Бібліотека бухгалтерського обліку pro-u4ot.info

Украина онлайн каталог сайтів www.webmoney.ru

КОМЕНТАРІ


Пошук інформації про контрагента в ЄДР

Моніторинг законодавства

Довідник бухгалтерських проводок (продовження)

Довідник бухгалтерських проводок

"Коза" для складання Балансу та Звіту про фінансові...

Податковий кодекс України (архів)

Як розрахувати фінансові показники (коефіцієнти)?

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1...

Как заставить людей работать на вас

Чи включаються до бази оподаткування кошти, отримані як...

Наступление на господство доллара

20 порад для того, щоб працювати менше

Первичные документы для целей бухгалтерского учета

Податковий календар

Пропозиція щодо публікації матеріалів

Чи є майбутнє в українського аудиту?

Бізнес-плани. Повне довідкове видання

Технология обмана или как стать членом АПУ

Який розмір річної плати за ліцензію на право оптової...

Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду,...

Альбом бухгалтерських проводок

Финансы и бухгалтерский учет для неспециалистов

Інформаційний вірус

Как грамотно сорвать проект внедрения, или Пособие для...

Инвестиционная оценка: Инструменты и методы оценки любых...

Реклама

. Головна » Облік » Законодавство » Закони »

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Надрукувати документ
07.06.2010

Стаття 8. Амортизація

8.1. Визначення амортизації

8.1.1. Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

З метою оподаткування амортизація поділяється на звичайну, бонусну та прискорену.

(підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 доповнено абзацом другим
 згідно із Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI,
зміни, внесені Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI, застосовуються
 починаючи з податкового періоду, на який припадає день опублікування
 Закону України від 20 січня 2010 року N 1814-VI)

Звичайною вважається амортизація основного фонду, що здійснюється за нормами, встановленими підпунктом 8.6.1 пункту 8.6 цієї статті.

(підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 доповнено абзацом третім
 згідно із Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI,
зміни, внесені Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI, застосовуються
 починаючи з податкового періоду, на який припадає день опублікування
 Закону України від 20 січня 2010 року N 1814-VI)

Бонусною вважається амортизація основного фонду, яка передбачає віднесення частки витрат на його придбання (спорудження) до складу валових витрат платника податку та подальшої амортизації частки витрат, що залишається після такого віднесення (залишкової вартості основного фонду), за загальними правилами та нормами, встановленими у підпункті 8.6.1 пункту 8.6 цієї статті.

(підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 доповнено абзацом четвертим
 згідно із Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI,
зміни, внесені Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI, застосовуються
 починаючи з податкового періоду, на який припадає день опублікування
 Закону України від 20 січня 2010 року N 1814-VI)

Прискореною вважається амортизація основного фонду, що здійснюється за подвійними нормами, встановленими у підпункті 8.6.1 пункту 8.6 цієї статті (крім основного фонду групи 4). У разі застосування прискореної амортизації податковий облік основного фонду ведеться окремо у підгрупі відповідної групи основних фондів у розрізі норм такої прискореної амортизації.

(підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 доповнено абзацом п'ятим
 згідно із Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI,
зміни, внесені Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI, застосовуються
 починаючи з податкового періоду, на який припадає день опублікування
 Закону України від 20 січня 2010 року N 1814-VI)

Підстави для застосування бонусної або прискореної амортизації визначаються виключно цим Законом. Якщо в інших податкових законах вживається термін "амортизація", то вона вважається звичайною.

(підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 доповнено абзацом шостим
 згідно із Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI,
зміни, внесені Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI, застосовуються
 починаючи з податкового періоду, на який припадає день опублікування
 Закону України від 20 січня 2010 року N 1814-VI)

Якщо платник податку, який прийняв рішення про застосування бонусної або прискореної амортизації основного фонду, в подальшому продає (відчужує) або передає його у фінансовий лізинг (оренду), то покупець (отримувач) такого основного фонду застосовує стандартні (загальні) норми амортизації (звичайну амортизацію), визначені у підпункті 8.6.1 пункту 8.6 цієї статті.

(підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 доповнено абзацом сьомим
 згідно із Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI,
зміни, внесені Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI, застосовуються
 починаючи з податкового періоду, на який припадає день опублікування
 Закону України від 20 січня 2010 року N 1814-VI)

Якщо до одного й того самого основного фонду можуть бути застосовані різні норми бонусної амортизації у зв'язку з його одночасним використанням у різних видах господарської діяльності, платник податку має право застосувати найменшу норму бонусної амортизації, встановлену цим Законом.

(підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 доповнено абзацом восьмим
 згідно із Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI,
зміни, внесені Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI, застосовуються
 починаючи з податкового періоду, на який припадає день опублікування
 Закону України від 20 січня 2010 року N 1814-VI)

Якщо до одного й того самого основного фонду можуть бути застосовані норми як прискореної, так і звичайної амортизації у зв'язку з його одночасним використанням у різних видах господарської діяльності, для цілей оподаткування цим податком приймаються звичайні норми амортизації.

(підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 доповнено абзацом дев'ятим
 згідно із Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI,
зміни, внесені Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI, застосовуються
 починаючи з податкового періоду, на який припадає день опублікування
 Закону України від 20 січня 2010 року N 1814-VI)

Не дозволяється одночасне застосування бонусної та прискореної амортизації до одного й того самого основного фонду.

(підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 доповнено абзацом десятим
 згідно із Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI,
зміни, внесені Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI, застосовуються
 починаючи з податкового періоду, на який припадає день опублікування
 Закону України від 20 січня 2010 року N 1814-VI)

Для цілей калькулювання цін на товари (послуги), які підлягають державному регулюванню, застосування бонусної або прискореної амортизації не може бути підставою для їх підвищення.

(підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 доповнено абзацом одинадцятим
 згідно із Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI,
зміни, внесені Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI, застосовуються
 починаючи з податкового періоду, на який припадає день опублікування
 Закону України від 20 січня 2010 року N 1814-VI)

До платника податку, який скористався правом на застосування бонусної або прискореної амортизації, але використовує відповідні об'єкти основних фондів не за призначенням, застосовуються норми підпункту 17.1.61 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

(підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 доповнено абзацом дванадцятим
 згідно із Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI,
зміни, внесені Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI, застосовуються
 починаючи з податкового періоду, на який припадає день опублікування
 Закону України від 20 січня 2010 року N 1814-VI)

8.1.2. Амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

абзац п'ятий підпункту 8.1.2 виключено

(згідно із Законом України
 від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

(абзац підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8
 у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

8.1.3. Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на:

придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

(абзац четвертий підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 в
 редакції Закону України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

абзац шостий підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 виключено

(підпункт 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 доповнено абзацом
 шостим згідно із Законом України від 12.01.2006 р. N 3317-IV,
 абзац шостий підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 виключено
 згідно із Законом України від 30.11.2006 р. N 398-V)

8.1.4. Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;

витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться:

капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані;

капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.

(абзац восьмий підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобов'язання платника податку.

До валових доходів платника податку у разі продажу невиробничих фондів включаються доходи, отримані (нараховані) від продажу, а до валових витрат - сума витрат, пов'язаних із придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без врахування зносу) та їх поліпшенням.

(абзац п'ятий підпункту 8.1.4 пункту 8.1 
статті 8 замінено абзацами п'ятим - десятим згідно із 
Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

8.2. Визначення основних фондів та їх груп

8.2.1. Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

(абзац перший підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 із змінами,
 внесеними згідно із Законами України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР,
 від 24.12.2002 р. N 349-IV,
 від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

(абзац другий підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 у
 редакції Закону України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

8.2.2. Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

(абзац другий підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

(абзац третій підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

(абзац четвертий підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

(підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 доповнено абзацом
 згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV,
 абзац п'ятий підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 у
 редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Термін "комп'ютерна програма" розуміється у значенні, наведеному у законодавстві з питань охорони авторських та суміжних прав.

(підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 доповнено абзацом шостим
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

8.3. Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань

8.3.1. Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

(підпункт 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 із змінами, внесеними
 згідно із Законами України  від 29.12.98 р. N 371-XIV,
 від 06.04.99 р.  N 568-XIV,
 у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

8.3.2. Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), де:

Б(а) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

Б(а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

(підпункт 8.3.2 пункту 8.3 статті 8
 у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

8.3.3. Платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

Кі = [I(а-1) - 10]:100 , де

(абзац другий підпункту 8.3.3 пункту 8.3 
статті 8 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

І(а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться.

Абзац п'ятий підпункту 8.3.3 пункту 8.3 статті 8 виключено 

(згідно із Законом України
 від 24.12.2002 р. N 349-IV)

Абзац шостий підпункту 8.3.3 пункту 8.3 статті 8 виключено 

(згідно із Законом України
 від 24.12.2002 р. N 349-IV)

Абзац сьомий підпункту 8.3.3 пункту 8.3 статті 8 виключено 

(згідно із Законом України
 від 24.12.2002 р. N 349-IV)

8.3.4. Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.

8.3.5. Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться.

(підпункт 8.3.5 пункту 8.3 статті 8 із змінами, внесеними
 згідно із Законами України від 24.12.2002 р. N 349-IV,
від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

8.3.6. Порядок бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів установлюється Міністерством фінансів України.

8.3.7. Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

8.3.8. Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

(підпункт 8.3.8 пункту 8.3 статті 8 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

8.3.9. Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

8.4. Порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів

8.4.1. У разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

8.4.2. У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

8.4.3. У разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта.

Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

(підпункт 8.4.3 пункт 8.4 статті 8 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

8.4.4. У разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

(підпункт 8.4.4 пункту 8.4 статті 8 із змінами, внесеними
 згідно із Законами України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР,
 від 24.12.2002 р. N 349-IV)

8.4.5. У разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються.

У цьому ж порядку відбувається виведення основних фондів з експлуатації внаслідок їх відчуження за рішенням суду.

Зворотне введення таких об'єктів до складу основних фондів здійснюється у порядку, встановленому підпунктом 8.4.2 цієї статті.

(підпункт 8.4.5 пункту 8.4 статті 8
 у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

8.4.6. У разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється.

Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію після проведення їх ремонту, реконструкції та модернізації збільшує баланс групи тільки на суму витрат, пов'язаних з цими роботами.

(підпункт 8.4.6 пункту 8.4 статті 8
 у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

8.4.7. Якщо на початок звітного кварталу груп 2, 3 і 4 основних фондів не містять матеріальних цінностей, балансова вартість такої групи відноситься до валових витрат платника податку такого звітного періоду. Норми цього підпункту не застосовуються при визначенні платником податку амортизаційних відрахувань на суму поліпшень основних фондів, одержаних в оперативний лізинг (оренду).

(підпункт 8.4.7 пункту 8.4 статті 8 із змінами, внесеними
 згідно із Законами України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР,
 від 24.12.2002 р. N 349-IV)

8.4.8. У разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:

а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;

б) не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.

(підпункт 8.4.8 пункту 8.4 статті 8
 у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

8.4.9. У разі коли страхова організація або інша юридична чи фізична особа, визнана винною у заподіяній шкоді, компенсує платнику податку втрати, пов'язані з виникненням обставин, визначених у підпункті 8.4.8 цього пункту, платник податку в податковий період, на який припадає така компенсація:

а) збільшує валовий дохід на суму компенсації за основні фонди групи 1 (окремий об'єкт основних фондів групи 1);

б) зменшує балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму компенсації за основні фонди груп 2, 3 і 4.

(підпункт 8.4.9 пункту 8.4 статті 8
 у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

8.4.10. У разі ліквідації окремого об'єкта основного фонду групи 1 за рішенням платника податку та наявності відповідних документів про його знищення, розібрання або перетворення іншими способами, внаслідок чого такий об'єкт не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням, балансова вартість такого окремого об'єкта основних фондів групи 1 включається до складу валових витрат.

