Контрабандні операції.

Як свідчить практика, найбільш розповсюдженою схемою перетину кордону контрабандними товарами є оформлення легальним платником (нерезидентом або резидентом) документації на транзит цих товарів через митну територію України. Після проходження товару на територію України попередні документи знешкоджуються та переоформлюються як такі, що регулюються договором між резидентами України, що придає контрабандним товарам нібито законний статус.

З метою легалізації товару, який має кримінальне походження або з яким здійснювались кримінальні дії (наприклад, контрабандне ввезення), використовуються, як правило, фіктивно утворені суб'єкти підприємницької діяльності. Документи на відпуск товару оформлюються від фіктивної фірми і розрахунки за товар відбуваються безпосередньо з нею. У подальшому кошти нелегальним способом конвертуються в іноземну валюту і перераховуються іноземному постачальнику товару.

Розповсюджений варіант схеми "відбілювання" нелегально виробленої продукції - здійснення її легалізації через фіктивну фірму. Для маскування операцій незначна частина легально виробленої продукції передається від виробника до фіктивної фірми. Відповідно, виникає можливість "висвітлення" походження незаконної виробленої продукції завдяки сертифікату якості. В подальшому отримані грошові кошти переводять в готівку через фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності. Ці особи передають готівку керівництву підприємства-виробника. У разі необхідності інвестування коштів у виробництво збільшується ціна на продукцію, яка виробляється легально.

Приклад.¹⁴ Група осіб одержує злочинні доходи шляхом контрабандного ввезення на територію країни елітних автомобілів іноземного виробництва з подальшою їх легалізацією на підставних осіб за фальсифікованими документами, які свідчать, що виготовлення автомобілів і первинний їх продаж було здійснено на території країни. На їх частину закуповуються елітні автомобілі, які знову ж шляхом контрабанди переправляються в країну і реалізуються за фальсифікованими документами. Грошові кошти легалізуються у вигляді інвестиційних операцій фізичних осіб для створення та розвитку власного (легального) підприємства по ремонту-продажу автомобілів.

____________

¹⁴ За матеріалами Міністерства внутрішніх справ України.

3. "Карусельні товарні схеми", що супроводжуються незаконним відшкодуванням з бюджету ПДВ

Через зовнішньоекономічну діяльність злочинці продовжують застосовувати механізми привласнення значних об'ємів бюджетних коштів за рахунок незаконного повернення податку на додану вартість. Як правило, скоєння таких злочинів здійснюється за прямою або опосередкованою участю посадових осіб банківських установ. При цьому активно використовуються фальсифікація інформації стосовної фінансово-господарської діяльності підприємств, оцінки його вартості, наявності заставного майна тощо.

Поряд з макроекономічними факторами (динаміка ВВП, валютного курсу, обсяги й структура зовнішньоекономічних операцій, законодавчі перетворення, податкова політика й т. п.), що впливають на сальдо ПДВ у бюджеті країни і його абсолютні показники, є присутнім ризик незаконного відшкодування ПДВ як елемента процесу легалізації кримінальних капіталів.

На сьогодні питання посилення контролю за вивозом за межі митної території окремих товарів і запобігання випадків незаконного відшкодування ПДВ підприємствами-експортерами є одним з актуальних для розглянутих країн. Завдяки подібним до схем здійснення імпортно-експортних операцій до держбюджету країни не надходять значні грошові суми.

На практиці держава не може забезпечити в повному обсязі сплату ПДВ у бюджет постачальниками й попередніми їм по технологічних ланцюжках фірмами. Це пояснюється численністю учасників і складністю структури експортних ланцюжків. Елементами такого ланцюжка можуть бути фірми, що мають пільги, відображають приріст недоїмки або реструктурують заборгованість, або підставні компанії-одноденки, на які за допомогою трансферного ціноутворення переноситься оподатковувана база, а гроші просто знімаються готівкою чи за допомогою вексельних схем переводяться в інші компанії. У результаті до відшкодування з бюджету пред'являються суми, що перевищують обсяг ПДВ, сплачений до бюджету на всіх стадіях експорту товару.

Статистика злочинів, що розкриваються правоохоронними органами, показує, що в окремих випадках спроби незаконного відшкодування ПДВ при експортних операціях сягають 0,6 млрд. грн. (0,113 млрд. дол. США).

