Бібліотека бухгалтерського обліку pro-u4ot.info

Украина онлайн каталог сайтів www.webmoney.ru

КОМЕНТАРІ


Пошук інформації про контрагента в ЄДР

Моніторинг законодавства

Довідник бухгалтерських проводок (продовження)

Довідник бухгалтерських проводок

"Коза" для складання Балансу та Звіту про фінансові...

Податковий кодекс України (архів)

Як розрахувати фінансові показники (коефіцієнти)?

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1...

Как заставить людей работать на вас

Чи включаються до бази оподаткування кошти, отримані як...

Наступление на господство доллара

20 порад для того, щоб працювати менше

Первичные документы для целей бухгалтерского учета

Податковий календар

Пропозиція щодо публікації матеріалів

Чи є майбутнє в українського аудиту?

Бізнес-плани. Повне довідкове видання

Технология обмана или как стать членом АПУ

Який розмір річної плати за ліцензію на право оптової...

Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду,...

Альбом бухгалтерських проводок

Финансы и бухгалтерский учет для неспециалистов

Інформаційний вірус

Как грамотно сорвать проект внедрения, или Пособие для...

Инвестиционная оценка: Инструменты и методы оценки любых...

Реклама

. Головна » Облік » Законодавство » Закони »

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"

Надрукувати документ
07.06.2010

Стаття 15. Строки давності

15.1. Строки давності та їх застосування

15.1.1. За винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

15.1.2. Податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли:

а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

15.1.3. Відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого платник податку перебуває поза межами України, якщо такий період є безперервним та дорівнює чи є більшим за 180 днів.

15.2. Граничні строки стягнення податкового боргу

15.2.1. У разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

15.3. Граничні строки для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів)

15.3.1. Заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

15.4. Продовження граничних строків

15.4.1. Граничні строки для подання податкової декларації, визначені пунктом 4.1 статті 4, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, визначені пунктом 5.2 статті 5, заяв про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), визначені пунктом 15.3 цієї статті, підлягають продовженню керівником податкового органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:

перебував за межами України;

перебував у плаванні на морських судах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;

перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;

мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або через інші обставини непереборної сили, підтверджені документально;

був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законодавством.

Штрафні санкції, визначені підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання податкової декларації згідно з нормами цього пункту.

15.4.2. Норми цього пункту поширюються на:

платників податків - фізичних осіб;

посадових осіб юридичної особи, у разі коли протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори (обов'язкові платежі), а також вести податковий облік та звітність.

15.4.3. Порядок застосування норм цього пункту встановлюється центральним податковим органом.

Стаття 16. Пеня

16.1. Початок строків нарахування пені

16.1.1. Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

16.1.2. Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;

б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

16.1.3. У разі коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання та погашає його, пеня не нараховується.

Це правило не застосовується, якщо:

а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулося таке заниження;

б) судом доведено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

16.2. Зупинення строків нарахування пені

У разі коли керівник податкового органу (його заступник) відповідно до процедури адміністративного оскарження приймає рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені абзацом першим підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, пеня не нараховується протягом таких додаткових строків, незалежно від результатів адміністративного оскарження.

16.3. Закінчення строків нарахування пені

16.3.1. Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

16.3.2. У разі погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів або відчуження інших активів боржника у порядку, передбаченому цим Законом, нарахування пені зупиняється у день такого стягнення або відчуження активів з права власності (повного господарського відання) боржника в рахунок погашення, незалежно від строків оплати вартості таких активів їх покупцем.

Порядок застосування цього підпункту розробляється центральним податковим органом за погодженням з Державним казначейством України.

16.3.3. При частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

(підпункт 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV)

Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

(підпункт 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 доповнено абзацом другим
 згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV)

16.4. Розмір пені

16.4.1. Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

16.4.2. Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством.

16.5. Відповідальність банків

16.5.1. За порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

(підпункт 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV)

16.5.2. Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

16.5.3. До банку на період дії введеного Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом:

за порушення строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку;

за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) на момент введення мораторію та під час його дії.

З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) у розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію;

фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом, за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію.

