Бібліотека бухгалтерського обліку pro-u4ot.info

Украина онлайн каталог сайтів www.webmoney.ru

КОМЕНТАРІ


Пошук інформації про контрагента в ЄДР

Моніторинг законодавства

Довідник бухгалтерських проводок (продовження)

Довідник бухгалтерських проводок

"Коза" для складання Балансу та Звіту про фінансові...

Податковий кодекс України (архів)

Як розрахувати фінансові показники (коефіцієнти)?

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1...

Как заставить людей работать на вас

Чи включаються до бази оподаткування кошти, отримані як...

Наступление на господство доллара

20 порад для того, щоб працювати менше

Первичные документы для целей бухгалтерского учета

Податковий календар

Пропозиція щодо публікації матеріалів

Чи є майбутнє в українського аудиту?

Бізнес-плани. Повне довідкове видання

Технология обмана или как стать членом АПУ

Який розмір річної плати за ліцензію на право оптової...

Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду,...

Альбом бухгалтерських проводок

Финансы и бухгалтерский учет для неспециалистов

Інформаційний вірус

Как грамотно сорвать проект внедрения, или Пособие для...

Инвестиционная оценка: Инструменты и методы оценки любых...

Реклама

. Головна » Облік » Податк. облік Архів »

Методичні рекомендації щодо повноти охоплення обліком платників окремих видів податків

Надрукувати документ
29.12.2008

3. Види податків і зборів (обов'язкових платежів), для сплати яких юридичні особи та фізичні особи - підприємці можуть бути зараховувані до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням підрозділів та об'єктів

3.1. Плата за землю (земельний податок та орендна плата за землі державної і комунальної власності)

Законом України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування" встановлено, що плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) є загальнодержавним податком і справляється у порядку, визначеному Законом України від 3 липня 1992 року N 2535-XII "Про плату за землю" (далі - Закон N 2535).

Відповідно до статті 5 Закону N 2535 об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар, тобто, безпосередньо ті юридичні особи, фізичні особи - підприємці та громадяни (у тому числі резиденти і нерезиденти), які відповідно до законодавства набули права власності на землю в Україні або яким законодавством надані в користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата (стаття 2 Закону N 2535).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на календарний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій (стаття 14 Закону N 2535).

Якщо за юридичною особою рахуються у власності або користуванні земельні ділянки у кількох адміністративно-територіальних одиницях, на яких здійснюють діяльність відокремлені підрозділи юридичної особи, то до державних податкових інспекцій такої адміністративно-територіальних одиниці подається юридичною особою податковий розрахунок земельного податку у розрізі земельних ділянок, тобто де наявні такі земельні ділянки. За кожним поданим розрахунком у податкових інспекціях відкриваються картки особових рахунків, де проводиться нарахування земельного податку.

Отже, в органах ДПС за місцезнаходженням земельних ділянок юридична особа (фізична особа - підприємець) повинна перебувати на обліку як платник плати за землю і відповідно подавати до органу ДПС податковий розрахунок. При цьому внесення відомостей до Єдиного банку даних або Реєстру фізичних осіб про зарахування до категорії платників окремих видів податків як платника плати за землю здійснюється підрозділом реєстрації та обліку платників податків у разі надходження від підрозділів оподаткування юридичних (фізичних) осіб облікової справи такого платника податків, яка містить поданий платником податковий розрахунок.

3.2. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів

Пунктом 2.1 Інструкції про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 15.10.99 N 91/241/129/236/565, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.11.99 за N 785/4078 (далі - Інструкція), визначено, що платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів є юридичні і фізичні особи, яким надані у постійне або тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду (далі - лісокористувачі).

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції лісокористувачі щокварталу складають розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів накопичувальним підсумком з початку року за встановленою формою, що є підставою для взяття їх на облік в органах ДПС та нарахування суми збору в особовому рахунку платника. Розрахунок лісокористувачами подається органам ДПС за місцем адміністративного розташування ділянок лісового фонду.

