Бібліотека бухгалтерського обліку pro-u4ot.info

Украина онлайн каталог сайтів www.webmoney.ru

КОМЕНТАРІ


Моніторинг законодавства

Довідник бухгалтерських проводок (продовження)

Довідник бухгалтерських проводок

Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) на...

Пошук інформації про контрагента по всіх значимих...

"Коза" для складання Балансу та Звіту про фінансові...

Звіт фізичної особи - підприємця, який здійснює...

Податковий кодекс України (архів)

Закон України "Про інвестиційну діяльність"

Чи є майбутнє в українського аудиту?

Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку...

Інструкція про застосування Плану рахунків... №291

Сбор на похороны при рождении

Як розрахувати фінансові показники (коефіцієнти)?

Наступление на господство доллара

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1...

С. Кавторев "Бухгалтерский учет с помощью EXCEL"

Как заставить людей работать на вас

Наказ та Положення про облікову політику

Чи включаються до бази оподаткування кошти, отримані як...

20 порад для того, щоб працювати менше

Экс-сотрудница Ernst & Young раскрыла секреты «ВТБ Лизинг»

Первичные документы для целей бухгалтерского учета

База законодавства на офіційному сайті Верховної Ради...

Податковий календар

Реклама

. Головна » Облік » Податк. облік Архів »

Методичні рекомендації щодо повноти охоплення обліком платників окремих видів податків

Надрукувати документ
29.12.2008

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 19 грудня 2008 року N 784

Про затвердження Методичних рекомендацій щодо повноти охоплення обліком платників окремих видів податків

Відповідно до абзацу четвертого статті 2 та пункту 2 статті 8 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", статті 5 Закону України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування", розділу 9 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом ДПА України від 19.02.98 N 80, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.03.98 за N 172/2612 (у редакції наказу ДПА України від 17.11.98 N 552), зі змінами, з метою повного охоплення обліком платників окремих видів податків наказую:

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо повноти охоплення обліком платників окремих видів податків (далі - Методичні рекомендації), що додаються.

2. Головам державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі забезпечити:

2.1. проведення підпорядкованими органами державної податкової служби інвентаризації платників окремих видів податків та приведення їх обліку у відповідність до вимог Методичних рекомендацій з метою забезпечення достовірності, повноти та актуальності облікових справ платників окремих видів податків та відомостей про таких платників у Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб або Реєстрі фізичних осіб - платників податків - підприємців;

2.2. зарахування платників податків до категорії платників окремих видів податків за місцезнаходженням їх підрозділів чи об'єктів оподаткування, розташованих на території іншої територіальної громади, ніж такі платники податків, у підпорядкованих органах державної податкової служби відповідно до Методичних рекомендацій.

3. Департаменту масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян (Косарчук В. П.) забезпечити оприлюднення цього наказу через засоби масової інформації та розміщення на веб-сайті ДПА України.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Регурецького В. В.

 

Голова  

С. В. Буряк 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом ДПА України
від 19 грудня 2008 р. N 784 

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо повноти охоплення обліком платників окремих видів податків
(далі - Методичні рекомендації)

1. Загальні положення

Методичні рекомендації розроблені з метою забезпечення єдиної методології обліку платників окремих видів податків і призначені для використання органами ДПС при вирішенні питань зарахування платника податків до категорії платників окремих видів податків за місцезнаходженням його підрозділів чи об'єктів оподаткування, розташованих на території іншої територіальної громади, ніж такий платник податків.

Якщо відповідно до законодавства у платника податків, крім обов'язків подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів, інших обов'язкових платежів на території територіальної громади за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої територіальної громади, то в органі ДПС, який обслуговує цю територію, такий платник податків зараховується до категорії платників окремих податків.

Зарахування платника податків до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням підрозділів чи об'єктів платника податків, розташованих на території іншої територіальної громади, ніж юридична особа, здійснюється у порядку, визначеному пунктом 7.11 розділу 7 та розділом 9 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом ДПА України від 19.02.98 N 80, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.98 за N 172/2612 (у редакції наказу ДПА України від 17.11.98 N 552), із змінами.

У Методичних рекомендаціях терміни вживаються у визначених чинним законодавством України значеннях.

