Бібліотека бухгалтерського обліку pro-u4ot.info

Украина онлайн каталог сайтів www.webmoney.ru

КОМЕНТАРІ


Пошук інформації про контрагента в ЄДР

Моніторинг законодавства

Довідник бухгалтерських проводок (продовження)

Довідник бухгалтерських проводок

"Коза" для складання Балансу та Звіту про фінансові...

Податковий кодекс України (архів)

Як розрахувати фінансові показники (коефіцієнти)?

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1...

Как заставить людей работать на вас

Чи включаються до бази оподаткування кошти, отримані як...

Наступление на господство доллара

20 порад для того, щоб працювати менше

Первичные документы для целей бухгалтерского учета

Податковий календар

Пропозиція щодо публікації матеріалів

Чи є майбутнє в українського аудиту?

Бізнес-плани. Повне довідкове видання

Технология обмана или как стать членом АПУ

Який розмір річної плати за ліцензію на право оптової...

Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду,...

Альбом бухгалтерських проводок

Финансы и бухгалтерский учет для неспециалистов

Інформаційний вірус

Как грамотно сорвать проект внедрения, или Пособие для...

Инвестиционная оценка: Инструменты и методы оценки любых...

Реклама

. Головна » Облік » Податк. облік Архів » Іноземна валюта »

Інвалютні ціни в розрахунках між резидентами

Надрукувати документ
Студанс Наталія
18.01.2010

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 12.03.2007 р. N 20-5-132

Гр. Абдулову А. А. 

               
Щодо розрахунків в іноземній валюті на території України

 

На лист народного депутата України Р. Л. Ахметова від 16 лютого 2007 року N 06/007-1394 у Міністерстві юстиції розглянуто Ваше звернення щодо вирішення проблемних питань законодавчого регулювання розрахунків в іноземній валюті і, в межах компетенції, повідомляється.

Відповідно до підпункту 48 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 року N 1577, Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань організовує розгляд звернень громадян з питань, що належать до його компетенції і пов'язані з роботою управлінь юстиції, а також підприємств, установ, організацій, які належать до сфери управління Міністерства, вживає відповідних заходів.

Щодо визначення ціни зобов'язання в еквіваленті іноземної валюти зазначаємо.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, статтею 524 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, а сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

При цьому, главою 20 Господарського кодексу України встановлюються особливості укладання господарських договорів. Так, статтею 189 цього Кодексу передбачається, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Щодо відносин, які регулюються Господарським кодексом України зазначаємо наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно ж зі статтею 2 вказаного Кодексу учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Щодо визнання договору недійсним зазначаємо, що згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. А саме, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Перший заступник Міністра В. А. Бондик

 

 

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

 ЛИСТ

 від 21.12.2007                                                       № 9563

 

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва  в межах компетенції розглянув Вашу заяву від 01.12.2007 року щодо визначення поняття «умовна одиниця», та повідомляє наступне.

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Згідно пункту 2 статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Оскільки гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є законним платіжним засобом в Україні (стаття 3 Закону України від 05.04.01  № 2346 - III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»), то й ціна у договорі зазначається у гривнях.

При визначенні ціни у договорі слід враховувати положення частини 2 статті 524 Цивільного кодексу України про те, що сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Отже, сторонам надано право визначати грошовий еквівалент  зобов'язання в іноземній валюті, що поряд із застосуванням  індексації суми зобов'язання дає можливість учасникам цивільного обороту уникнути  впливу інфляційних процесів на суму їх грошових зобов'язань.

Разом з тим, зазначимо, що жодним номативно - правовим документом не визначено поняття «умовна одиниця».

 

 

Заступник Голови                                                                              Г.М. Білоус

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 19.12.2006 р. N 89-24/103


Абдулову Андрію Анатолійовичу  
Копія: 
Комітету з питань охорони здоров'я Верховної Ради України
Бахтеєвій Т. Д.
вул. Грушевського, 5, м. Київ, 01008

 

Міністерство економіки до листа Комітету з питань охорони здоров'я Верховної Ради України від 01.12.2006 N 06-4/16-564 розглянуло звернення громадянина Абдулова А. А. від 25.10.2006 N 10/3 щодо проблемних питань застосування чинного законодавства, і повідомляє.

Відповідно до пункту 16 Положення про Міністерство юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2006 N 1577, Міністерство юстиції дає роз'яснення законодавства державним органам, підприємствам, установам та організаціям, готує за дорученням Кабінету Міністрів України правові висновки з відповідних питань. Водночас Положення про Міністерство економіки, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2000 N 1159, не передбачає повноважень Міністерства економіки щодо надання роз'яснення вимог законодавства.

Згідно з статтею 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Стосовно того, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (пункт 2 статті 524 Цивільного кодексу), то відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.98 N 1998 вважається під час формування цін обґрунтованим врахуванням витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

Частинами 2 та 3 статті 533 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 N 15-93 установлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функцій банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. Відповідно до статті 7 вищенаведеного Декрету у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

На підставі викладеного, вважаємо, при визначенні ціни договору сторони можуть визначити її, як еквівалент в іноземній валюті, в той же час використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законодавством з цих питань.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до абзацу другого статті 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України.

Враховуючи викладене, Міністерство економіки вважає, правовідносини між споживачами та юридичними особами не є предметом регулювання Господарського кодексу України.

Водночас повідомляємо, що відповідно до статті 113 Конституції України акти Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовими актами.