(підпункт 16.5.3 пункту 16.5 статті 16 у редакції
 Закону України від 24.07.2009 р. N 1617-VI)

16.5.4. При стягненні коштів та майна платників податків - клієнтів банків, страхувальників страхових організацій або членів інших небанківських фінансових установ, створених відповідно до закону, податкові органи або державні виконавці не мають права звертати стягнення на залишки коштів на кореспондентських рахунках банків, а також на страхові та прирівняні до них резерви банків, страхових організацій або небанківських фінансових установ, сформованих відповідно до законодавства.

Стаття 17. Штрафні санкції (штрафи)

17.1. Штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

17.1.1. Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Для фізичних осіб, які займають посади, що підпадають під визначення суб'єктів корупційних діянь відповідно до закону, за неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи таких фізичних осіб, отриманих протягом зайняття такої посади, штраф застосовується у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

17.1.2. У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

17.1.3. У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

(підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV)

17.1.4. У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

(підпункт 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV)

17.1.5. У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, штрафні санкції не застосовуються, за винятком випадків, які підпадають під дію підпункту 17.1.7 цього пункту.

17.1.6. У разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

(абзац перший підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV)

Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

17.1.61. Платники податку (посадові особи платника податку), які використовують податкову пільгу не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено, вважаються такими, що умисно ухиляються від оподаткування. У цьому випадку такі особи додатково до штрафів, визначених у підпунктах 17.1.1 - 17.1.5 цього пункту, за наявності підстав для їх накладення, сплачують суму податків, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги, а також штраф у розмірі двохсот відсотків від такої суми. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від юридичної відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

(пункт 17.1 статті 17 доповнено підпунктом 17.1.61
 згідно із Законом України від 19.05.2009 р. N 1342-VI)

17.1.7. У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

(абзац другий підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV)

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

(абзац третій підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV)

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

(абзац четвертий підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV)

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

17.1.8. У разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

(підпункт 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV)

17.1.9. У разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

17.2. Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

(абзац перший пункту 17.2 статті 17
 у редакції Закону України від 20.02.2003 р. N 550-IV)

Це правило не застосовується, якщо:

а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулася недоплата податкового зобов'язання;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

17.3. Сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Стаття 18. Списання та розстрочення податкового боргу

18.1. Списання та розстрочення податкового боргу, пов'язані з відміною картотеки

18.1.1. Списанню з платників податків підлягає податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), який виник станом на 31 грудня 1999 року і не сплачений на день набрання чинності цією статтею.

18.1.2. Податковий борг, який виник у період з 1 січня 2000 року до 1 січня 2001 року і не сплачений на день набрання чинності цією статтею, може бути за бажанням платника податку розстрочений на таких умовах:

а) розстрочення податкового боргу надається на строк, що не перевищує 60 календарних місяців від місяця виникнення податкового боргу, включаючи такий місяць. У разі існування консолідованого податкового боргу строк розстрочення відраховується від місяця виникнення першої складової такого консолідованого боргу;

б) основна сума податкового боргу (без пені та штрафних санкцій) підлягає сплаті рівними частками у строки, встановлені цим Законом для квартального податкового періоду, з відстроченням першого платежу на строк, який визначається платником податків, але не може бути більшим двох квартальних податкових періодів, наступних за квартальним періодом, у якому був укладений договір про розстрочення;

в) розстрочення податкового боргу надається під проценти, розраховані за період, що починається від місяця укладення договору про розстрочення та закінчується місяцем погашення розстроченого податкового боргу, виходячи з облікової ставки Національного банку України, діючої на момент сплати чергового квартального платежу. Зазначені проценти нараховуються платником податків, але не сплачуються, крім випадків, визначених підпунктом "д" підпункту 18.1.2 цього пункту;

г) проценти, нараховані згідно з підпунктом "в" підпункту 18.1.2 цього пункту, списуються у момент остаточного погашення розстроченого податкового боргу;

д) податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до закону.

Керівник податкового органу (його заступник) зобов'язаний прийняти рішення про дострокове розірвання договору про розстрочення, що тягне за собою обов'язок платника податків сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу, а також процентів, нарахованих відповідно до підпункту "в" підпункту 18.1.2 цього пункту на таку розстрочену суму податкового боргу, у разі коли платник податків, який уклав договір про розстрочення, до закінчення дії такого договору:

накопичує новий податковий борг або не сплачує чергову частку реструктурованого податкового боргу протягом двох податкових періодів, наступних за податковим періодом виникнення такого нового податкового боргу, або податковим періодом, за який сплачується чергова частка реструктурованого податкового боргу;

ліквідується;

виїжджає за кордон на постійне місце проживання (якщо платник податків є фізичною особою);

визнається неплатоспроможним за зобов'язаннями, іншими ніж податкові.

