ) до місцевих податків і зборів віднесено комунальний податок. Пунктом 3 ст. 15 Закону №1251 визначено, що місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому, комунальний податок є обов’язковим для встановлення сільськими, селищними, міськими радами за наявності об’єктів оподаткування або за умов, з якими пов’язане запровадження цього податку. Відповідно до ст. 5 Закону №1251-ХІІ облік платників податків і зборів (обов’язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства. Згідно зі ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року №56-93 "Про місцеві податки і збори" із змінами та доповненнями (далі – Декрет) комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Всі інші юридичні особи (крім тих, що перебувають на спрощеній системі оподаткування) є платниками комунального податку на загальних підставах. Законодавством не визначено залежності від фінансово-господарської діяльності при сплаті комунального податку. Проте, відповідно до ст. 18 Декрету органи місцевого самоврядування можуть звільняти окремі підприємства від сплати цього податку з урахуванням виробничо-фінансового стану. Форма податкового розрахунку комунального податку затверджена наказом ДПА України від 24.12.03 №625 із змінами та доповненнями і зареєстрована у Міністерстві юстиції України 08.01.04 за №4/8603. Відповідно до п. 9.2. р. 9 Порядку обліку платників податків, зборів (обов`язкових платежів), затвердженого наказом ДПА України від 19.02.98 №80, із змінами і доповненнями платник податків зараховується органами державної податкової служби до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням його підрозділів, земельних ділянок, родовищ корисних копалин, джерел забруднення навколишнього природного середовища, об'єктів рухомого або нерухомого майна, транспортних засобів, гастрольних заходів тощо, розташованих на територіях інших територіальних громад, ніж платник податків. Тобто, підприємство, яке придбало земельну ділянку в іншому місті, зараховується до категорії платників окремого податку за місцезнаходженням земельної ділянки. Отже, якщо органом місцевого самоврядування не передбачено інше для підприємств, у яких відсутній об’єкт оподаткування, то юридична особа, яка взята на податковий облік у відповідному органі державної податкової служби як платник окремих податків, не веде господарської діяльності і не має штатних працівників, повинна подавати розрахунок зі сплати комунального податку з про кресленнями, що і буде підтвердженням відсутності об’єкту оподаткування.