Пунктом 6.2 Інструкції визначено, що збір за спеціальне використання лісових ресурсів сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми, зазначеної у дозволі, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку збору (тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу), за винятком громадян, які отримали ордери на дрібний відпуск деревини чи лісові квитки; підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, релігійних організацій, іноземних юридичних і фізичних осіб, якщо сума збору в лісорубному чи лісовому квитках не перевищує п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян; лісокористувачів з іншої області.

Згідно з пунктом 6.5 Інструкції до отримання лісорубних квитків (ордерів) та лісових квитків збір вноситься у каси лісокористувачів, які їх видають:

громадянами - вся сума, зазначена в ордері чи лісовому квитку;

підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян, релігійними організаціями, іноземними юридичними і фізичними особами - якщо сума збору у лісорубному чи лісовому квитках не перевищує п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Платники збору за спеціальне використання лісових ресурсів обліковуються в органі ДПС за місцем розташування ділянок лісового фонду. При цьому внесення відомостей до Єдиного банку даних щодо зарахування до категорії платників окремих видів податків як платника збору за спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється підрозділом реєстрації та обліку платників податків у разі надходження від підрозділів оподаткування юридичних осіб облікової справи такого платника податків, яка містить поданий платником податковий розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів.

3.3. Фіксований сільськогосподарський податок (ФСП)

Відповідно до статті 2 Закону України від 17 грудня 1998 року N 320-XIV "Про фіксований сільськогосподарський податок" (далі - Закон N 320) особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Якщо особа створюється шляхом злиття, приєднання, поділу (виділу), перетворення або виділу згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то норма щодо дотримання не менш як 75 відсотків загальної суми валового доходу від реалізації (поставки) сільськогосподарської продукції (супутніх послуг) протягом останнього податкового періоду поширюється на:

усіх осіб солідарно, які зливаються або приєднуються;

кожну окрему особу, створену шляхом поділу або виділу;

особу, створену шляхом перетворення.

Згідно зі статтею 5 Закону N 320 об'єктом оподаткування для платників ФСП є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, у тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Для отримання реєстрації як платника ФСП особа має подати відповідному органу ДПС документи за переліком, який встановлюється за процедурою, визначеною законом для подання податкової звітності.

В умовах дії Закону N 320 та законів, що визначають статус сільськогосподарських виробників, платниками ФСП можуть бути лише юридичні особи, які виконують умови Законів України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", "Про фермерське господарство", Закону N 320, постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року N 658 "Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку" із змінами та інших нормативних актів. Тобто, платниками ФСП є юридичні особи, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Платники податку визначають суму ФСП на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених Законом N 320, і подають загальний розрахунок ФСП на всю площу земельної ділянки органу ДПС за місцем своєї реєстрації до 1 лютого календарного року. У ті ж терміни платник податку подає розрахунок ФСП окремо по кожній земельній ділянці органу ДПС за місцем розташування такої земельної ділянки.

Отже, в органах ДПС за місцем своєї реєстрації та місцезнаходженням земельних ділянок юридична особа повинна перебувати на обліку як платник ФСП і відповідно подавати до органу ДПС податкові розрахунки. При цьому внесення відомостей до Єдиного банку даних про зарахування до категорії платників окремих видів податків як платника ФСП здійснюється підрозділом реєстрації та обліку платників податків у разі надходження від підрозділів оподаткування юридичних осіб облікової справи такого платника податків, яка містить поданий платником розрахунок ФСП.

3.4. Збір за проведення гастрольних заходів

Законом України від 10 липня 2003 року N 1115-IV "Про гастрольні заходи в Україні" визначено, що платниками збору за проведення гастрольних заходів на території України є організатори гастрольних заходів, тобто суб'єкти господарювання, які займаються організацією гастрольних заходів на території України і статутними документами яких передбачено таку діяльність.

Об'єктом оподаткування збором за проведення гастрольних заходів на території України є виручка від реалізації квитків на гастрольний захід.