(підпункт 8.4.10 пункту 8.4 статті 8
 у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

8.4.11. Для цілей цього пункту:

до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи;

до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

(пункт 8.4 статті 8 доповнено підпунктом 8.4.11
 згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

8.5. Порядок обліку основних фондів, наданих в лізинг (оренду)

8.5.1. Балансова вартість відповідної групи основних фондів не зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку в оперативний лізинг (оренду).

8.5.2. Балансова вартість відповідної групи основних фондів зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку у фінансовий лізинг (оренду) у порядку, передбаченому для продажу основних фондів. При цьому лізингоотримувач (орендар) збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів у порядку, передбаченому для придбання основних фондів.

(підпункт 8.5.2 пункт 8.5 статті 8 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

8.6. Норми амортизації

8.6.1. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

група 1 - 2 відсотки;

група 2 - 10 відсотків;

група 3 - 6 відсотків;

(норми амортизаційних відрахувань для основних фондів груп 1, 2 і 3 з 1 січня 2004 року викладено в новій редакції згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

 

група 4 - 15 відсотків.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом.

Зазначене рішення:

приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року;

доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року.

Для платників податку, визнаних монополістами згідно із законом, сума амортизаційних відрахувань не є обов'язковою складовою тарифів, інших видів цін на їх послуги.

(підпункт 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 в редакції
Законів України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР,
від 24.12.2002 р. N 349-IV)

(Дію підвищених норм амортизації зупинено на 2004 рік для основних фондів групи 1, 2, 3, крім дії цих норм до амортизації витрат, здійснених платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням (виготовленням) нових основних фондів групи 1, 2, 3, які використовуються у виробничій діяльності платника податку та які раніше не були в експлуатації, а також витрат на поліпшення зазначених новопридбаних (виготовлених) основних фондів, понесених платником податку після 1 січня 2004 року згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV)

 

 

 

8.6.2. Підпункт 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 виключено 

(підпункт 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР,
виключено згідно із Законом України
 від 24.12.2002 р. N 349-IV)

8.6.3. Тимчасово, до 1 січня 2009 року, установити для суб'єктів космічної діяльності щорічну 20-відсоткову норму прискореної амортизації основних фондів групи 3.

При цьому амортизація основних фондів групи 3 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення. 

(статтю 8 доповнено підпунктом 8.6.3 згідно із
 Законом України від 16.03.2000 р. N 1559-III)

8.6.4. Установити для технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств при виконанні зареєстрованих у встановленому Законом України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків" порядку проектів технологічних парків щорічну 20-відсоткову норму прискореної амортизації основних фондів груп 3 і 4.

При цьому амортизація основних фондів групи 3 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

(пункт 8.6 статті 8 доповнено підпунктом 8.6.4
 згідно із Законом України від 12.01.2006 р. N 3333-IV)

8.6.5. Надати право промисловим підприємствам застосовувати щорічну 25-відсоткову норму прискореної амортизації основних фондів групи 3.

При цьому амортизація основних фондів групи 3 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

(пункт 8.6 статті 8 доповнено підпунктом 8.6.5
 згідно із Законом України від 18.12.2008 р. N 694-VI)

(зміни, внесені Законом України від 18.12.2008 р. N 694-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 14.07.2009 р. N 18-рп/2009)

 

 

8.6.6. Тимчасово, до 1 січня 2016 року, суб'єкти літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону України "Про розвиток літакобудівної промисловості", мають право застосовувати бонусну амортизацію до нових (що не були в експлуатації) основних фондів у розмірі 50 відсотків до балансової вартості основних фондів групи 3 та 100 відсотків до балансової вартості основних фондів групи 4 за наслідками першого звітного періоду, в якому введено в експлуатацію об'єкти таких основних фондів, якщо такі об'єкти призначаються виключно для:

а) розробки та виробництва авіаційної техніки та авіаційних двигунів;

б) переобладнання, ремонту, модифікації, технічного обслуговування авіаційної техніки та авіаційних двигунів;

в) проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, пов'язаних із літакобудуванням.

(пункт 8.6 статті 8 доповнено підпунктом 8.6.6
 згідно із Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI,
зміни, внесені Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI, застосовуються
 починаючи з податкового періоду, на який припадає день опублікування
 Закону України від 20 січня 2010 року N 1814-VI)

8.6.7. Тимчасово, до 1 січня 2019 року, платникам податку мають право застосовувати бонусну амортизацію до нових (що не були в експлуатації) основних фондів (обладнання, що працює на альтернативних видах палива, та устаткування для виробництва альтернативних видів палива) за наслідками першого звітного періоду, в якому введено в експлуатацію об'єкти таких основних фондів, у розмірі:

50 відсотків до балансової вартості таких основних фондів групи 3;

100 відсотків до балансової вартості основних фондів групи 4, що використовуються суб'єктами, які є виробниками альтернативних видів палива, виробництво якого підтверджується відповідним документом про ідентифікацію такого палива відповідно до норм статті 6 Закону України "Про альтернативні види палива".

(пункт 8.6 статті 8 доповнено підпунктом 8.6.7
 згідно із Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI,
зміни, внесені Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI, застосовуються
 починаючи з податкового періоду, на який припадає день опублікування
 Закону України від 20 січня 2010 року N 1814-VI)

8.7. Поточний і капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних фондів

8.7.1. Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

(абзац перший підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 із  змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

(абзац другий підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 у
 редакції Закону України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом.

Проведення будь-яких робіт, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів із експлуатації.

(підпункт 8.7.1 пункту 8.7 статті 8
 у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

8.8. Амортизація витрат на поліпшення основних фондів, одержаних в оперативний лізинг (оренду)

8.8.1. У разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості:

відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди);

створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди).

При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.

