Бібліотека бухгалтерського обліку pro-u4ot.info

Украина онлайн каталог сайтів www.webmoney.ru

КОМЕНТАРІ


Пошук інформації про контрагента в ЄДР

Моніторинг законодавства

Довідник бухгалтерських проводок (продовження)

Довідник бухгалтерських проводок

"Коза" для складання Балансу та Звіту про фінансові...

Податковий кодекс України (архів)

Як розрахувати фінансові показники (коефіцієнти)?

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1...

Как заставить людей работать на вас

Чи включаються до бази оподаткування кошти, отримані як...

Наступление на господство доллара

20 порад для того, щоб працювати менше

Первичные документы для целей бухгалтерского учета

Податковий календар

Пропозиція щодо публікації матеріалів

Чи є майбутнє в українського аудиту?

Бізнес-плани. Повне довідкове видання

Технология обмана или как стать членом АПУ

Який розмір річної плати за ліцензію на право оптової...

Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду,...

Альбом бухгалтерських проводок

Финансы и бухгалтерский учет для неспециалистов

Інформаційний вірус

Как грамотно сорвать проект внедрения, или Пособие для...

Инвестиционная оценка: Инструменты и методы оценки любых...

Реклама

. Головна » Облік » Законодавство » Інші документи »

Житловий кодекс України (Проект)

Надрукувати документ
29.11.2010

Стаття 4. Відносини, що регулюються цим Кодексом

1. Цей Кодекс регулює відносини щодо:

1) особливостей виникнення, реалізації і припинення права власності на житло та користування ним;

2) ведення обліку громадян, які мають право на поліпшення житлових умов та надання їм житла;

3) реалізації прав та виконання обов'язків власників (співвласників) і наймачів (орендарів) житла;

4) формування, управління, використання, утримання та збереження житлового фонду (житла);

5) надання, споживання, оплати житлово-комунальних послуг;

6) збереження і бронювання житла з державного та комунального житлових фондів;

7) загальних засад приватизації державного та комунального житлового фонду;

8) забезпечення житлом громадян, які потребують соціального захисту і не мають житла;

9) особливостей надання державної підтримки громадянам для оплати житлово-комунальних послуг та найму (оренди) житла відповідно до законодавства;

10) основних засад діяльності об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлових кооперативів, товариств власників житла.

Стаття 5. Суб'єкти права власності на житло

1. Суб'єктами права власності на житло є держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада села, селища, міста, фізична та юридична особа.

2. Усі суб'єкти права власності на житло мають рівні права на володіння, користування, розпорядження своєю власністю відповідно до закону.

Стаття 6. Об'єкти права власності на житло

1. Об'єктами права власності на житло є житлові комплекси, житлові будинки (у тому числі багатоквартирні), квартири, кімнати, житлові приміщення у гуртожитках, частини житлових та нежитлових будівель чи квартир, інші приміщення, призначені та придатні для постійного проживання людей.

2. Державна реєстрація права власності на житло та інших речових прав на житло та їх обмежень здійснюється відповідно до закону.

Стаття 7. Права та обов'язки власників (співвласників) житла

1. Власник (співвласник) житла - держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада села, селища, міста, фізична чи юридична особа, що набула право власності (співвласності) на житло відповідно до Цивільного кодексу України та цього Кодексу.

2. Власник (співвласник) житла має право на володіння, користування і розпорядження своїм житлом.

3. Власник (співвласник) житла має право розпоряджатися своїм житлом на свій розсуд, зокрема:

1) продавати, обмінювати, відчужувати іншим чином належне йому житло, передавати в найм (оренду), укладати інші договори, не заборонені законом;

2) використовувати належне йому житло для провадження господарської діяльності (крім промислового виробництва) та іншої не забороненої законодавством діяльності, за умови що:

а) при цьому не порушуються права інших громадян, які проживають у житловій будівлі, на спокій та відпочинок;

б) житло розміщується на цокольному, першому чи другому поверсі житлової будівлі і до нього забезпечений вхід, окремий від входу для мешканців квартир цієї житлової будівлі;

в) житло у встановленому порядку переведено до складу нежитлових приміщень.

Перелік видів такої діяльності затверджується Кабінетом Міністрів України;

3) вчиняти щодо належного йому на праві власності (співвласності) житла інші дії, що не суперечать закону.