Порядком організації та проведення гастрольних заходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року N 35, визначено, що організатор гастрольних заходів повинен в органі, який веде облік гастрольних заходів, що проводяться на відповідній території (Міністерство культури Автономної Республіки Крим, Головне управління культури і мистецтв Київської міської держадміністрації, управління культури обласних та Севастопольської міської держадміністрацій), отримати свідоцтво про проведення гастрольного заходу. Проведення гастрольних заходів без свідоцтва не дозволяється.

Платники збору за проведення гастрольних заходів протягом десяти календарних днів після дати проведення гастрольного заходу подають до органу ДПС за місцем його проведення розрахунок збору за проведення гастрольних заходів за формою, встановленою центральним податковим органом.

Платник збору за проведення гастрольних заходів береться на облік в органі ДПС за місцем проведення гастрольного заходу. При цьому внесення відомостей до Єдиного банку даних про зарахування до категорії платників окремих видів податків як платника збору за проведення гастрольних заходів здійснюється підрозділом реєстрації та обліку платників податків у разі надходження від підрозділів оподаткування юридичних осіб облікової справи такого платника податків, яка містить поданий платником податковий розрахунок збору за проведення гастрольних заходів.

3.5. Плата за користування радіочастотним ресурсом України

Статтею 5 Закону України від 1 червня 2000 року N 1770-III "Про радіочастотний ресурс України" (далі - Закон N 1770) визначено, що користувачі радіочастотного ресурсу України залежно від напрямів його використання поділяються на спеціальні і загальні.

До спеціальних користувачів радіочастотного ресурсу України відносяться підрозділи і організації Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства з надзвичайних ситуацій України та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони, Державного департаменту з питань виконання покарань, ДПА України (у частині застосування радіоелектронних засобів податковою міліцією), якщо їх діяльність пов'язана з використанням радіоелектронних засобів виключно для виконання функціональних обов'язків і за умови їх фінансування за рахунок Державного бюджету України, а також Міністерства транспорту України у частині застосування радіоелектронних засобів об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України та забезпечення польотів, а також у частині застосування радіоелектронних засобів Державною спеціальною службою транспорту.

До загальних користувачів радіочастотного ресурсу України належать користувачі, які не внесені до переліку, визначеного попереднім абзацом.

Загальні користувачі радіочастотного ресурсу України поділяються на такі групи:

суб'єкти господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для надання телекомунікаційних послуг, за винятком розповсюдження телерадіопрограм;

суб'єкти господарювання, які здійснюють розповсюдження телерадіопрограм із застосуванням власних або орендованих радіоелектронних засобів;

технологічні користувачі і радіоаматори - юридичні чи фізичні особи, які користуються радіочастотним ресурсом України без надання телекомунікаційних послуг.

Від сплати за користування радіочастотним ресурсом України звільняються спеціальні користувачі і радіоаматори.

Користувачі радіочастотного ресурсу України сплачують щомісячний збір за користування наданим радіочастотним ресурсом, який вноситься у визначені відповідними законодавчими актами терміни, та щомісяця протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, подають до органів ДПС податкові декларації, форма якої визначається центральним податковим органом (стаття 57 Закону N 1770).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року N 77 "Про ставки щомісячних зборів за використання радіочастотного ресурсу України" із змінами щомісячний збір сплачується окремо по кожному регіону України - Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києву і Севастополю.

Отже, користувачі радіочастотного ресурсу України, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України на підставі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, що засвідчує право суб'єкта господарювання на користування радіочастотним ресурсом України протягом визначеного терміну у конкретних регіонах та межах певних смуг, номіналів радіочастот з виконанням ліцензійних умов або дозволу, який засвідчує право власника конкретного радіоелектронного засобу або випромінювального пристрою на його експлуатацію протягом визначеного терміну в певних умовах, повинні перебувати на обліку в органах ДПС як платники збору радіочастотного ресурсу України. Внесення відомостей до Єдиного банку даних про зарахування до категорії платників окремих видів податків як платника збору радіочастотного ресурсу України здійснюється підрозділом реєстрації та обліку платників податків у разі надходження від підрозділів оподаткування юридичних осіб облікової справи такого платника податків, яка містить подану платником податкову декларацію.