(підпункт 8.8.1 пункту 8.8 статті 8 у
редакції Закону України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

(статтю 8 доповнено пунктом 8.8 згідно із
Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

8.8.2. У разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу (оренди) орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового (орендного) договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об'єкта оперативного лізингу (оренди) такий орендар користується правилами, визначеними підпунктом 8.4.8 пункту 8.4 цієї статті для заміни основних фондів. При цьому орендодавець не змінює балансову вартість основних фондів або валові доходи (валові витрати) на суму витрат, понесених орендарем на поліпшення такого об'єкта.

(пункт 8.8 статті 8 доповнено підпунктом 8.8.2
 згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

8.9. Облік операцій із землею та її капітальними поліпшеннями

8.9.1. Платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності. Витрати, пов'язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації. Якщо у майбутньому такий окремий об'єкт власності продається, платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою витрат, пов'язаних із купівлею такого окремого об'єкта власності, збільшених на коефіцієнт індексації, визначений у підпункті 8.3.3 пункту 8.3 цієї статті.

У разі коли витрати (з урахуванням індексації), понесені у зв'язку з придбанням такого об'єкта власності, перевищують доходи, отримані внаслідок його продажу, збиток від такої операції не включається до складу валових витрат та покривається за рахунок власних джерел платника податку.

8.9.2. При продажу землі, отриманої у власність у процесі приватизації, платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою оціночної вартості такої землі, визначеної згідно зі встановленою методикою вартісної оцінки земель з урахуванням коефіцієнтів її функціонального використання на момент такого продажу.

8.9.3. У разі коли об'єкт нерухомого майна (нерухомість) придбавається платником податку разом із землею, яка знаходиться під таким об'єктом чи є передумовою для забезпечення функціонального використання такого об'єкта нерухомості відповідно до норм, визначених законодавством, амортизації підлягає сукупна вартість такого основного фонду та такої землі за нормами, визначеними цією статтею для основних фондів групи 1.

При цьому норми підпунктів 8.9.1 - 8.9.2 та 8.9.4 цього пункту не застосовуються.

8.9.4. Якщо земля як окремий об'єкт власності продається або відчужується іншим чином, то балансова вартість окремого об'єкта основних фондів групи 1, в якому відображалася вартість капітальних поліпшень якості такої землі, відноситься до валових витрат такого платника податку за наслідками податкового періоду, на який припадає такий продаж.

(статтю 8 доповнено підпунктом 8.9 згідно із
 Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

(Норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів. Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року. При цьому для цілей податкового обліку платники податку зобов'язані вести окремий облік витрат, понесених у зв'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року, згідно із Законом України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

 

 

 

 

 

Стаття 9. Амортизація витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин

9.1. Будь-які витрати на розвідку (дорозвідку), облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (за винятком витрат, передбачених у підпункті 5.2.16 пункту 5.2 статті 5 цього Закону), включаються до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації.

(пункт 9.1 статті 9 у редакції Закону
 України від 20.09.2001 р. N 2712-III)

9.2. Перелік витрат, що включаються до окремої групи витрат платника податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

(пункт 9.2 статті 9 у редакції Закону
 України від 20.09.2001 р. N 2712-III)

9.3. Облік балансової вартості витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, ведеться по кожному окремому родовищу (кар'єру, шахті, свердловині). Порядок такого обліку встановлюється Міністерством фінансів України.

9.4. Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду на витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин (за винятком свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ), розраховується за формулою:

(абзац перший пункту 9.4 статті 9 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 20.09.2001 р. N 2712-III)

С(а) = Б(а) х О(а) : О(з), де

С(а) - сума амортизаційних відрахувань за звітний період;

(абзац пункту 9.4 статті 9 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду, яка дорівнює балансовій вартості групи на початок періоду, що передує звітному, збільшеній на суму витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування запасів (родовищ) корисних копалин, понесених протягом попереднього періоду;

(абзац пункту 9.4 статті 9 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

О(а) - обсяг (у натуральних величинах) корисних копалин, фактично видобутих протягом звітного періоду;

(абзац пункту 9.4 статті 9 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

О(з) - загальний розрахунковий обсяг (у натуральних величинах) видобутку корисних копалин на відповідному родовищі, який визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

(абзац шостий пункту 9.4 статті 9 у редакції
 Закону України від 20.09.2001 р. N 2712-III)

Платники податку всіх форм власності мають право застосувати щорічну індексацію балансової вартості витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, на коефіцієнт індексації, який нараховується за формулою:

Кі= [І(а-1) - 10]:100 , де

(абзац восьмий пункту 9.4 статті 9 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

І(а-1) - індекс інфляції, за результатами якої провадиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться.

У разі коли платник податку застосував коефіцієнт індексації, такий платник податку зобов'язаний визнати капітальний доход у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, яка визначена на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації, і балансовою вартістю таких витрат до такої індексації.

Зазначений капітальний доход відноситься до складу валових доходів платника податку кожного звітного періоду звітного року в сумі, яка визначається як добуток суми капітального доходу на коефіцієнт, що дорівнює О(ар):О(з):4, де

(абзац пункту 9.4 статті 9 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

О(ар) - обсяг (у натуральних величинах) корисних копалин, фактично видобутих протягом року, що передував звітному;

О(з) - загальний розрахунковий обсяг (у натуральних величинах) видобутку корисних копалин на відповідному родовищі.

9.5. Норми амортизації для свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, встановлюються у відсотках до їх первісної вартості у такому розмірі (в розрахунку на рік):

1-й рік експлуатації - 10 відсотків;

2-й рік експлуатації - 18 відсотків;

3-й рік експлуатації - 14 відсотків;

4-й рік експлуатації - 12 відсотків;

5-й рік експлуатації - 9 відсотків;

6-й рік експлуатації - 7 відсотків;

7-й рік експлуатації - 7 відсотків;

8-й рік експлуатації - 7 відсотків;

9-й рік експлуатації - 7 відсотків;

10-й рік експлуатації - 6 відсотків;

11-й рік експлуатації - 3 відсотки.

Платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані із проведенням ремонту, реконструкції, модернізації та іншим поліпшенням свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, у сумі, що не перевищує 10 відсотків первісної вартості окремої свердловини.

Витрати, що перевищують зазначену суму, включаються до складу відповідної групи основних фондів.

(абзац чотирнадцятий пункту 9.5 статті 9
 у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

Індексація балансової вартості свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, не провадиться.

(пункт 9.5 статті 9 у редакції Закону
 України від 20.09.2001 р. N 2712-III)

9.6. У разі коли діяльність, пов'язана з розвідкою (дорозвідкою) запасів (родовищ) корисних копалин, не привела до їх відкриття або платником податку було прийнято рішення щодо недоцільності проведення подальшої розвідки чи розробки таких запасів (родовищ) у зв'язку з їх економічною недоцільністю, дозволяється віднесення витрат з такої розвідки (дорозвідки) чи розробки до складу валових витрат виробництва (обігу) поточного податкового періоду такого платника податку. При цьому балансова вартість такої групи витрат, пов'язана з видобутком корисних копалин, прирівнюється до нуля.

Стаття 10. Ставка податку

10.1. Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

(пункт 10.1 статті 10 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

Абзац другий пункту 10.1 статті 10 втратив чинність 

(пункт 10.1 статті 10 доповнено абзацом другим
 згідно із Законом України від 14.07.99 р. N 934-XIV,
 абзац другий пункту 10.1 статті 10 втратив чинність у зв'язку із
 закінченням строку дії Закону України від 14.07.99 р. N 934-XIV)

10.2. Оподаткування доходів від грального бізнесу

10.2.1 Підпункт 10.2.1 пункту 10.2 статті 10 виключено

(згідно із Законом
України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

10.2.2. Підпункт 10.2.2 пункту 10.2 статті 10 виключено 

(згідно із Законом
України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

10.2.3. Підпункт 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 втратив чинність

(згідно із Законом України від 19.10.99 р. N 1160-XIV,
 у зв'язку з цим підпункт 10.2.4 вважати підпунктом 10.2.3)

10.2.3. Не підлягають оподаткуванню виграші у державні грошові лотереї. Під державними грошовими лотереями слід розуміти лотереї, які передбачають наявність призового фонду у розмірах не менш як 50 відсотків від суми отриманих доходів, а також відрахувань до Державного бюджету України в розмірі не менш як ставка податку, встановлена пунктом 10.1 цієї статті, яка застосовується до доходів, що залишаються у розпорядженні після відрахувань до призового фонду.

(частина перша підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 із змінами,
 внесеними згідно із Законами України від 21.09.2000 р. N 1969-III,
 від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

Міністерство фінансів України встановлює вимоги щодо порядку фінансового контролю за діяльністю з випуску та проведення лотерей, а також встановлює вимоги до статутного капіталу операторів, що не можуть бути меншими за ті, що висуваються Національним банком України до банків, які здійснюють діяльність на всій території України. Податок на прибуток, передбачений у пункті 10.1 цієї статті, не справляється із суми перевищення доходів над витратами, пов'язаними з випуском та проведенням державних лотерей.

(частина друга підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10
 в редакції Закону України від 21.09.2000 р. N 1969-III,
 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

(пункт 10.2 статті 10 в редакції
Закону України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

Стаття 11. Правила ведення податкового обліку

11.1. Для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

(абзац другий пункту 11.1 статті 11 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

Для державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія" податковий період становить один рік.

(пункт 11.1 статті 11 доповнено новим абзацом третім
 згідно із Законом України від 03.02.2009 р. N 906-VI,
у зв'язку з цим абзаци третій і четвертий вважати
 відповідно абзацами четвертим і п'ятим)

У разі коли особа береться на облік податковим органом як платник цього податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.

Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим вважається період (що закінчується днем такої ліквідації), на який припадає дата такої ліквідації.

(пункт 11.1 статті 11 у редакції
 Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

11.2. Дата збільшення валових витрат

11.2.1. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

11.2.2. У разі коли платник податку придбаває товари (роботи, послуги) з використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека).

11.2.3. Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є:

а) нерезидентами;

б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, -

є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Будь-яка особа, визначена абзацом "б" цього підпункту, зобов'язана при укладенні договору з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком. Якщо особа, яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом, зазначає у договорі, що вона є таким платником податку, то вважається, що така особа умисно ухиляється від оподаткування у розмірі отриманого нею авансу (попереднього платежу). При цьому платник податку - покупець товарів (послуг) не несе відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів (послуг) на підставі недостовірної інформації про статус платника податку, зазначеної у договорі.

(підпункт 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 із змінами, внесеними 
 згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР,
у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

11.2.4. Валові витрати підприємств суднобудівної промисловості, понесені ними у зв'язку з виконанням контрактів на виготовлення (побудову) морських, річкових суден, включають до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадає дата збільшення валових доходів, передбачена підпунктом 11.3.7 пункту 11.3 статті 11 цього Закону.

(пункт 11.2 статті 11 доповнено підпунктом 11.2.4
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

11.3. Дата збільшення валового доходу

11.3.1. Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

(абзац другий підпункту 11.3.1 пункту 11.3 
статті 11 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

11.3.2. У разі здійснення торгівлі продукцією (валютними цінностями) або роботами (послугами) з використанням торговельних автоматів або іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою збільшення валового доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання грошової виручки.

Правила інкасації зазначеної виручки встановлюються Національним банком України.

У разі коли торгівля продукцією (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні, датою збільшення валового доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників гривні.

(абзац третій підпункту 11.3.2 пункту 11.3 
статті 11 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР)

11.3.3. У разі коли торгівля продукцією (роботами, послугами) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення валового доходу вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека).