Перший заступник Міністра економіки України С. Романюк

 

 

МИНИСТЕРСТВО ЭКОНОМИКИ УКРАИНЫ

ПИСЬМО

от 01.06.2009 г. N 3802-25/202

Государственному комитету Украины по вопросам регуляторной политики и предпринимательства 

 

 

Минэкономики рассмотрело письмо Госкомпредпринимательства <...> относительно предоставления разъяснений правомерности определения цены в эквиваленте к иностранной валюте и сообщает.

Следует отметить, что вопрос предоставления разъяснения требований законодательства в соответствии с постановлением Кабинета Министров Украины "Об утверждении положения о Министерстве юстиции" от 14.11.2006 г. N 1577 отнесен к компетенции Министерства юстиции Украины.

Частью первой статьи 192 Гражданского кодекса Украины определено, что законным платежным средством, обязательным для приема по номинальной стоимости на всей территории Украины, является денежная единица Украины - гривня.

Согласно статье 524 Гражданского кодекса Украины обязательство должно быть выражено в денежной единице Украины - гривне. Стороны могут определить денежный эквивалент обязательства в иностранной валюте.

В соответствии с частью второй статьи 198 Хозяйственного кодекса Украины денежные обязательства участников хозяйственных отношений должны быть выражены и подлежат оплате в гривнях. Денежные обязательства могут быть выражены в иностранной валюте только в случаях, если субъекты хозяйствования имеют право осуществлять расчеты между собой в иностранной валюте в соответствии с законодательством. Исполнение обязательств, выраженных в иностранной валюте, осуществляется в соответствии с законом.

В частности, пунктом 1 постановления Кабинета Министров Украины от 18.12.98 г. N 1998 "Об усовершенствовании порядка формирования цен" установлено, что формирование, установление и применение субъектами предпринимательства свободных цен на территории Украины осуществляются исключительно в национальной денежной единице. Также в данной статье указано, что в ходе формирования цен обоснованным считается учет расходов в долларовом эквиваленте только в части импортной составляющей

 

Многих предпринимателей нередко интересует вопрос: считается ли правомерным определять цену договора в валютном эквиваленте, тем самым подстраховавшись на случай очередных курсовых скачков гривни. Своим мнением по этому поводу поделилось Министерство экономики.

В обнародованном письме № 3802-25/202 Минэкономики заняло достаточно жесткую позицию: в преобладающем большинстве случаев формирование, установление и применение свободных цен в Украине должно осуществляться исключительно в национальной денежной единице, то есть в гривне. Аналогичная норма зафиксирована в ч. 2 ст. 198 ХКУ, которая гласит, что денежные обязательства участников договорных отношений должны быть выражены и подлежат оплате в гривне.

Однако следует помнить, что в отдельно взятых случаях предприниматели все же могут выражать свои денежные обязательства в иностранной валюте, но только в случаях, если у них есть право осуществлять взаиморасчеты в иностранной валюте в соответствии с законодательством. Проще говоря, если стороны заключают внешнеэкономический контракт.

Такая позиция компетентного государственного органа, конечно, заслуживает внимания. Однако как быть с некоторыми положениями Гражданского кодекса, в которых сказано, что общими началами гражданского законодательства являются свобода договора и свобода предпринимательской деятельности, не запрещенная законом (кстати, ни один закон пока что не предусматривает прямого запрета на указание цены договора в инвалюте). Как всегда имеем классический случай правовой коллизии между ХКУ и ГКУ. Однако, чтобы избежать неприятностей во время проверок со стороны контролирующих органов (в первую очередь налоговой), скорее всего, придется прислушаться к мнению Минэкономики, озвученному в данном письме.

 

 

 

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 11.03.2005 р. N 2045/6/23-5315

Про розгляд листа

 

Державна податкова адміністрація України розглянула лист ТОВ <...> та повідомляє наступне.

Відповідно до статті 99 Конституції України «грошовою одиницею в Україні є гривня».

Також, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.

З метою стабілізації цін на внутрішньому ринку, посилення боротьби з монопольними проявами та захисту інтересів вітчизняного виробника і населення Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 18.12.98 N 1998 «Про удосконалення порядку формування цін», якою передбачено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Обґрунтованим під час формування цін вважається врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про підприємства в Україні», підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Така ж думка викладена в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 27.11.2001 р. N 01-8/1289.

Враховуючи викладене, при обов'язковості укладення угоди між резидентами України в національній валюті України можливе визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валют, але звертаємо увагу на те, що розрахунки між резидентами України можуть здійснюватися виключно у валюті України.

В разі необхідності розраховуватися в іноземній валюті, такі розрахунки можуть здійснюватися тільки за ліцензією Національного банку України.

 

Заступник Голови С. І. Лекарь

 

 

 

ДЕРЖАВНА ІНСПЕКЦІЯ З КОНТРОЛЮ ЗА ЦІНАМИ

ЛИСТ

від 06.08.2009 р. N 200/7-10/3269

 

Державна інспекція з контролю за цінами розглянула звернення щодо встановлення ціни договору в еквіваленті іноземної валюти і повідомляє.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.98 р. N 1998 встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці.

Таким чином, встановлення суб'єктом господарювання ціни договору в еквіваленті іноземної валюти суперечить вимогам чинного законодавства України.

Заступник начальника І. Прилипко

 

 

 

< повернутись Перехід на сторінку:
1 [2]
 

Читати ще:


[на головну]

Додати коментар

Тільки зареєстровані учасники мають можливість приймати участь в обговоренні статей та матеріалів.
Будь ласка зареєструйтесь або авторизуйтесь.