Загальна схема "карусельного" типу включає одержання експортером грошей від імпортера-нерезидента; розрив "ланцюга" операцій у схемі в момент передачі грошей імпортерові; та виведення грошей нерезиденту для подальшого "прокручування" (рис. 3). Тобто, відправлені за кордон платежі можуть повторно повертатися нерезидентами в країну.

Оскільки за законодавством на предмет угоди (товар/послугу) передбачена нульова ставка ПДВ (тобто покладається компенсація з державного бюджету), друга частина схеми "маскується". При передачі грошей від експортера до імпортера знищуються всі паперові сліди (підроблені контракти, митна й інша документація).

З метою незаконного отримання ПДВ брудні кошти прокручуються через конвертаційні центри (ряд фіктивних підприємств). На банківський рахунок фіктивної фірми вносяться кошти, на які банком купується валюта на замовлення цієї фірми нібито для оплати товару, що має надійти з-за кордону по фіктивному договору з закордонною фірмою. При проведенні зовнішньоекономічних операцій (експорт продукції) злочинці віддають перевагу іноземним контрагентам з офшорних зон, укладаючи угоди за суттєво іншими цінами, ніж з іншими країнами.

Для передачі коштів від "експортера" до "імпортера" часто застосовуються операції із цінними паперами, у т. ч. на пред'явника. У такий спосіб у схемі забезпечується "розрив ланцюга" документально підтверджених операцій.

У випадку здійснення реального імпорту організатори схеми були б змушені заплатити ПДВ і митні платежі, одержавши в результаті збиток. Тому істотним моментом є відсутність фактичного імпорту, що супроводжується підробкою документації.

Для здійснення такого повернення злочинці застосовують кілька варіантів перерахування грошей:

- за контрактом по передоплаті без наступної поставки товару;

- нібито за поставку товару (надання фальсифікованої митної декларації);

- нібито за надання послуг (розробка інтернет-сайтів, маркетингові послуги й т. п.).

Рис. 3

Варіант схеми - утворення штучного податкового кредиту шляхом завищення ціни.

Однією з модифікацій шахрайства із ПДВ є по суті аналогічна схема, що реалізується в межах країни. У цьому випадку замість експорту має місце покупка товару за завищеними цінами, що надає право на податковий кредит. Для забезпечення необгрунтованого відшкодування податку в схемі обов'язково присутня фіктивна фірма (або група фірм - "конвертаційний центр"), що по закінченні операцій безслідно зникає з усією документацією. У якості продукції, експортованої за вартістю, значно вищою за світові ціни, виступають низько технологічні товари або звичайний металобрухт.

Розповсюджені й такі експортні махінації по завищених цінах, коли повторні експортні операції (напряму або шляхом укладання договорів комісії) проводяться з однією і тією ж продукцією, яка за документами зазначається як високотехнологічне обладнання (автоматизовані охоронні системи тощо), а насправді є малоцінними предметами або технічно або морально застарілим обладнанням. Тобто, при цьому у першому випадку документується експорт високотехнологічного обладнання (автоматизовані охоронні системи, лінії одержання екстрактів соків тощо), під виглядом якого провозяться інші малоцінні предмети, а у другому вивозиться або технічно і морально зношене обладнання, або матеріали (мазут, арматура, прокат) за значно завищеними цінами.

Ще один варіант - використання схеми зі збільшенням ціни за рахунок собівартості фіктивного виробництва (наприклад, за рахунок надходження комплектуючих від фіктивних фірм), коли підприємство-виробник визнається банкрутом та ліквідується ще до моменту експортних операцій. В результаті проведених операцій прямо відшкодовується ПДВ і проводиться залік через податковий вексель при здійсненні імпортних операцій.

Приклад. Підприємство, згідно з даними вантажних митних декларацій, здійснює операції з експорту за межі України певного обладнання. Фактурна вартість товару сягає надвеликих розмірів, необгрунтованих як з економічної, так і з ринкової точки зору.

Фактична реалізація схеми відбувається шляхом використання банківського інструментарію. Одним й тим саме банком обслуговуються усі основні розрахунки в процесі реалізації схеми, виділяється кредитний ресурс, емітуються цінні папери (операції по видачі і погашенню кредитів, операції з банківськими цінними паперами є невід'ємною частиною фінансового механізму), забезпечуються валютні розрахунки. Лише незначна частина обсягу операції, що, як правило, дорівнює сумі незаконного прибутку, відокремлюється і проходить через іншу банківську установу - партнера основного банку.