11.3.4. Підпункт 11.3.4 пункту 11.3 статті 11 виключено

(згідно із Законом України
 від 24.12.2002 р. N 349-IV)

11.3.5. Датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

(підпункт 11.3.5 пункту 11.3 статті 11 із змінами,
 внесеними згідно із Законами України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР,
від 10.01.2002 р. N 2921-III)

11.3.6. Датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором.

Датою збільшення валових доходів власника іпотечного сертифіката участі за операціями з таким іпотечним сертифікатом є дата нарахування протягом відповідного звітного періоду доходу за консолідованим іпотечним боргом (зменшеного на суму винагороди за управління та обслуговування іпотечних активів).

Якщо позичальник (дебітор) затримує сплату процентів чи комісій, то кредитор урегульовує таку заборгованість згідно із пунктом 12.1 статті 12 цього Закону.

При цьому метод нарахувань для визначення податкових зобов'язань кредитора за таким кредитом (депозитом) не застосовується до повного погашення дебітором заборгованості або списання боргу чи його частини на збитки кредитора у порядку, встановленому цим Законом.

(підпункт 11.3.6 пункту 11.3 статті 11 у
редакції Закону України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

11.3.7. Суми авансових платежів та попередньої оплати отримані підприємствами суднобудівної промисловості від замовників морських, річкових суден включаються до складу валових доходів таких підприємств за датою підписання акта про передачу морських, річкових суден замовнику, за умови цільового використання вказаних коштів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

(пункт 11.3 статті 11 доповнено підпунктом 11.3.7
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Стаття 12. Безнадійна заборгованість

12.1. Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості

12.1.1. Платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;

в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

(підпункт 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР,
 у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

12.1.2. Платник податку - продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3 цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини;

б) сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);

в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законодавством, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

На суму додаткового податкового зобов'язання, розрахованого внаслідок такого збільшення, нараховується пеня у розмірах, визначених законом для несвоєчасного погашення податкового зобов'язання. Зазначена пеня розраховується за строк з першого дня податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого відбулося збільшення валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, до останнього дня податкового періоду, на який припадає збільшення валового доходу, та сплачується незалежно від значення податкового зобов'язання платника податку за відповідний звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства, починаючи з дати укладення такої мирової угоди.

(установлено, що в 2005 році пеня, передбачена абзацом п'ятим підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12, стягується із розрахунку 3-кратного розміру річної облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення додаткового податкового зобов'язання згідно із Законами України від 23.12.2004 р. N 2285-IV, від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

(установлено, що у 2006 році пеня, передбачена абзацом п'ятим підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12, стягується із розрахунку 3-кратного розміру річної облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення додаткового податкового зобов'язання згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV)

 

 

 

 

Якщо у майбутньому (з урахуванням строку позовної давності) такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити валові витрати на суму оскаржуваної заборгованості.

(підпункт 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 у редакції
 Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

12.1.3. У разі коли платник податку оскаржує рішення суду у порядку, встановленому законом, збільшення валового доходу, передбачене підпунктом 12.1.2 цієї статті, не відбувається до моменту прийняття остаточного рішення відповідним судовим органом.

(підпункт 12.1.3 пункту 12.1 статті 12 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

12.1.4. Повідомлення про збільшення валових витрат або валового доходу, з посиланням на відповідні положення підпунктів 12.1.1 та 12.1.2 цього пункту, платник податку - продавець надає податковому органу разом з декларацією за звітний період та іншими первинними документами, які підтверджують наявність дебіторсько-кредиторської заборгованості.

(підпункт 12.1.4 пункту 12.1 статті 12 у редакції
 Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV,
із змінами, внесеними згідно із Законом
 України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

12.1.5. Платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.

Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із таким визнанням.

(пункт 12.1 статті 12 доповнено підпунктом 12.1.5
 згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР,
 підпункт 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 у редакції
 Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

12.2. Особливості формування резервів банками та небанківськими фінансовими установами

(пункт 12.2 статті 12 у редакції
 Закону України від 23.06.2009 р. N 1533-VI)

12.2.1. Банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування збитків за всіма видами кредитних операцій (у тому числі гарантій, поручительств, акцептів та авалів, підтверджених акредитивів, зобов'язань з кредитування, консолідованого іпотечного боргу), коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством (далі - страховий резерв).

Страховий резерв формується банком самостійно в розмірі та в порядку, передбачених методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та цінних паперів відповідно до повноважень, та включається до складу валових витрат.

(підпункт 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 із змінами, внесеними
 згідно із Законами України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР,
від 24.12.2002 р. N 349-IV,
 у редакції Законів України від 01.07.2004 р. N 1957-IV,
від 23.06.2009 р. N 1533-VI)

12.2.2. До складу валових витрат включається 80 відсотків (для банків на період до 1 січня 2011 року - 100 відсотків) сукупного розміру страхового резерву, сформованого банком або небанківською фінансовою установою згідно з підпунктом 12.2.1 цього пункту.

(підпункт 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV,
у редакції Закону України від 23.06.2009 р. N 1533-VI)

12.2.3. У разі якщо за результатами звітного податкового періоду сукупний розмір страхового резерву, сформованого згідно з підпунктами 12.2.1 і 12.2.2, зменшився (крім випадку його зменшення внаслідок відшкодування банком безнадійної заборгованості позичальника, у встановленому законодавством порядку за рахунок страхового резерву кредитора), надлишкова сума страхового резерву, яка включена до валових витрат, спрямовується на збільшення валового доходу банку за результатами такого звітного періоду.

(підпункт 12.2.3 пункту 12.2 статті 12 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV,
у редакції Закону України від 23.06.2009 р. N 1533-VI)

12.2.4. Підпункт 12.2.4 пункту 12.2 статті 12 виключено

(згідно із Законом України
 від 23.06.2009 р. N 1533-VI)

12.2.5. Порядок і джерела створення та використання резервів (фондів) для страхування вкладів (депозитів) фізичних осіб встановлюються окремим законом.