3.6. Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат

Пунктом 2 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року N 256 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року N 261) (далі - Порядок), визначено, що платниками рентної плати є суб'єкти господарювання, які видобувають вуглеводневу сировину на підставі спеціальних дозволів на користування надрами, отриманих у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 7 Порядку визначено, що платник рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат подає податковий розрахунок органу ДПС за місцезнаходженням ділянки надр, межі якої визначені в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, у разі розміщення такої ділянки в межах території України або за місцем перебування на обліку як платника податків і зборів (обов'язкових платежів) у разі розміщення ділянки надр, межі якої визначено в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, у межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Таким чином, якщо суб'єкт господарювання, який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами для видобування вуглеводневої сировини, здійснює видобуток вуглеводневої сировини з ділянки надр у межах території України, то такий платник має перебувати на обліку як платник окремих податків - рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат в органах ДПС за місцезнаходженням такої ділянки надр. Внесення відомостей до Єдиного банку даних про зарахування до категорії платників окремих видів податків як платника рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат здійснюється підрозділом реєстрації та обліку платників податків у разі надходження від підрозділів оподаткування юридичних осіб облікової справи такого платника податків, яка містить поданий платником податковий розрахунок.

3.7. Платежі за користування надрами для видобування корисних копалин

Пунктом 2 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року N 264 (далі - Порядок), визначено, що платежі за користування надрами для видобування корисних копалин справляються із суб'єктів господарювання, які здійснюють видобування корисних копалин або геологічне вивчення надр з подальшою дослідно-промисловою розробкою.

Відповідно до пунктів 15 і 17 Порядку платник подає податкові розрахунки з платежів та виконує зобов'язання щодо внесення платежів у сумі, визначеній у розрахунку з платежів, поданому ним органу ДПС:

за місцезнаходженням ділянки надр - у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, у межах території України;

за місцем обліку платника - у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, у межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Таким чином, якщо суб'єкт господарювання здійснює видобуток корисних копалин з ділянки надр у межах території України, то такий платник має перебувати на обліку як платник окремих податків - платник платежів за користування надрами для видобування корисних копалин в органах ДПС за місцезнаходженням такої ділянки надр. Внесення відомостей до Єдиного банку даних про зарахування до категорії платників окремих видів податків як платника платежів за користування надрами для видобування корисних копалин здійснюється підрозділом реєстрації та обліку платників податків у разі надходження від підрозділів оподаткування юридичних осіб облікової справи такого платника податків, яка містить поданий платником податковий розрахунок з платежів.

3.8. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету

Пунктом 1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року N 115, визначено, що збір за виконані геологорозвідувальні роботи справляється з надрокористувачів незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах з попередньо оціненими запасами, які за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для промислового освоєння.

Відповідно до статті 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.

Пунктом 2.2 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої наказом Комітету України з питань геології та використання надр та ДПА України від 23.06.99 N 105/309, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.07.99 за N 474/3767 (далі - Інструкція) визначено, що якщо до складу підприємства-надрокористувача входять структурні підрозділи, які не мають статусу юридичної особи та здійснюють видобуток корисних копалин (шахти, рудники, кар'єри, цехи тощо), то платником збору є підприємство-надрокористувач, до складу якого входять такі структурні підрозділи.

Відповідно до пункту 6.2 Інструкції розрахунки збору подаються надрокористувачами органам ДПС за місцезнаходженням родовища корисних копалин.

Пунктом 6.3 Інструкції встановлено, що підприємство-надрокористувач, до складу якого входять структурні підрозділи, які не мають статусу юридичної особи та здійснюють видобуток корисних копалин (шахти, рудники, кар'єри, цехи тощо), складає розрахунки і сплачує збір у розрізі цих підрозділів та подає їх до органів ДПС за місцем своєї реєстрації.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції надрокористувач, який перебуває на податковому обліку в органах ДПС іншого району (міста), ніж місцезнаходження родовища корисних копалин, що ним експлуатується, додатково подає (надсилає) до органу ДПС, в якому він зареєстрований, копію розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи з відміткою органу ДПС, який прийняв оригінал розрахунку.