Весь ланцюг фінансових розрахунків здійснюється дуже швидко, протягом одного дня. Існує підконтрольність зазначеного механізму одному банку - оператору фінансової схеми. Така діяльність поставлена на систематичну основу і, по суті, є своєрідною банківською послугою.

При використанні даної схеми експортований товар в подальшому повертається на українську територію за цінами, які в десятки разів нижчі за експортну ціну. Далі товар легалізується за завищеною ціною через ряд фіктивних та транзитних фірм і використовується в схемі повторного експорту.

Злочинно здобуті кошти конвертуються у готівку та розподіляються між учасниками схеми. Залишок коштів перераховується на рахунок закордонного імпортера товару, звідки вони повертаються як офіційна виручка за експортований товар.

В усіх випадках зовнішньоекономічні угоди укладалися з підприємствами Російської Федерації, які створюються "пов'язаними" або посадовими особами фінансової установи. Фактичне відвантаження товару відбувається в адресу підприємств Великобританії, Кіпру, Латвії, що ускладнює перевірку фактичного експорту та подальшого руху товару. Крім цього, це надає можливість або "загубити" товар, або повернути його на територію України за рахунок імпорту (по мінімальним цінам) для забезпечення наступного циклу експортних операцій.

Надходження валюти з-за кордону для здійснення експортних операцій забезпечується шляхом проведення псевдоімпортних операцій по фіктивних зовнішньоекономічних контрактах та ВМД, для чого за участю обслуговуючого банку створюються фіктивні підприємства. У результаті цього на адресу російських підприємств надходить необхідна сума валютних коштів, які надалі використовуються для розрахунків за отримане обладнання.

Основними користувачами даних механізмів є підприємства, що постійно здійснюють імпорт товарів (частіше - сировини). Проведення зазначених операцій дозволяє погашати обов'язки зі сплати "імпортного" ПДВ створеним податковим кредитом.

Таким чином, основними характерними ознаками угод, які є частиною зображених схем, можуть бути:

- циклічність однотипних операцій, що здійснюються між учасниками схеми;

- використання для здійснення трансакцій як підстави фіктивних або фальсифікованих контрактів;

- максимально стислі строки проведення розрахунків (часто протягом одного дня);

- первинне підтвердження поставки різними компаніями, які беруть участь у схемі, оформляється в один день;

- участь у схемі фіктивних фірм ("оболонок"), а саме: відсутність відомостей про здійснення реальної діяльності у країні, реєстрацію як господарюючого суб'єкта; неможливість визначити фізичне місцезнаходження; очевидна невідповідність оборотів по рахунках компанії сумам податкових платежів, що сплачуються; поєднання в одній особі функцій засновника, керівника й головного бухгалтера компанії;

- використання в схемах, спрямованих на незаконне відшкодування ПДВ, офшорних компаній і офшорних юрисдикцій;

- розрахункові рахунки постачальника й покупця перебувають в одному банку;

- розрахунки покупця-нерезидента за експортований товар здійснюються з рахунку в банку-резиденті;

- відсутність економічного ефекту від розрахунків операцій з векселями, цінними паперами на пред'явника, що включаються до схеми;

- фальсифікація імпорту товарів.

Зокрема в рамках схеми цього типу можуть викликати підозри наступні фінансові операції:

- одержання банківського кредиту або позики від юридичної особи на суму повернення ПДВ (первинне фінансування схеми);

- невідповідність зазначеної в контракті вартості товарів або послуг їхньої реальної вартості;

- невідповідність заявленої вартості товару на митницях різних країн при вивезенні й ввезенні товару;

- очевидна невідповідність підстав вхідних/вихідних платежів у рамках імітованого схемою єдиного виробничого циклу;

- проходження однієї й тієї ж суми по рахунках великої кількості учасників схеми протягом банківського дня;

- пред'явлення (уперше) вимоги про відшкодування ПДВ компанією, серед партнерів якої - підприємства з невідомим місцем розташування;

- предмет угоди - "популярні" серед податкових шахраїв товари (програмне забезпечення, оптичні елементи, пластмасові штампи тощо).