Відповідно до ст.45 Кодексу України про надра від 27.07.94 №132/94-ВР, для визначення промислової цінності родовищ і оцінки запасів корисних копалин по кожному родовищу встановлюються кондиції на мінеральну сировину, що становлять сукупність вимог до якості і кількості корисних копалин, гірничо-геологічних та інших умов розробки родовища. Кондиції на мінеральну сировину розробляються з урахуванням раціонального використання всіх корисних копалин, а також наявних у них цінних компонентів і підлягають експертизі Державною комісією України по запасах корисних копалин (далі –ДКЗ). Кондиції - сукупність граничних вимог до якості та кількості мінеральної сировини в надрах, гірничогеологічних умов залягання, гірничотехнічних та інших умов розробки продуктивних покладів, дотримання яких під час підрахунку забезпечує найбільш повний й економічно ефективний видобуток і використання наявних запасів та ресурсів корисних копалин (п.2.1 Положення про порядок розробки та обґрунтування кондицій на мінеральну сировину для підрахунку запасів твердих корисних копалин у надрах, затвердженого наказом ДКЗ від 07.12.05 №300). Запаси корисних копалин розвіданих родовищ, а також запаси корисних копалин, додатково розвіданих у процесі розробки родовищ, підлягають експертизі та оцінюються ДКЗ у встановленому порядку. Відповідно до п.4 Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою КМУ від 05.05.97 № 432 (далі-Постанова) за ступенем техніко-економічного вивчення запаси і ресурси корисних копалин поділяються на групи, зокрема дві з них: перша група - запаси корисних копалин, на базі яких проведено детальну геолого-економічну оцінку ефективності їх промислового освоєння, матеріали якої, включаючи техніко-економічне обґрунтування постійних кондицій на мінеральну сировину, затверджені ДКЗ; друга група - запаси корисних копалин, на базі яких проведено попередню геолого-економічну оцінку їх промислового значення, а матеріали техніко-економічної доповіді про доцільність подальшої розвідки родовища, включаючи обґрунтування тимчасових кондицій на мінеральну сировину, апробовані ДКЗ або замовником геологорозвідувальних робіт; Відповідно до п.25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою КМУ від 22 грудня 1994 року №865, повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться через кожні п'ять років експлуатації ділянки надр (далі – Постанова №865). Надання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування корисних копалин та акта про надання гірничого відводу здійснюється після державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин (п.28 Постанови №865). Таким чином, коефіцієнт рентабельності продукції гірничодобувного підприємства платникам платежів за користування надрами з метою обчислення податкових зобов’язань необхідно брати з матеріалів: 1)техніко-економічної оцінки запасів і ресурсів корисних копалин, затверджених ДКЗ або за протоколом ДКЗ - для платників, які мають дозвіл на видобування корисних копалин; 2)з обґрунтування тимчасових кондицій на мінеральну сировину, апробовані ДКЗ – для платників, які мають дозволи на дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин загальнодержавного значення.