Податковий орган не може відмовити платнику податків в укладенні договору про розстрочення його податкового боргу на умовах, визначених цим пунктом, якщо письмове звернення такого платника податків буде надіслано податковому органу протягом 60 календарних днів з дня набрання чинності цією статтею.

18.1.3. Списанню з платників податків підлягають пеня та штрафні санкції, нараховані на податковий борг, визначений у підпунктах 18.1.1 та 18.1.2 цього пункту, та не сплачені до дня набрання чинності цією статтею, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані у зв'язку з порушенням строків розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

18.1.4. Податковий борг, що виник у період з 1 січня 2001 року до 1 квітня 2001 року, підлягає сплаті у січні - квітні 2001 року відповідно до строків сплати податкових зобов'язань, встановлених цим Законом.

18.1.5. У разі коли платники податків самостійно виявляють податкові зобов'язання, що виникли у податкових періодах, попередніх податковому періоду, на який припадає набрання чинності цією статтею, та здійснюють їх декларування протягом 60 календарних днів від дня набрання чинності цією статтею, податкові зобов'язання (включаючи пеню) підлягають списанню або розстроченню у порядку, визначеному цією статтею, залежно від часу їх виникнення.

18.1.6. Норми цього пункту не поширюються на податковий борг, а також нараховані на його суму пеню та штрафні санкції у разі, коли до дня набрання чинності цією статтею було розпочате кримінальне провадження щодо умисного ухилення осіб від сплати такого податкового боргу. У разі коли у майбутньому обвинувачення особи знімається або не підтримується судом, податковий борг (пеня та штрафні санкції) може бути списано або розстрочено протягом 60 календарних днів з моменту зняття (непідтримання) такого обвинувачення.

18.2. Списання безнадійного податкового боргу

18.2.1. Підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Під терміном "безнадійний" слід розуміти:

а) податковий борг платника податків, визнаного у встановленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю активів банкрута;

б) податковий борг фізичної особи, яка:

визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством;

померла, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством;

понад 720 днів перебуває у розшуку;

в) податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом;

(дію підпункту "в" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 зупинено
 на 2005 рік згідно із Законами України від 23.12.2004 р. N 2285-IV,
 від 25.03.2005 р. N 2505-IV,
на 2006 рік - згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV,
 на 2007 рік -  згідно із Законом України від 30.11.2006 р. N 398-V)

г) підпункт "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 виключено 

(дію підпункту "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 зупинено
 на 2005 рік згідно із Законами України від 23.12.2004 р. N 2285-IV,
 від 25.03.2005 р. N 2505-IV,
на 2006 рік - згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV,
 на 2007 рік -  згідно із Законом України від 30.11.2006 р. N 398-V,
 на 2008 рік - згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI)

(зупинення дії підпункту "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 на 2008 рік, передбачене пунктом 19 статті 67 розділу I Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008)

 

 

(підпункт "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 виключено
 згідно із Законом України від 03.06.2008 р. N 309-VI)

д) податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до закону;

е) пені, штрафні та фінансові санкції, нараховані відповідно до законодавства України на суми податкових зобов'язань, що входять до складу заборгованості, встановленої у процесі підтвердження заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". 

(підпункт 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 доповнено підпунктом
 "е" згідно із Законом України від 23.06.2005 р. N 2711-IV)

У разі коли фізична особа, яка визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, з'являється або фізичну особу, яка перебувала у розшуку понад 720 днів, розшукано, списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню та стягненню у загальному порядку, без дотримання строків позовної давності.

18.2.2. Органи стягнення відкликають розрахункові документи, які передбачають стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цієї статті.

18.2.3. Податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України.

18.3. Списання і розстрочення податкового боргу, пов'язаного з виплатою заробітної плати негрошовою формою розрахунків шляхом взаємозаліку заборгованості по позиках та/або товарному кредиту

18.3.1. Списанню з платників податків підлягає податковий борг (включаючи пені і штрафні санкції), який рахується станом на 31 грудня 2001 року за даними податкових декларацій, актів звірок, розрахунків та даними бухгалтерського обліку платників податків і не сплачений на день набрання чинності цим пунктом.