4. Власник (співвласник) житла зобов'язаний забезпечувати належне управління житлом, ремонт і утримання житла та прибудинкової території відповідно до Правил утримання житлових будівель та їх прибудинкових територій, пристосування житла з урахуванням вимог осіб з особливими потребами, запобігати заподіянню шкоди навколишньому природному середовищу, не порушувати прав та інтересів інших осіб, а також дотримуватися правил користування житловими та нежитловими приміщеннями житлових будівель, правил експлуатації житлових приміщень у нежитлових будівлях, рішень органів місцевого самоврядування з питань утримання, експлуатації житла, правил надання послуг з управління житлом.

5. Власник (співвласник) житла за своїми зобов'язаннями відповідає своїм власним майном, у тому числі належним йому житлом, згідно із законом.

6. Іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають та постійно проживають на території України, мають права і обов'язки у сфері житлових відносин нарівні з громадянами України, якщо інше не передбачено Конституцією України, законами і міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 8. Форми власності житлового фонду

За формою власності житловий фонд поділяється на:

1) приватний житловий фонд, який належить на праві приватної власності (співвласності) юридичним чи фізичним особам;

2) державний житловий фонд, який складається з об'єктів житлового фонду, що належать державі, державним підприємствам, установам та організаціям на праві господарського відання або оперативного управління, підприємствам, установам та організаціям Автономної Республіки Крим;

3) комунальний житловий фонд, який належить на праві власності територіальним громадам сіл, селищ і міст.

Стаття 9. Функціональне призначення житлового фонду

За функціональним призначенням житловий фонд поділяється на:

1) житловий фонд загального призначення, до якого належить житло всіх форм власності, що використовується громадянами на загальних підставах;

2) житловий фонд соціального призначення, до якого належить житло державного та комунального житлових фондів, що надається на певний строк органами державної влади, органами місцевого самоврядування громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту і не мають житла;

3) житловий фонд спеціального призначення, - до якого належить житло всіх форм власності, що надається працівникам підприємств, установ та організацій на підставі відповідного договору, а також окремим категоріям громадян України, в порядку та на умовах, передбачених статтями 94 - 99 цього Кодексу, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини у житловій сфері.

Порядок обліку державного та комунального житлових фондів встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Стаття 10. Формування житлового фонду

1. Житловий фонд формується шляхом:

1) будівництва та введення в експлуатацію нового житла;

2) реконструкції існуючого житла з переобладнанням нежитлових будівель у житлові;

3) переведення нежитлових приміщень у житлові;

4) передачі у державну та комунальну власність житла, вилученого на підставі судових рішень або визнаного в установленому законодавством порядку безхазяйним;

5) передачі забудовниками частки житлової площі в новозбудованих житлових будівлях у власність територіальним громадам;

6) передачі з державної у комунальну власність соціального житла, збудованого за рахунок коштів державного бюджету;

7) набуття права власності на житло на інших підставах, передбачених Цивільним кодексом України та цим Кодексом.

Стаття 11. Переведення житлових будівель (їх частин), квартир (їх частин), житлових блоків/секцій та інших житлових приміщень, призначених та придатних для проживання людей, до складу нежитлових та нежитлових - до складу житлових

1. Підставами для переведення житлових будівель (їх частин), квартир (їх частин), житлових блоків/секцій та інших житлових приміщень, призначених та придатних для проживання людей, до складу нежитлових, є:

1) визнання в установленому законодавством порядку житлової будівлі, іншого житлового приміщення непридатним для проживання людей;

2) прийняття в установленому законодавством порядку рішення про зміну функціонального призначення житлової будівлі, іншого житлового приміщення.

2. Переведення житлових будівель (їх частин), квартир (їх частин), житлових блоків/секцій та інших житлових приміщень, призначених та придатних для проживання людей, до складу нежитлових здійснюється винятково у разі дотримання таких умов:

1) наявності волевиявлення власника (співвласника) житла;

2) розташування приміщення на першому поверсі житлової будівлі або вище, за умови:

облаштування входу (виходу) до такого приміщення, окремого від загального входу (виходу), яким користуються власники (співвласники) житлових приміщень цієї житлової будівлі;

що приміщення, розташовані безпосередньо під ним, теж є нежитловими;

3) наявності письмової згоди на переведення житлових приміщень та інших приміщень, призначених та придатних для проживання людей, до складу нежитлових, наданої власником або всіма співвласниками таких приміщень;

4) наявності висновків державних органів щодо можливості переведення житлових будівель (їх частин), квартир та інших житлових приміщень, призначених та придатних для проживання людей, до складу нежитлових, підготовлених відповідно до законодавства.