12.3. Порядок відшкодування сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву платника податку

12.3.1. Сума заборгованості відноситься на валові витрати кредитора у разі, якщо строк позовної давності за відповідним договором з дебітором минув до моменту набрання чинності цим Законом. У цьому ж періоді дебітор збільшує свої валові доходи на таку саму суму.

Заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду щодо її примусового стягнення до закінчення строків позовної давності, не включається до складу валових витрат кредитора згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 цієї статті та не може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів.

Основна сума боргу, яка не може бути примусово стягнутою з дебітора внаслідок укладення мирової угоди в межах процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначеної законом, не включається до складу валових витрат кредитора згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 цієї статті, але може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів, створених згідно з цією статтею.

(абзац другий підпункту 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 замінено
 абзацами другим - третім згідно із Законом України від 01.07.2004 р. N 1957-IV)

(підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12
 у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

12.3.2. Заборгованість кредитора, що виникла внаслідок невиконання зобов'язань по векселю, відшкодовується за рахунок страхового резерву після визнання платника по векселю у встановленому законодавством порядку банкрутом.

Заборгованість кредитора по боргових цінних паперах (крім векселів), що виникла внаслідок невиконання емітентами своїх зобов'язань, відшкодовується за рахунок страхового резерву після визнання емітента банкрутом у порядку, встановленому чинним законодавством.

Заборгованість фінансової установи від володіння акціями та іншими пайовими цінними паперами, емітенти яких визнані банкрутами та за якими скасована державна реєстрація випуску (емісії) таких цінних паперів, відшкодовується за рахунок страхового резерву після оприлюднення рішення про скасування випуску (емісії) цінних паперів відповідними органами за умови, що договори на придбання таких цінних паперів або внески до статутного капіталу було здійснено фінансовою установою до моменту оголошення інформації про скасування реєстрації випуску (емісії).

У разі якщо кредитор у наступних податкових періодах здійснює продаж або відчужує іншим способом за відповідну компенсацію цінні папери, заборгованість за якими була попередньо відшкодована за рахунок страхового резерву, або отримує будь-які суми коштів як компенсацію їх вартості, сума отриманих (нарахованих) доходів включається до складу валових доходів кредитора за наслідками відповідного податкового періоду, в якому відбувся такий продаж (відчуження).

(підпункт 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV,
у редакції Закону України від 23.06.2009 р. N 1533-VI)

12.3.3. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому законодавством порядку, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора після прийняття судом рішення про визнання дебітора банкрутом. Кошти, отримані кредитором внаслідок завершення ліквідаційної процедури та продажу майна позичальника, включаються до складу валових доходів кредитора в податковий період їх надходження.

(абзац перший підпункту 12.3.3 пункту 12.3 
статті 12 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР,
 від 24.12.2002 р. N 349-IV)

У разі коли кредитор надає кредит дебітору, проти якого порушено справу про банкрутство до моменту укладення кредитної угоди, та інформація про порушення такої справи була оприлюднена (за винятком випадків надання фінансових кредитів у межах процедури санації дебітора під заставу його корпоративних прав) безнадійна заборгованість за кредитом погашається за рахунок власних коштів кредитора.

При цьому валовий доход дебітора, об'явленого банкрутом у встановленому законодавством порядку, не збільшується на суму зазначеної безнадійної заборгованості.

У разі коли кредитор не може звернутися до суду із заявою про порушення справи про банкрутство у зв'язку з тим, що безспірні вимоги такого кредитора до боржника сукупно становлять суму, меншу за 300 мінімальних розмірів заробітної плати, то така сума вимог включається до складу валових витрат кредитора у порядку, визначеному абзацом "б" підпункту 12.1.1 пункту 12.1.

(підпункт 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 доповнено
 абзацом згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

12.3.4. Заборгованість, забезпечена заставою (у тому числі іпотекою), погашається у порядку, передбаченому нормами відповідних законів.

Заставодержатель має право відшкодувати за рахунок страхового резерву частину заборгованості, що залишилася непогашеною після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до умов закону та договору. У разі якщо відповідно до законодавства заборгованість особи вважається повністю погашеною після проведення позасудового звернення стягнення на предмет застави незалежно від суми коштів (вартості майна), що надійшла кредитору, за рахунок страхового резерву відшкодовується частина заборгованості, що перевищує суму коштів (оціночну вартість майна), фактично отриманих кредитором.

(підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР,
у редакції Закону України від 23.06.2009 р. N 1533-VI)

12.3.5. Безнадійна заборгованість, яка виникла внаслідок неспроможності дебітора погасити заборгованість у зв'язку з дією обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажору), відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора за наявності будь-якого з нижче названих документів:

підтвердження Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України або

підтвердження уповноважених органів іншої держави, легалізованих консульськими установами України, у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави;

рішення Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затверджене Верховною Радою України, або рішення Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха включаючи рішення щодо визнання окремих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які потягли за собою втрату врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, які перевищують 30 відсотків від середнього врожаю за попередні п'ять календарних років.

При цьому валовий доход дебітора не збільшується на суму заборгованості, що виникла внаслідок його неспроможності погасити таку заборгованість у зв'язку з дією обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажору), протягом усього строку дії таких форс-мажорних обставин.

12.3.6. Прострочена заборгованість підприємств, установ і організацій, на майно яких не може бути звернено стягнення (або тих, що не підлягають приватизації) згідно із законодавством України, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора у разі, якщо протягом 30 календарних днів з моменту виникнення прострочення зазначена заборгованість не була відшкодована коштами Державного бюджету України чи відповідних місцевих бюджетів або компенсована в будь-який інший спосіб.