При цьому списанню підлягає виключно податковий борг, що виник у зв'язку з погашенням (виплатою) кредиторської заборгованості по заробітній платі, яка рахувалася за даними бухгалтерського обліку платників податків станом на 31 грудня 1999 року, шляхом взаємозаліку дебіторської заборгованості по позиках або товарному кредиту, згідно з бухгалтерським обліком, за працівниками платників податків.

18.3.2. За бажанням платників податків податковий борг, що сформувався станом на 31 грудня 2001 року у зв'язку з погашенням (виплатою) кредиторської заборгованості по заробітній платі, яка виникла у період з 1 січня 2000 року по 31 грудня 2000 року за даними бухгалтерського обліку платників податків, шляхом закриття її взаємозаліком дебіторської заборгованості по позиках і товарному кредиту, що рахувалася згідно з бухгалтерським обліком за працівниками платників податків, може бути розстрочений на умовах вимог підпункту 18.1.2 пункту 18.1 цієї статті.

18.3.3. У разі якщо платники податків самостійно виявляють податкові зобов'язання, які виникли виключно у зв'язку з погашенням (виплатою) кредиторської заборгованості по заробітній платі взаємозаліком дебіторської заборгованості по позиках і товарному кредиту на умовах вимог абзацу другого підпункту 18.3.1 і підпункту 18.3.2 цього пункту, а час і умови їх виникнення підтверджуються аудиторським висновком, і здійснюють їх декларування протягом 60 календарних днів з дня набрання чинності цим пунктом, податкові зобов'язання (включаючи пені) підлягають списанню або розстроченню залежно від часу їх виникнення у порядку, визначеному цією статтею. Остаточні суми податкових зобов'язань підтверджуються актом перевірки контролюючого органу.

(статтю 18 доповнено пунктом 18.3 згідно із
 Законом України від 11.07.2003 р. N 1127-IV)

Стаття 19. Набрання чинності цим Законом та порядок введення його в дію

19.1. Набрання чинності Законом

Цей Закон набирає чинності з 1 квітня 2001 року, за винятком:

статті 18, яка набирає чинності з дня опублікування цього Закону;

статей 6, 8, 9, 14, які набирають чинності з 1 жовтня 2001 року;

пункту 4.3 статті 4, статті 10, які набирають чинності з 1 січня 2002 року.

19.2. У зв'язку з набранням чинності цим Законом припиняється відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України дія Указу Президента України від 4 березня 1998 року N 167/98 "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" з дня набрання чинності відповідними статтями цього Закону.

19.3. Застосування норм цього Закону в перехідний період

19.3.1. З моменту набрання чинності цим Законом банки не здійснюють облік заборгованості клієнтів, не сплаченої у строк, та не ведуть картотеку, за винятком випадків, коли такі операції здійснюються банками у межах укладених ними цивільно-правових договорів.

Списання коштів з рахунків платника податків здійснюється банками лише за дорученнями платника або за платіжними вимогами згідно з абзацом третім підпункту 10.1.1 статті 10 цього Закону, а також на підставі виконавчих документів та за визнаними платником претензіями, у тому числі у порядку досудового врегулювання спорів.

(абзац другий підпункту 19.3.1 пункту 19.3 статті 9 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 15.05.2003 р. N 762-IV)

19.3.2. Платіжні документи клієнтів приймаються банками до виконання виключно за наявності достатнього залишку власних коштів на рахунках таких клієнтів. У разі недостатності коштів на рахунках клієнтів платіжні документи повертаються їх виписувачам без виконання.

19.3.3. Платіжні документи органів стягнення приймаються банками до виконання незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку клієнта та виконуються банком частково у межах наявного залишку власних коштів клієнта - платника таких податків, зборів (обов'язкових платежів), а у невиконаній сумі повертаються стягувачам.

19.3.4. Неоплачені внаслідок недостатності коштів платіжні документи, у тому числі органів стягнення, які перебували в обліку банків на момент набрання чинності цим Законом, повертаються їх виписувачам без виконання протягом п'яти робочих (банківських) днів з дня набрання чинності цим Законом.

