Бібліотека бухгалтерського обліку pro-u4ot.info

Украина онлайн каталог сайтів www.webmoney.ru

КОМЕНТАРІ


Пошук інформації про контрагента в ЄДР

Моніторинг законодавства

Довідник бухгалтерських проводок (продовження)

Довідник бухгалтерських проводок

"Коза" для складання Балансу та Звіту про фінансові...

Податковий кодекс України (архів)

Як розрахувати фінансові показники (коефіцієнти)?

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1...

Как заставить людей работать на вас

Чи включаються до бази оподаткування кошти, отримані як...

Наступление на господство доллара

20 порад для того, щоб працювати менше

Первичные документы для целей бухгалтерского учета

Податковий календар

Пропозиція щодо публікації матеріалів

Чи є майбутнє в українського аудиту?

Бізнес-плани. Повне довідкове видання

Технология обмана или как стать членом АПУ

Який розмір річної плати за ліцензію на право оптової...

Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду,...

Альбом бухгалтерських проводок

Финансы и бухгалтерский учет для неспециалистов

Інформаційний вірус

Как грамотно сорвать проект внедрения, или Пособие для...

Инвестиционная оценка: Инструменты и методы оценки любых...

Реклама

. Головна » Авторські статті »

Про обов’язки третіх осіб перед аудиторськими фірмами

Надрукувати документ
Ігнатенко С., Боднарчук Р.
25.08.2008

Відповідно до таких обставин у правовому полі України не існує таких рахунків, як: ‘‘розрахункові'', ‘‘фінансування будівництва''.  А клієнти банків не можуть бути ні єдиними власниками, ні співвласниками тих рахунків, які в запиті вказуються в якості  позикових, транзитних та інших, ніж ті, які в Плані рахунків банків України визначаються в якості клієнтських згідно норм Цивільного кодексу України та Закону України ‘‘Про платіжні системи та переказ грошей в Україні''. Адже, нічого спільного з обліком клієнтських коштів та розрахункових  операцій за дорученням клієнтів або на їх користь ці рахунки не мають.

Визначення рахунків, які не відносяться до клієнтських, надається у п. 1.10 розд. 1 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 р.  № 254.

Це внутрішньобанківські  рахунки, за допомогою яких банки відповідно до вимог ст. 2, п. 3 ст. 6 Закону України ‘‘Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' повинні забезпечувати ведення власного бухгалтерського обліку шляхом фіксування в ньому своїх (а не клієнтських) операцій,  у результаті яких відбуваються зміни у фінансовому стані самих банків, а не їх клієнтів чи контрагентів. На внутрішньобанківських рахунках банки здійснюють облік власних  фінансових активів та фінансових зобов'язань, які створюються або придбаються ними шляхом проведення операцій з фінансовими інструментами, тощо. Згідно з п. 4 П(с)БО 13 ‘‘Фінансові інструменти'' фінансовим інструментом є контракт, який одночасно призводить до виникнення фінансового активу у одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу у іншого.

Наприклад, якщо банк надає кредит позичальнику, то заборгованість цієї особи він обліковує в якості свого фінансового активу, а позичальник заборгованість за отриманим кредитом у бухгалтерському обліку відображає в якості свого фінансового зобов'язання (пасиву) перед банком.

Однак, принципові правові та економічні відмінності між інформацією, що обліковується банками на клієнтських та внутрішньобанківських рахунках, не враховуються жодною аудиторською фірмою із тих, які пропонують своїм замовникам звертатися на адресу банків із  запитами, розробленими їх фахівцями щодо інформації необхідної для аудиторської перевірки.

Зокрема, в запитах та додатках до них, розроблених фахівцями аудиторської фірми ‘‘KPMG'', працівникам конкретного банку пропонується  підтвердити ‘‘...інформацію стосовно залишків...'' замовника ‘‘...на рахунках у нашому Банку станом на кінець дня 31.12.200_'' у вигляді кредитового сальдо за поточними та депозитними рахунками, а також овердрафтів, кредитів та інших дебетових залишків. Аналогічні за своїм змістом пропозиції наводяться і у запитах, які надаються замовниками аудиторських фірм ‘‘PricewaterhouseCoopers'', ‘‘Аудит-фінанси'', ‘‘Ernst and Young'', ‘‘Грант Торнтон Україна'' і т.д.

Зустрічаються і інші варіанти пропозицій стосовно підтвердження розміру сум, які обліковуються в активі балансу банку (на дебеті його активних внутрішньобанківських рахунків).  Наприклад, така: ‘‘У зв'язку з проведенням аудиту нашого підприємства, будь ласка, зробіть підтвердження міжнародній аудиторській фірмі ....... стан розрахунків нашого підприємства  з Вашим Банком  на кінець дня 31 грудня 200. р. згідно з додатком.''.

Відповідно ж до змісту реквізитів запитів та додатків до них під залишками замовника ‘‘... на рахунках у  нашому банку...'' розуміються  як грошові кошти на рахунках, що банками своїм клієнтам відкриваються на підставі п. 7.1 ст. 7 Закону України ‘‘Про платіжні системи та переказ грошей в Україні'', так і суми, які відображаються на внутрішньобанківських рахунках по обліку сум наданих (отриманих) позик, нарахованих доходів (витрат) за такими операціями, дебіторської  та кредиторської заборгованості за іншими операціями, тощо. Тому, у процитованих словосполученнях не використовується термін ‘‘кошти'' по відношенню до слова ‘‘залишки'', а також не застосовується термін  ‘‘клієнтські'' (особові) стосовно словосполучення ‘‘на рахунках у нашому Банку''.

При цьому, у додатках (у т.ч. і тих щодо яких в листах  стверджується, що в них наводиться інформація надана замовником своєму аудитору) жодних конкретних даних, які згідно змісту запиту підлягають підтвердженню, не зазначається. Тобто, пишеться одне, а фактично розуміється зовсім інше.

Такі обставини є свідченням того, що замовники, у зв'язку з недотриманням їх аудиторськими фірмами  вимог п. 2 ст. 18 Закону України  «Про аудиторську діяльність», під час направлення запитів  мали певні складнощі із застосуванням термінів, які застосовуються у нормативно-правових актах України, положення яких регламентують процедури  підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності.  А саме, у запитах термін ‘‘підтвердження'' застосовується  у  значенні іншому, ніж те, що використовується у нормативно-правових актах України. За рахунок чого банкам у завуальованому вигляді фактично пропонується надати на адресу аудиторів своїх клієнтів та контрагентів аналітичні дані свого власного бухгалтерського обліку, які ніякого відношення до предмету аудиторської перевірки не мають. Адже,  предметом аудиторських процедур повинні бути  дані бухгалтерського обліку та показники фінансової звітності замовників, а не третіх осіб (банків).

< повернутись Перехід на сторінку:
1 2 3 [4] 5 6 7 8
> читати далі


[на головну]

Додати коментар

Тільки зареєстровані учасники мають можливість приймати участь в обговоренні статей та матеріалів.
Будь ласка зареєструйтесь або авторизуйтесь.