«Японська трагедія: батько - рикша,

мати - гейша, син - Мойша.»

(анекдот)

Коли люди шукають роботу, вони дуже часто не задумуються над тим, що вони від неї хочуть отримати. І йдуть працювати мотивуючи себе різними факторами (можливість навчання, самореалізація, тощо). Хоча єдине, заради чого люди продають свою працю є гроші. Все інше -  видумане для того, щоб платити вам менше грошей.

В інтернеті на сайтах пошуку роботи публікується досить багато статей та консультацій на тему, як знайти роботу, як не провалити співбесіду, як вести себе із роботодавцем і т.і. Проте більшість з цих статей (якщо не всі) відображують точку зору роботодавців, чи їх представників - кадрових та рекрутингових агенцій. Це свого роду пропаганда, з метою формування у потенційних працівників поглядів, які вигідні роботодавцям.

У цій статті буде розглянуто питання пошуку роботи не з точки зору працедавця, а з точки зору людини, яка шукає роботу. Автор стисло розповість всю правду про відносини: роботодавець-працівник.

Отже, почнемо.

Перш ніж шукати роботу необхідно усвідомлювати кілька моментів, які дадуть змогу сформувати власну позицію та відстоювати власні інтереси під час співбесід з потенційними роботодавцями.

Перш за все, необхідно розуміти, що ні один роботодавець, яким би хорошим він не був, не хоче платити вам гроші. Це багатовікова істина, з якою марно сперечатися. Як би він себе не вів, як би не показував свої благі наміри, він все це робить заради одного - задля того, щоб купити вас якомога дешевше. І в контексті цього, він дуже зацікавлений у тому, щоб придумати яку-небудь «замануху», за допомогою якої він зможе утримувати вас на роботі, не підвищуючи зарплату. Такою «заманухою» може бути обіцянка підвищити зарплату, але лише тоді, коли ви її дійсно заслужите, або обіцянка, що обсяг роботи буде невеликим і у вас буде багато вільного часу, соціальні пакети, особистий службовий автомобіль і т.д.

Так, якщо ви маєте справу з порядним роботодавцем, то він виконає ці обіцянки, оскільки розуміє систему мотивації та стимулювання працівників, і він добре знає, що саме може примусити людей працювати на повну віддачу.

Але порядних роботодавців, як це не гірко визнавати, дуже мало. Більшості з нас доводиться мати справу з тими, хто «із хама пан»¹.

¹ Українське народне прислів'я: «Якщо із пана пан - віддасть воли, а якщо із хама пан - не віддасть волів.»

От пообіцяв вам такий нехороший роботодавець підвищити зарплату через півроку, але попередив, що «все залежить від вас, якщо проявите себе, то безумовно підвищимо, а якщо не проявите - то самі розумієте». Але чітких критеріїв, за якими він буде визначати, проявили ви себе, чи ні - він, звичайно, не назвав. Та й навіщо? Навіщо заганяти себе в глухий кут? Якщо повідомить, то працівник виконає усі вимоги, які до нього ставляться, і йому необхідно буде підвищувати заробітну плату (а ми ж пам'ятаємо, що платити нам він не хоче). А якщо не повідомить, то він завжди зможе придумати будь-яку відмовку, щоб не підвищувати зарплату, наприклад: «От бачите, ви не знаєте того-то, не робите того-то...» і так далі в такому ж дусі. Ви будете сперечатися? Звичайно ні. Більшість працівників у такій ситуації схиляють голову і тягнуть лямку далі. А саме це й необхідно було роботодавцеві. Якщо із ста працівників кілька звільняться з цієї причини, йому байдуже, оскільки ці декілька погоди у його компанії не зроблять. Отже, завдяки «заманусі» роботодавець досяг своєї мети - утримав на роботі працівника, не підвищуючи йому зарплату. Тобто, фактично зекономив свої гроші, або, інакше кажучи, обікрав вас, адже якби ви знали про те, що з вами так вчинять, звісно, ви не пішли б на таку роботу. Але поїзд вже пішов, і ви вже на роботі. І трудову віддали роботодавцю. І звільнятися якось негарно, бо «зайців» у нас не люблять... СТОП!

Зараз пропоную зупинитися і розставити всі «феєричні» точки )))

Отже, аксіома №1:

Жоден роботодавець не хоче платити вам гроші.

Наслідок №1 із аксіоми №1:

Оскільки роботодавець не хоче платити гроші, він жодним чином не зацікавлений підвищувати вам заробітну плату чи будь-які інші виплати на вашу користь.

Наслідок №2 із аксіоми №1:

Для того, щоб не підвищувати заробітну плату, роботодавець використовує різноманітні «заманухи».

Коли бухгалтер приходить на роботу, з ним домовляються, як правило, на певний визначений розмір заробітної плати (з/п). Можуть пообіцяти його підвищення. Згодом, з'ясовується, що обов'язків побільшало у 2 рази, а з/п підняли на 10%, а при цьому інфляція склала 30%. Скажіть, чи буде мотивація до роботи у такого бухгалтера, якщо розглядати лише грошовий чинник? Звісно, що ні.