3. Переведення нежитлових будівель (їх частин), нежитлових приміщень до складу житлових здійснюється винятково у разі дотримання таких умов:

1) наявності волевиявлення власника (співвласників) приміщення;

2) наявності письмової згоди на переведення нежитлових приміщень до складу житлових, наданої власником або всіма співвласниками таких приміщень;

3) наявності висновків державних органів щодо можливості переведення нежитлових будівель (їх частин), нежитлових приміщень до складу житлових, підготовлених відповідно до законодавства;

4. Переведення житлових будівель (їх частин), квартир та інших житлових приміщень до складу нежитлових та нежитлових приміщень - до складу житлових здійснюється органом місцевого самоврядування на підставі письмової заяви власника (співвласників) відповідного приміщення або підприємства, установи чи організації, у господарському віданні чи оперативному управлінні яких перебуває відповідне приміщення, житлова будівля.

У разі якщо власниками (співвласниками) відповідних приміщень є діти або недієздатні особи, переведення житлових будівель (їх частин), квартир та інших житлових приміщень, призначених та придатних для проживання людей, до складу нежитлових приміщень та навпаки здійснюється відповідно до закону і виключно за згодою органів опіки та піклування.

5. Переведення житлових будівель (їх частин), квартир та інших житлових приміщень до складу нежитлових приміщень у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої цієї статті, а також виключення таких житлових будівель (їх частин), квартир та інших житлових приміщень у багатоквартирних будинках із складу житлового фонду у випадку, передбаченому пунктом 4 частини першої статті 13 цього Кодексу, не є підставою для надання їх власнику (співвласникам) іншого житла.

6. Власник (співвласник) приміщення або уповноважений ним орган (особа) має право оскаржити до суду відмову у видачі дозволу або прийнятті рішення про переведення житлових приміщень до складу нежитлових та навпаки.

7. Порядок переведення житлових будівель (їх частин), квартир та інших житлових приміщень, призначених та придатних для проживання людей, у нежитлові та нежитлових приміщень - до складу житлових затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12. Види діяльності, провадження яких дозволяється у нежитлових приміщеннях житлових будівель

Перелік видів діяльності, провадження яких дозволяється в нежитлових приміщеннях житлових будинків (їх частин), гуртожитків (їх частин), у квартирах (кімнатах), а також у нежитлових приміщеннях, суміжних із житловими приміщеннями у нежитлових будівлях, спорудах, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13. Виключення житлових будівель (їх частин), квартир та інших житлових приміщень із складу житлового фонду

1. Виключення житлових будівель (їх частин), квартир та інших житлових приміщень із складу житлового фонду здійснюється органами місцевого самоврядування у разі:

1) визнання житла аварійним;

2) визнання житла непридатним для проживання людей;

3) знесення житлових будівель (їх частин), інших житлових приміщень з мотивів суспільної необхідності;

4) переведення житлових будівель (їх частин), квартир (кімнат) у житлових будинках, житлових блоків (секцій) у гуртожитках та інших житлових приміщень до складу нежитлових.

Виключення житлових будівель (їх частин), квартир (кімнат) у житлових будинках, житлових блоків (секцій) у гуртожитках та інших житлових приміщень зі складу житлових та включення їх до складу нежитлових не позбавляє власників чи співвласників права власності на них.

2. Порядок обстеження житлових будівель (їх частин), квартир, кімнат, житлових блоків/секцій та інших житлових приміщень з метою визнання їх непридатними для проживання або такими, що підлягають знесенню, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 14. Експлуатаційні вимоги до житла, що здається в експлуатацію

1. Несучі та огороджувальні або сполучені (несучо-огороджувальні) конструкції житлової будівлі, що здається в експлуатацію, повинні знаходитися у справному стані та відповідати вимогам щодо безпечного перебування в них людей.

2. Житлові та нежитлові приміщення житлової будівлі, що здається в експлуатацію, облаштовуються і обладнуються таким чином, щоб запобігти ризику травмування людей при вході, виході а також перебуванні в них.

3. Житлові будівлі, що здаються в експлуатацію, забезпечуються інженерними системами згідно з будівельними нормами та затвердженим проектом.

