Відповідно до пп. 17.1.1 п.17 ст. 17 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" із змінами і доповненнями (далі – Закон № 2181) встановлено: платник податків, що не подає податкову декларацію (розрахунок) у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. Згідно з вимогами абз.5 пп. 4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону №2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з відправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження. Таким чином, у разі подання за звітний період розрахунку збору (збору за геологорозвідувальні роботи, платежів за користування надрами, збору за спеціальне водокористування), у визначені законодавством строки та за відсутності зауважень у працівників органів ДПС до оформлення податкового розрахунку, коли він був зареєстрований, цей розрахунок вважається прийнятим і штрафна санкція за неподання розрахунку збору не застосовується, незважаючи на те, що податковим органом було рекомендовано подання за цей звітний період двох розрахунків (звітний період поділити на два періоди, у зв’язку із змінами порядку обчислення збору).