Контролюючий орган, який отримав такий неоплачений платіжний документ, зобов'язаний надіслати платнику податків податкове повідомлення про суму непогашеного податкового зобов'язання, зазначеного у цьому платіжному документі, яка підлягає сплаті протягом строків, визначених статтею 5 цього Закону.

У разі коли згідно з пунктом 18.1 статті 18 цього Закону таке податкове зобов'язання підлягає списанню повністю або частково, податкове повідомлення не надсилається або надсилається у частковій сумі.

У разі коли згідно з пунктом 18.1 статті 18 цього Закону таке податкове зобов'язання може бути за бажанням платника податків розстрочене, контролюючий орган надсилає податкове повідомлення після закінчення 60 календарного дня з дня набрання чинності цим Законом, якщо платник податків не скористався правом такого розстрочення.

З дня набрання чинності цим Законом до дня, наступного за граничним днем сплати податкового зобов'язання, зазначеного у податковому повідомленні, наданого контролюючим органом згідно з цим пунктом, пеня та штрафні санкції на суму такого податкового зобов'язання не нараховуються.

19.3.5. Для забезпечення сталого надходження коштів до бюджетів (державних цільових фондів) протягом перехідного періоду установити, що податкові декларації подаються:

за податковий (звітний) період за наслідками четвертого кварталу або другого півріччя 2000 року згідно з підпунктом "б" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону - протягом 25 календарних днів, наступних за останнім календарним днем такого кварталу (півріччя);

за податковий (звітний) період за наслідками 2000 року згідно з підпунктом "в" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем такого року.

У подальшому застосовуються строки подання податкових декларацій, визначені підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону.

19.3.6. Підпункт 19.3.6 пункту 19.3 статті 19 виключено

(згідно із Законом
 України від 22.06.2004 р. N 1830-IV)

19.3.7. Встановити, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" для платників податків - учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". 

(статтю 19 доповнено підпунктом 19.3.7 згідно
 із Законом України від 23.06.2005 р. N 2711-IV)

19.4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

19.4.1. У статті 112 Кримінально-процесуального кодексу України:

у частині третій статті цифри "801" виключити;

перше речення частини четвертої статті після слова "провадиться" доповнити словом "виключно", а друге речення після слова "розслідуються" доповнити словом "виключно".

19.4.2. Частини п'яту та шосту статті 100 Арбітражного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 6, ст. 56; 1997 р., N 25, ст. 171) замінити частинами п'ятою, шостою та сьомою такого змісту:

"Подання заяви про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду і принесення протесту прокурором чи його заступником не зупиняють виконавчого провадження, крім випадків, коли рішення, ухвала, постанова суду, пов'язані з перерахуванням чи списанням грошових сум, а також примусовим вилученням майна, перевіряються за клопотанням сторони в порядку нагляду, на строк такої перевірки.

В інших випадках суд за клопотанням сторони, відповідного прокурора та його заступника або за своєю ініціативою може зупинити виконавче провадження до закінчення перевірки.

При зупинці виконавчого провадження у зв'язку із перевіркою рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду суд на загальних підставах може вжити заходів до майнового забезпечення позову".

19.4.3. Статтю 11 Закону України "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 4, ст. 20; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 36, ст. 526; 1993 р., N 11, ст. 83; 2000 р., N 27, ст. 213) доповнити частиною такого змісту:

"При здійсненні заходів із запобігання, виявлення і розкриття злочинів у сфері податкового законодавства права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції".

19.4.4. У Законі України "Про заставу" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 47, ст. 642; 1998 р., N 2, ст. 3):

статтю 13 доповнити частиною такого змісту:

"Норми цієї статті не поширюються на право податкової застави, що регулюється податковим законодавством";

статтю 15 доповнити частиною такого змісту:

"Обов'язки з реєстрації та нотаріального посвідчення не поширюються на виникнення та зміну прав податкової застави, що регулюється податковим законодавством".

19.4.5. Статтю 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 22, ст. 303, N 39, ст. 572) доповнити частиною такого змісту:

"При виконанні завдань оперативно-розшукової діяльності, пов'язаних з припиненням правопорушень у сфері податкового законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції".

19.4.6. У частині шостій статті 7 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 40, ст. 297; 1997 р., N 45, ст. 287; 1999 р., N 4, ст. 34) слова та цифри "щомісячно до 16 числа наступного за звітним місяця" замінити словами "у строки, визначені законом для місячного звітного періоду".