Скорочення вживаються у таких значеннях:

органи ДПС - органи державної податкової служби України;

ЄДР - Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

Єдиний банк даних - Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб;

Реєстр фізичних осіб - Реєстр фізичних осіб - платників податків самозайнятих осіб.

2. Види податків і зборів (обов'язкових платежів), для сплати яких юридичні особи, відокремлені підрозділи юридичних осіб та фізичні особи - підприємці можуть бути зараховані до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням їх підрозділів та об'єктів

2.1. Податок з доходів фізичних осіб

Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889) покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 Закону N 889.

Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету визначено статтею 16 Закону N 889 і застосовується юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами юридичних осіб, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі - уповноважений підрозділ).

Якщо відокремленим підрозділам, утвореним для здійснення господарської діяльності, в установленому порядку не надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі податку з доходів фізичних осіб, то на обліку в органах ДПС за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів (структурних одиниць) повинні перебувати господарські організації як платники окремих податків (наказ ДПА України від 22.04.2004 N 232 "Про затвердження Податкового роз'яснення щодо порядку сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету").

Відповідно до пункту 5.3 розділу 5 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 N 451, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.10.2003 за N 960/8281, у випадку, коли юридична особа має філію або інший відокремлений підрозділ з окремим ідентифікаційним кодом за ЄДРПОУ та іншим місцезнаходженням ніж головне підприємство, які наділені повноваженнями нарахування, утримання і сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб, податковий розрахунок за формою N 1ДФ таким уповноваженим підрозділом подається до органу ДПС за своїм місцезнаходженням. У разі коли філія не є уповноваженим підрозділом, податковий розрахунок за формою N 1ДФ у вигляді окремої порції за філію подає головне підприємство до органу ДПС за своїм місцезнаходженням.

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Враховуючи викладене, якщо відокремлений підрозділ є уповноваженим підрозділом щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб, то він перебуває на обліку в органі ДПС за своїм місцезнаходженням, та головне підприємство, у складі якого знаходиться такий підрозділ, не підлягає зарахуванню до категорії платників окремих видів податків у такому органі ДПС.

Якщо відокремлений підрозділ не є уповноваженим підрозділом щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб, то в органі ДПС за місцезнаходженням такого підрозділу повинно перебувати головне підприємство як платник податку з доходів фізичних осіб.

При цьому внесення відомостей до Єдиного банку даних про зарахування головного підприємства до категорії платників окремих видів податків як платника податку з доходів фізичних осіб здійснюється підрозділом реєстрації та обліку платників податків у разі надходження від підрозділів оподаткування юридичних осіб службової записки про сплату таким платником податків податку з доходів фізичних осіб та необхідність зарахування до категорії платників окремих видів податків.

2.2. Плата за торговий патент

Частиною першою статті 1 Закону України від 23 березня 1996 року N 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (далі - Закон N 98) встановлено, що об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону N 98, який є спеціальним законом з питань оподаткування щодо патентування, суб'єктами правовідносин, які підлягають регулюванню за цим Законом, є юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першою цієї статті.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі у цьому пункті - Закон N 334) платниками цього податку, зокрема, є суб'єкти господарської діяльності, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку, та їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади.

Податок з прибутку, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до Закону N 98, підлягає сплаті до бюджету у сумі, визначеній відповідно до Закону N 334, зокрема пунктом 16.3 Закону N 334. Згідно з цим пунктом платник податку, який здійснює діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до Закону N 98, зобов'язаний вести окремий облік та визначати податок на прибуток від кожного окремого виду такої діяльності з відображенням у додатку К6 до рядка 13 декларації із податку на прибуток підприємства.

Тобто спеціальним Законом N 98 та Законом N 334 встановлено коло суб'єктів правовідносин у сфері патентування, до яких поряд із юридичними особами належать і філії, інші відокремлені структурні підрозділи юридичної особи.