4. Вимоги щодо експлуатації житлових будинків визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 15. Повноваження Верховної Ради України у житловій сфері

1. До повноважень Верховної Ради України у житловій сфері належить:

1) формування державної житлової політики та законодавчої бази у житловій сфері;

2) прийняття загальнодержавних житлових програм;

3) здійснення контролю у межах, визначених Конституцією та законами України;

4) здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Стаття 16. Повноваження Кабінету Міністрів України у житловій сфері

1. До повноважень Кабінету Міністрів України у житловій сфері належить:

1) участь у формуванні державної житлової політики та її реалізація;

2) розроблення засад цінової політики у житловій сфері;

3) організація розроблення та забезпечення виконання загальнодержавних житлових програм;

4) спрямування і координація діяльності центральних та інших органів виконавчої влади;

5) затвердження порядків і правил;

6) здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Стаття 17. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства у житловій сфері

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства у житловій сфері належить:

1) підготовка пропозицій щодо формування державної житлової, науково-технічної та економічної політики та участь у її реалізації;

2) розроблення проектів загальнодержавних та організація розроблення регіональних житлових програм;

3) забезпечення відповідно до законодавства реформування відносин у сфері утримання і управління житлом;

4) розроблення нормативно-правових актів з питань формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, стандартів, нормативів, норм, порядків та правил, у тому числі з урахуванням вимог осіб з особливими потребами, а також з питань утримання, експлуатації, поточного і капітального ремонту, реконструкції об'єктів житлового фонду, надання послуг з управління житлом;

5) участь у розробленні та здійсненні заходів щодо демонополізації ринку послуг з управління та утримання житла, сприяння впровадженню конкурентних засад у сфері надання житлово-комунальних послуг;

6) забезпечення здійснення державного нагляду і контролю:

за використанням та утриманням, експлуатацією, капітальним ремонтом, реконструкцією об'єктів житлового фонду та об'єктів комунального господарства з надання житлово-комунальних послуг, експлуатації житла, надання послуг з управління житлом;

за дотриманням стандартів, нормативів, норм, порядків і правил під час виробництва та надання житлово-комунальних послуг у межах, установлених законодавством;

7) здійснення нормативно-методичного забезпечення технічної інвентаризації житла, відповідних житлових і нежитлових приміщень як об'єктів нерухомого майна;

8) здійснення нормативно-методичного забезпечення діяльності місцевих державних адміністрацій щодо контролю за цінами (тарифами) на житлово-комунальні послуги, послуги з управління житлом;

9) здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Стаття 18. Повноваження місцевих органів виконавчої влади у житловій сфері

1. Місцеві органи виконавчої влади забезпечують реалізацію державної житлової політики та місцевих програм розвитку житлової сфери.

Стаття 19. Повноваження органів місцевого самоврядування у житловій сфері

1. До повноважень органів місцевого самоврядування у житловій сфері належить:

1) сприяння розвитку житлового будівництва та ринку житлово-комунальних послуг, послуг з управління житлом, забезпечення комплексного розвитку житлово-комунального господарства;

2) забезпечення управління комунальним житловим фондом, визначення або участь у визначенні в установленому законодавством порядку виконавця житлово-комунальних послуг у такому житловому фонді, визначення виконавця послуг з управління житлом, організація належного обслуговування і ремонту житлового фонду, благоустрою та утримання прибудинкових територій;

3) вжиття заходів з енергозбереження і збереження житлового фонду та виділення власникам (співвласникам), виконавцям послуг з управління житлом, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, житловим кооперативам і товариствам власників житла бюджетних коштів для проведення першого після приватизації капітального ремонту та здійснення енергозберігаючих заходів відповідно до законодавства;

4) здійснення на підставі письмової заяви власника (співвласників) житла або підприємства, установи чи організації, у господарському віданні чи оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд, переведення житлових приміщень до складу нежитлових і нежитлових приміщень - до складу житлових, погодження проведення реконструкції житла та знесення непридатних для проживання людей житлових будинків, нежитлових будівель і споруд, у яких розташовані житлові приміщення;

5) ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, прийняття рішень про надання таким громадянам житла з комунального житлового фонду та житлового фонду соціального призначення на підставах і в порядку, встановлених цим Кодексом, іншими законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами;

6) видача відповідно до законодавства охоронних свідоцтв (броні) на житло відповідно до законодавства;

7) сприяння утворенню та діяльності об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, товариств власників житла;