При цьому кредитор у строки, передбачені законодавством, зобов'язаний звернутися до суду з позовом щодо відшкодування збитків, отриманих у зв'язку з таким кредитуванням. У разі коли кредитор не звертається до суду протягом визначених законодавством строків або у разі коли суд відмовляє у позові або залишає позовну заяву без розгляду, кредитор зобов'язаний збільшити валові доходи на суму безнадійної заборгованості у відповідний податковий період.

(абзац другий підпункту 12.3.6 пункту 12.3 статті 12 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

12.3.7. Прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми або померлими відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора після отримання свідоцтва про смерть або після винесення рішення суду про визнання фізичних осіб безвісно відсутніми або померлими за умови, що таке рішення було прийнято після дня укладення кредитної угоди.

Після відшкодування простроченої заборгованості відповідно до цього підпункту кредитор має право здійснити юридичні заходи щодо стягнення безнадійної заборгованості із спадку такої фізичної особи у межах та в порядку, визначених законодавством.

(підпункт 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 у редакції
 Закону України від 23.06.2009 р. N 1533-VI)

12.3.8. Прострочена заборгованість за договорами, визнаними у судовому порядку повністю або частково недійсними з вини дебітора, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора у разі, якщо дебітор не погашає заборгованість за зазначеними договорами протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення суду про визнання їх повністю або частково недійсними.

При цьому валовий доход дебітора збільшується на суму такої заборгованості у податковий період, на який припадає рішення суду щодо визнання договорів повністю або частково недійсними з вини дебітора.

(абзац другий підпункту 12.3.8 пункту 12.3 статті 12 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

12.3.9. Прострочена заборгованість за договорами або їх частинами, визнаними у судовому порядку недійсними з вини кредитора або з вини обох сторін, погашається за рахунок повернення дебітором суми кредиторської заборгованості, а в разі її неповернення протягом 30 календарних днів - з прибутку, який залишається у розпорядженні кредитора після оподаткування.

При цьому валовий доход дебітора збільшується на суму такої заборгованості у податковий період, на який припадає рішення суду щодо визнання договорів або їх частин недійсними з вини обох сторін.

(абзац другий підпункту 12.3.9 пункту 12.3 статті 12 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

12.3.10. Прострочена заборгованість фізичних осіб, стосовно яких оголошено розшук у порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора у разі, якщо протягом 180 календарних днів з дня оголошення розшуку місце перебування такої фізичної особи не встановлено.

12.3.11. Прострочена заборгованість юридичних осіб, стосовно керівників яких оголошено розшук у порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора у разі, якщо протягом 180 календарних днів з дня оголошення розшуку місце перебування цих осіб не встановлено.

12.3.12. У разі коли всі заходи щодо стягнення безнадійної заборгованості згідно з порядком, визначеним пунктом 12.3 цієї статті, не призвели до позитивного наслідку, банки та небанківські фінансові установи відносять на валові витрати таку заборгованість в частині, що не відшкодована за рахунок страхового резерву, створеного відповідно до цієї статті.

12.4. Додаткові положення

12.4.1. У разі коли дебітор повністю або частково погашає безнадійну заборгованість, попередньо віднесену кредитором до складу валових витрат або відшкодовану за рахунок страхового резерву згідно з положеннями пункту 12.1 і пункту 12.3 цієї статті, кредитор збільшує валовий доход на суму компенсації, одержаної від дебітора, у податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості або її частини.

12.4.2. У разі коли за висновком відповідного уповноваженого органу, визначеного підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 цієї статті, обставини непереборної сили, стихійного лиха (форс - мажору) носять тимчасовий характер і не впливають на дієспроможність дебітора сплатити заборгованість після їх закінчення, кредитор може надати претензію дебітору стосовно сплати зазначеної заборгованості. У випадку, якщо дебітор не погасив зазначену заборгованість або кредитор не звернувся з позовом до суду стосовно стягнення такої заборгованості протягом строків, визначених законодавством, валові доходи кредитора і дебітора збільшуються на суму зазначеної заборгованості.

(підпункт 12.4.2 пункту 12.4 статті 12 із змінами, внесеними
 згідно із Законами України від 24.12.2002 р. N 349-IV,
 від 23.06.2005 р. N 2705-IV)

12.4.3. У разі коли фізична особа - дебітор, визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, заявляється, кредитор зобов'язаний здійснити відповідні заходи щодо стягнення заборгованості з такої особи. У випадку, коли така фізична особа сплачує заборгованість, що була попередньо віднесена кредитором до складу валових витрат або відшкодована за рахунок страхового резерву, кредитор збільшує валовий доход на суму коштів, одержаних від дебітора у податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості.

12.4.4. У разі коли відповідно до законодавства рішення про визнання договорів недійсними з вини дебітора скасоване, а кредитор не оскаржує таке рішення у строки, передбачені законодавством, кредитор збільшує валовий доход на суму заборгованості, попередньо включену до валових витрат або відшкодовану за рахунок страхового резерву у податковий період, протягом якого закінчився строк для подання такої скарги.

12.4.5. У разі коли фізична особа, стосовно якої органами слідства оголошено розшук, розшукана і сплачує заборгованість, яка була попередньо включена кредитором до складу валових витрат або відшкодована за рахунок страхового резерву, кредитор збільшує валовий доход на суму компенсації заборгованості, одержаної від дебітора, у податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості (її частини).

12.4.6. У разі коли юридичні або фізичні особи, визнані винними в заподіянні шкоди згідно з положеннями Цивільного кодексу України, сплачують заборгованість фізичної особи, що віднесена кредитором до складу валових витрат або відшкодована за рахунок страхового резерву, кредитор збільшує валовий доход на суму коштів, одержаних у погашення заборгованості дебітора, у податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості (її частини).

< повернутись Перехід на сторінку:
1 2 [3] 4
> читати далі


[на головну]

Додати коментар

Тільки зареєстровані учасники мають можливість приймати участь в обговоренні статей та матеріалів.
Будь ласка зареєструйтесь або авторизуйтесь.