19.4.7. У Законі України "Про державну податкову службу в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 15, ст. 84; 1998 р., N 29, ст. 190):

1) у частині першій статті 11:

в абзаці другому пункту 1 слова "Державною податковою адміністрацією" замінити словами "відповідно до законодавства";

абзац перший пункту 2 після слів "інші фінансово-кредитні установи" доповнити словами "(у порядку, передбаченому законодавством для розкриття банківської таємниці)";

пункт 5 виключити;

пункти 7, 8, 9 викласти у такій редакції:

"7) застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом;

застосовувати до банків або юридичних осіб, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які у встановлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, штрафні санкції у вигляді двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

8) стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом;

9) надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань, вирішувати питання щодо податкового компромісу, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу у порядку, передбаченому законом";

абзац другий пункту 11 викласти у такій редакції:

"на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, винних у відсутності податкового обліку або веденні його з порушенням встановленого порядку, неподанні або несвоєчасному поданні аудиторських висновків, передбачених законом, а також платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за відповідне правопорушення, - від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

у пункті 14 слова "у необхідних випадках" замінити словами "при проведенні адміністративного арешту";

2) статтю 22 викласти у такій редакції:

"Стаття 22. Права податкової міліції

Посадовим особам податкової міліції для виконання покладених на них обов'язків надаються права, передбачені пунктом 1, частиною першою пункту 2, пунктами 3 та 6 статті 11 цього Закону, а також пунктами 1 - 4, абзацами другим, третім, шостим пункту 5, пунктами 6 - 12, 14, підпунктами "а" і "б" пункту 15 (з урахуванням положень цього Закону, інших законів з питань оподаткування), пунктом 16 із дотриманням правил проведення податкових перевірок, встановлених законодавством, пунктами 17, 19, 23, 24, 25, 27, 28, 30 статті 11, статтями 12 - 151 Закону України "Про міліцію".

19.4.8. У Законі України "Про плату за землю" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 45, ст. 238):

частину першу статті 25 викласти у такій редакції:

"За прострочення встановлених строків сплати податку (стаття 17 цього Закону) справляється пеня у розмірах, визначених законом";

у статті 26 слова "відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" замінити словами "законами України".

19.4.9. У Законі України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 15, ст. 117; 1999 р., N 40, ст. 361):

1) у статті 6:

у частині третій слова "і строки визначені" замінити словом "визначеному", а слова "але не пізніше 15 березня року, наступного за звітним" замінити словами "у строки, визначені законом для річного звітного періоду";

у частинах сьомій і восьмій слова "два попередніх роки" замінити словами "три попередніх роки";

2) частини другу і третю статті 7 виключити.

19.4.10. Частину другу статті 36 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 42 - 43, ст. 378) викласти в такій редакції:

"2. У разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами статті 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника".

(дію підпункту 19.4.10 пункту 19.4 статті 19 зупинено
 на 2007 рік -  згідно із Законом України від 30.11.2006 р. N 398-V)

19.4.11. У Законі України "Про податок на додану вартість" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 21, ст. 156; 1997 р., N 51, ст. 305):

у підпункті 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 слова "передбачені для сплати податку" замінити словами "передбачені законом для відповідного податкового періоду";

перше речення абзацу другого пункту 10.2 статті 10 викласти у такій редакції: "Відповідальність платників податку за порушення порядку та строків нарахування та внесення до бюджету податку або порядку звітності, а також порядок оскарження рішень податкових органів визначаються законом з цих питань".

19.4.12. У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 27, ст. 181; 1998 р., N 10, ст. 35, N 18, ст. 94):

1) у пункті 16.4 статті 16:

в абзаці другому слова "не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом" замінити словами "у строки, визначені законом";

в абзаці четвертому слова "у визначені цим пунктом строки" замінити словами "у строки, визначені законом для річного податкового періоду";

2) у статті 20:

пункт 20.1 доповнити словами "у порядку та розмірах, визначених законом";

пункти 20.2 - 20.7 виключити;

3) пункт 21.2 статті 21 викласти у такій редакції:

"21.2. Після закінчення встановлених строків сплати податку до бюджетів невнесені суми стягуються з нарахуванням пені, відповідно до закону".