Таким чином, в органах ДПС платниками плати за торговий патент є юридичні особи або фізичні особи - підприємці, які здійснюють торговельну діяльність, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей, а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, а також філії юридичних осіб, інші відокремлені структурні підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, у разі, якщо вони є платниками податку на прибуток відповідно до вимог Закону N 334 або якщо відомості про такі відокремлені підрозділи внесені до ЄДР відповідно до вимог Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

При цьому внесення відомостей до Єдиного банку даних або Реєстру фізичних осіб щодо зарахування до категорії платників окремих видів податків як платника плати за торговий патент здійснюється підрозділом реєстрації та обліку платників податків у разі надходження від підрозділів оподаткування юридичних (фізичних) осіб облікової справи такого платника податків, яка містить подану платником заяву на придбання торгового патенту, оформлену відповідно до частини четвертої статті 2 Закону N 98.

2.3. Місцеві податки і збори

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування зокрема встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Пунктами 24 i 28 статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон N 280) встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить встановлення місцевих податків, зборів і розмірів їх ставок у межах, визначених законом, прийняття рішень про надання відповідно до чинного законодавства пільг при сплаті місцевих податків і зборів. Статтею 69 Закону N 280 визначено, що місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Пунктом 3 статті 15 Закону України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування" (далі - Закон N 1251) визначено, що місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і у межах граничних розмірів ставок, визначених законами України.

Види місцевих податків і зборів, граничні розміри ставок, порядок обчислення і сплати, категорії платників визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року N 56-93 "Про місцеві податки і збори" (далі - Декрет). Нормами Декрету визначено, що платниками збору за парковку автомобілів, ринкового збору, збору за участь у бігах на іподромі, податку з реклами, збору за право на використання місцевої символіки, збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, податку з продажу імпортних товарів, комунального податку є юридичні особи та громадяни.

Таким чином, в органах ДПС як платники місцевих податків і зборів повинні обліковуватись особи, уповноважені сплачувати ці збори, з урахуванням вимог рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів. При цьому внесення відомостей до Єдиного банку даних або Реєстру фізичних осіб про зарахування до категорії платників окремих видів податків як платника місцевих податків та зборів здійснюється підрозділом реєстрації та обліку платників податків у разі надходження від підрозділів оподаткування юридичних (фізичних) осіб облікової справи такого платника податків, яка містить поданий платником податковий розрахунок.

У разі якщо на території таких громад здійснюють діяльність відокремлені підрозділи юридичної особи та юридична особа прийняла рішення про делегування повноважень щодо подання податкових розрахунків та сплаті місцевих податків та зборів такому підрозділу, письмово повідомивши про це орган ДПС за місцем своєї реєстрації та орган ДПС за місцезнаходженням відокремленого підрозділу, то на обліку в органі ДПС відповідної територіальної громади має перебувати відокремлений підрозділ. При цьому юридичну особу не потрібно брати на облік як платника місцевих податків та зборів.

2.4. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Статтею 1 Закону України від 11 грудня 1991 року N 1963-XII "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (далі - Закон N 1963) визначено, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Статтею 3 Закону N 1963 визначено, що податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів.

Таким чином, в органах ДПС за місцем реєстрації транспортних засобів повинна перебувати на обліку юридична особа як платник податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. При цьому внесення відомостей до Єдиного банку даних про зарахування до категорії платників окремих видів податків як платника податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів здійснюється підрозділом реєстрації та обліку платників податків у разі надходження від підрозділів оподаткування юридичних (фізичних) осіб облікової справи такого платника податків, яка містить поданий платником розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

У разі якщо на таких транспортних засобах здійснюють діяльність відокремлені підрозділи юридичної особи та юридична особа прийняла рішення про делегування повноважень з подачі податкових розрахунків та сплаті податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів такому підрозділу, письмово повідомивши про це орган ДПС за місцем своєї реєстрації та орган ДПС за місцезнаходженням відокремленого підрозділу, на обліку в органі ДПС за місцем реєстрації транспортного засобу має перебувати відокремлений підрозділ. При цьому юридичну особу не потрібно брати на облік як платника податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

2.5. Збір за спеціальне водокористування у частині використання води

Відповідно до абзацу десятого статті 30 Водного кодексу України платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом збору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користування водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Згідно із пунктом 2.3 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту, затвердженої спільним наказом Мінфіну, ДПА, Мінекономіки, Мінекобезпеки України від 01.10.99 N 231/539/118/219, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.10.99 за N 711/4004, якщо до складу підприємства-водокористувача входять філії, які не мають банківських рахунків, не ведуть окремого бухгалтерського обліку діяльності, не складають окремого балансу, то збори вносяться підприємством-водокористувачем, до складу якого входять такі філії, за місцезнаходженням таких філій.