За рішенням нафтогазовидобувного підприємства розрахунок збору можуть подавати до органів ДПС безпосередньо його філії, які мають поточні рахунки, за місцем податкової реєстрації таких філій.

Таким чином, надрокористувач має перебувати на обліку як платник окремих податків - платник збору за виконані геологорозвідувальні роботи в органах ДПС за місцезнаходженням родовищ корисних копалин. Внесення відомостей до Єдиного банку даних про зарахування до категорії платників окремих видів податків як платника збору за виконані геологорозвідувальні роботи здійснюється підрозділом реєстрації та обліку платників податків у разі надходження від підрозділів оподаткування юридичних осіб облікової справи такого платника податків, яка містить поданий розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи.

< повернутись Перехід на сторінку:
1 [2] 3
> читати далі


[на головну]

Коментарі (2)

  • Таня Шевченко

    16.01.2009, 11:58

    На основі даного листа ДПА України знову ж таки виникає питання зі сплатою ПДВ. Як тепер бути, коли підприємець - платник єдиного податку перевищив обсяг реалізації в 300 тис. грн.?

  • Таня Шевченко

    16.01.2009, 11:56

    ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
    ЛИСТ

    від 12.01.2009 р. N 288/7/17-0417
    Державним податковим адміністраціям в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі


    Про надання роз'яснення щодо практичного застосування постанови КМУ від 20.12.2008 N 1118

    Державна податкова адміністрація України повідомляє, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2008 N 1118 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 р. N 507" (далі - постанова N 1118) викладено у новій редакції пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 р. N 507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727" (далі - постанова N 507).
    Відповідно до статті 6 Указу Президента України від 03.07.98 N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 N 746) та нової редакції пункту 4 постанови N 507 фізична особа - підприємець, яка має свідоцтво про сплату єдиного податку, не може бути зареєстрована платником податку на додану вартість. Реєстрація як платників податку на додану вартість фізичних осіб - підприємців, які переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності чи перебувають на такій системі, підлягає анулюванню.
    Підстави для анулювання реєстрації у цьому випадку визначені у підпункті "в" пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон).
    Зважаючи на викладене органи державної податкової служби повинні терміново забезпечити анулювання реєстрації платників податку на додану вартість фізичних осіб - підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування.
    Одночасно повідомляємо, що згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, має визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.
    У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.
    До внесення змін до нормативно-правових актів ДПА України не застосовуються норми підпункту "а" підпункту 12.1 та підпункту 12.3 пункту 12 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 N 79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за 208/4429, із змінами (далі - Положення). При цьому анулювання реєстрації як платників податку на додану вартість фізичних осіб - підприємців, які переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності чи перебувають на такій системі, або реєстрація платниками цього податку фізичних осіб - підприємців, які переходять зі спрощеної системи оподаткування на традиційну, здійснюються за правилами та у строки, що визначені Положенням для суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб, що сплачують єдиний податок за ставкою 10 відсотків.
    Реєстрація фізичної особи - підприємця, яка переходить із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування, здійснюється із урахуванням пункту 13 Положення.
    Якщо органом державної податкової служби на підставі заяви фізичної особи - підприємця, яка зареєстрована платником податку на додану вартість, приймається рішення, що особа з певного звітного періоду переходить на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, але цей звітний період ще не настав, то на свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість такої особи, корінці свідоцтва та всіх засвідчених копіях свідоцтва у лівій верхній частині робиться спеціальний запис про строк дії свідоцтва до останнього дня звітного періоду, що передує переходу платника на сплату єдиного податку (підпункту 25.1 пункту 25 Положення).
    Робота органів державної податкової служби щодо реєстрації та анулювання реєстрації як платників податку на додану вартість фізичних осіб - підприємців має бути організована відповідно до пункту 4 Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2007 N 110.

    Заступник Голови С. І. Лекарь

Додати коментар

Тільки зареєстровані учасники мають можливість приймати участь в обговоренні статей та матеріалів.
Будь ласка зареєструйтесь або авторизуйтесь.