19.4.13. У статті 4 Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 20 - 21, ст. 191):

у частині першій слова "до 15 числа, наступного за звітним місяцем" замінити словами "у строки, визначені законом для місячного звітного періоду";

частину другу викласти у такій редакції:

"За несвоєчасну сплату збору справляються пеня та штрафи у порядку, визначеному законом".

19.4.14. У Декреті Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 10, ст. 77; 1996 р., N 45, ст. 234; 1998 р., N 30 - 31, ст. 195):

1) у частині третій статті 9 слова "до 1 лютого року, наступного за звітним, а до 15 лютого ці відомості за встановленою формою надаються ними до податкової інспекції за місцем проживання платника" замінити словами "до 1 березня року, наступного за звітним, а у строки, визначені законом, такі відомості за установленою формою надаються ними до податкової інспекції за місцем проживання платника";

2) у статті 12:

у частині другій слова "до 1 березня наступного року" замінити словами "у строки, визначені законом";

у частині третій слова "не пізніше ніж через 30 днів після виплати" замінити словами "у строки, визначені законом для місячного звітного періоду, на який припадає виплата";

3) у пункті 4 статті 14:

в абзаці першому слова "щоквартально, у 15-денний строк після закінчення кварталу, подають податковому органу декларації, а після закінчення року - до 1 лютого наступного року" замінити словами "надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом";

абзац другий викласти в такій редакції:

"Громадяни, які одержують інші доходи, подають декларації у строки, визначені законом для місячного звітного періоду, на який припадає дата виникнення джерела доходу. У ній вказується розмір фактичного доходу за перший місяць та розмір очікуваного (оціночного) доходу до кінця поточного року. У разі припинення існування джерела доходу протягом року сума одержаних доходів включається до складу декларації за наслідками такого календарного року, яка подається податковому органу у строки, визначені законом";

4) у пункті 1 статті 18:

в абзаці другому слова "у 15-денний строк після закінчення кварталу" замінити словами "у строки, визначені законом";

в абзаці третьому слова "до 1 лютого наступного року" замінити словами "у строки, визначені законом";

5) статтю 21 викласти в такій редакції:

"Стаття 21. Відповідальність за порушення норм цього Декрету

1. Відповідальність платників податку за порушення норм цього Декрету визначається відповідним законом.

2. За прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом";

6) у статті 22 слова "Законом "Про державну податкову службу в Україні" замінити словом "законом".

19.4.15. У Декреті Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 18-92 "Про акцизний збір" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 10, ст. 82; 1999 р., N 52, ст. 469):

частину третю статті 6 викласти у такій редакції:

"Акцизний збір сплачується до бюджету у строки, визначені відповідним законом. Центральний податковий орган визначає порядок нарахування сум акцизного збору виходячи з норм відповідного закону з питань оподаткування окремим видом акцизного збору";

частину другу статті 7 виключити.

19.4.16. Статтю 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 113; 1995 р., N 30, ст. 229) викласти в такій редакції:

"Платники державного мита несуть відповідальність за правильність його стягнення, а також за своєчасність і повноту зарахування до бюджету, передбачену законодавством.

За несвоєчасне або неповне зарахування державного мита до бюджету справляються пеня та штрафи відповідно до закону".

19.5. Визнати такими, що втратили чинність:

1) Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 8-93 "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 114; 1994 р., N 20, ст. 120; 1995 р., N 1, ст. 3; 1996 р., N 16, ст. 71; 1997 р., N 9, ст. 78; 2000 р., N 14 - 15 - 16, ст. 121);

2) пункт 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 14, ст. 61).

19.6. Закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.

19.7. Кабінету Міністрів України та Національному банку України:

у тримісячний термін затвердити нормативно-правові акти, що випливають з цього Закону;

у двомісячний термін подати пропозиції про внесення змін до законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям цього Закону та привести свої рішення у відповідність з нормами цього Закону.

 

Президент України 

Л. КУЧМА 

м. Київ
21 грудня 2000 року
N 2181-III 

  

 

 

< повернутись Перехід на сторінку:
1 2 [3]
 


[на головну]

Додати коментар

Тільки зареєстровані учасники мають можливість приймати участь в обговоренні статей та матеріалів.
Будь ласка зареєструйтесь або авторизуйтесь.