ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 06.02.2009 р. N 2288/7/16-1517-26

Про розгляд листа

(Витяг)

Державна податкова адміністрація України розглянула лист щодо податкового обліку податку на додану вартість при здійсненні вилучення предметів фінансового лізингу через несплату лізингових платежів і повідомляє.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) операції з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю) є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

При цьому датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного передання об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу) (підпункт 7.3.4 пункту 7.3 статті 7 Закону).

При визначенні бази оподаткування об'єкта фінансового лізингу слід враховувати положення пункту 4.1 статті 4 Закону, відповідно до якого база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Стосовно лізингових платежів, то слід зазначити, що відповідно до статті 16 Закону України від 16.12.97 року N 723/97-ВР "Про фінансовий лізинг" (далі - Закон N 723) лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Оскільки нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за об'єктом фінансового лізингу відбувається при його передачі, то сума, яка у вигляді частини вартості предмета лізингу відшкодовується орендарем орендодавцю (пункт "а" статті 16 Закону N 723), не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Крім того, відповідно до підпункту 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 Закону операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу, не є об'єктом оподаткування.

Таким чином, компенсація відсотків за кредитом (пункт "в" статті 16 Закону N 723), у складі лізингового платежу, у межах подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на день нарахування відсотків за відповідний проміжок часу, розрахованої від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

У разі, якщо до лізингового договору включено винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно та/чи компенсацію інших витрат лізигодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу, то зазначені частини лізингового платежу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та оподатковуються у законодавчовизначеному порядку. 

Особливості заповнення податкової накладної по лізингових платежах визначено у пункті 9 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. N 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 р. N 233/2037).

Стосовно податкового обліку податку на додану вартість при здійсненні вилучення предметів фінансового лізингу через несплату лізингових платежів, необхідно зазначити наступне.

Згідно з підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 Закону не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в лізинг (оренду) лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг.

Враховуючи зазначене, повернення об'єкта фінансового лізингу (вилучення лізингодавцем предметів фінансового лізингу у випадку розірвання договору фінансового лізингу до моменту закінчення його дії (у тому числі і через несплату лізингових платежів), з метою оподаткування податку на додану вартість, для лізингоотримувача є об'єктом оподаткування і оподатковується податком на додану вартість у загальновстановленому порядку.

Таким чином, оскільки згідно з підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 Закону повернення майна з фінансового лізингу визначено об'єктом оподаткування, положення пункту 4.5 статті 4 Закону до зазначеної операції не можуть застосовуватися.

Наступна поставка лізингодавцем вилученого предмету лізингу (у фінансовий лізинг чи його продаж для погашення заборгованості лізингоотримувача) з метою оподаткування податком на додану вартість розглядається як окрема операція та оподатковується податком на додану вартість у загальновстановленому порядку.