Внесення відомостей до Єдиного банку даних або Реєстру фізичних осіб про зарахування суб'єкта господарювання до категорії платників окремих видів податків як платника збору за спеціальне водокористування у частині використання води здійснюється підрозділом реєстрації та обліку платників податків у разі надходження від підрозділів оподаткування юридичних (фізичних) осіб облікової справи такого платника податків, яка містить поданий платником розрахунок збору за спеціальне водокористування у частині використання води.

  Перехід на сторінку:
[1] 2 3
> читати далі


[на головну]

Коментарі (2)

  • Таня Шевченко

    16.01.2009, 11:58

    На основі даного листа ДПА України знову ж таки виникає питання зі сплатою ПДВ. Як тепер бути, коли підприємець - платник єдиного податку перевищив обсяг реалізації в 300 тис. грн.?

  • Таня Шевченко

    16.01.2009, 11:56

    ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
    ЛИСТ

    від 12.01.2009 р. N 288/7/17-0417
    Державним податковим адміністраціям в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі


    Про надання роз'яснення щодо практичного застосування постанови КМУ від 20.12.2008 N 1118

    Державна податкова адміністрація України повідомляє, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2008 N 1118 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 р. N 507" (далі - постанова N 1118) викладено у новій редакції пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 р. N 507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727" (далі - постанова N 507).
    Відповідно до статті 6 Указу Президента України від 03.07.98 N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 N 746) та нової редакції пункту 4 постанови N 507 фізична особа - підприємець, яка має свідоцтво про сплату єдиного податку, не може бути зареєстрована платником податку на додану вартість. Реєстрація як платників податку на додану вартість фізичних осіб - підприємців, які переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності чи перебувають на такій системі, підлягає анулюванню.
    Підстави для анулювання реєстрації у цьому випадку визначені у підпункті "в" пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон).
    Зважаючи на викладене органи державної податкової служби повинні терміново забезпечити анулювання реєстрації платників податку на додану вартість фізичних осіб - підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування.
    Одночасно повідомляємо, що згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, має визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.
    У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.
    До внесення змін до нормативно-правових актів ДПА України не застосовуються норми підпункту "а" підпункту 12.1 та підпункту 12.3 пункту 12 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 N 79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за 208/4429, із змінами (далі - Положення). При цьому анулювання реєстрації як платників податку на додану вартість фізичних осіб - підприємців, які переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності чи перебувають на такій системі, або реєстрація платниками цього податку фізичних осіб - підприємців, які переходять зі спрощеної системи оподаткування на традиційну, здійснюються за правилами та у строки, що визначені Положенням для суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб, що сплачують єдиний податок за ставкою 10 відсотків.
    Реєстрація фізичної особи - підприємця, яка переходить із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування, здійснюється із урахуванням пункту 13 Положення.
    Якщо органом державної податкової служби на підставі заяви фізичної особи - підприємця, яка зареєстрована платником податку на додану вартість, приймається рішення, що особа з певного звітного періоду переходить на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, але цей звітний період ще не настав, то на свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість такої особи, корінці свідоцтва та всіх засвідчених копіях свідоцтва у лівій верхній частині робиться спеціальний запис про строк дії свідоцтва до останнього дня звітного періоду, що передує переходу платника на сплату єдиного податку (підпункту 25.1 пункту 25 Положення).
    Робота органів державної податкової служби щодо реєстрації та анулювання реєстрації як платників податку на додану вартість фізичних осіб - підприємців має бути організована відповідно до пункту 4 Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2007 N 110.

    Заступник Голови С. І. Лекарь

Додати коментар

Тільки зареєстровані учасники мають можливість приймати участь в обговоренні статей та матеріалів.
Будь ласка зареєструйтесь або авторизуйтесь.