8) фінансування житлового фонду соціального призначення за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших джерел відповідно до законодавства;

9) здійснення контролю за наданням та використанням соціального житла за призначенням, вжиття заходів до забезпечення його збереження;

10) ведення обліку наявного житлового фонду всіх форм;

11) створення умов для розвитку конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг, послуг з управління житлом, забезпечення рівних умов діяльності суб'єктам господарювання на такому ринку незалежно від їх організаційно-правової форми;

12) здійснення контролю за житловим обліком, який ведеться підприємствами, установами та організаціями відповідно до законодавства;

13) забезпечення проведення приватизації житла відповідно до закону;

14) забезпечення підготовки та перепідготовки кадрів у сфері управління житлом та надання послуг з управління житлом;

15) сприяння облаштуванню житла відповідно до вимог людей з особливими потребами;

16) надання підтримки власникам (співвласникам) житлових будинків, товариствам власників житла, співвласникам багатоквартирних будинків, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельним кооперативам у формуванні на конкурентних засадах ринку житлово-комунальних послуг, послуг з управління житлом, утримання, експлуатації та збереження житлового фонду;

17) встановлення норм забезпеченості житловою площею для визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов відповідно до законодавства;

18) здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Розділ II. Реалізація права громадян на житло

Глава 1. Порядок реалізації права громадян на житло

Стаття 20. Реалізація права громадян на житло

Реалізація громадянами України права на житло здійснюється шляхом:

1) будівництва житла;

2) придбання житла у власність (співвласність);

3) найму (оренди) житла;

4) отримання соціального житла відповідно до закону;

5) набуття права власності на житло та права користування житлом з інших підстав, визначених законами.

2. Для забезпечення реалізації права громадян на житло шляхом його будівництва чи придбання у власність:

1) держава:

а) створює умови для кредитування будівництва житла чи придбання житла громадянами;

б) надає підтримку на будівництво житла чи придбання житла громадянами відповідно до закону в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

в) надає громадянам можливість приватизувати займане ними житло відповідно до закону;

2) органи місцевого самоврядування передають земельні ділянки у власність чи користування для будівництва та обслуговування житла громадянам, які перебувають на житловому обліку відповідно до закону;

3) підприємства, установи та організації усіх форм власності у порядку, встановленому законодавством, можуть будувати чи придбавати житло для громадян, які перебувають з ними у трудових або службових відносинах та перебувають на житловому обліку.

3. Для забезпечення реалізації права громадян на житло шляхом одержання його у найм (оренду):

1) державні підприємства, установи та організації надають громадянам у користування житло з державного житлового фонду спеціального призначення відповідно до закону;

2) органи місцевого самоврядування відповідно до закону:

а) надають громадянам, які перебувають на обліку для отримання соціального житла, у користування житло з житлового фонду соціального призначення;

б) надають громадянам у користування житло з комунального житлового фонду спеціального призначення;

в) надають громадянам у користування житло з комунального житлового фонду загального призначення на умовах та в порядку, встановленому законодавством та органами місцевого самоврядування;

3) підприємства, установи та організації надають у користування громадянам, які перебувають з ними у трудових або службових відносинах, житло з житлового фонду спеціального призначення, що належить їм на праві власності (співвласності), на прийнятних для сторін умовах, що не суперечать законодавству.

4. Власники (співвласники) житла надають у найм (оренду) фізичним та юридичним особам житло, що належить їм на праві власності (співвласності), на умовах та в порядку, встановлених договором, укладеним відповідно до житлового законодавства.

5. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, можуть придбати житло, розташоване на території України, на загальних умовах. Таким особам також може надаватися в користування житло з житлового фонду спеціального призначення відповідно до статей 94 - 99 цього Кодексу.

Стаття 21. Вік, з якого громадяни реалізують право на одержання житла

1. Громадяни самостійно реалізують право на одержання житла після досягнення вісімнадцятирічного віку (повноліття).

2. Неповнолітні особи (які не досягли вісімнадцятирічного віку) самостійно реалізують право на одержання житла після набуття повної цивільної дієздатності відповідно до Цивільного кодексу України.

Стаття 22. Підстави для визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов, та взяття їх на житловий облік

1. Такими, що потребують поліпшення житлових умов, вважаються громадяни, які проживають у відповідному населеному пункті на законних підставах та:

1) забезпечені житловою площею нижче норми, встановленої органами місцевого самоврядування, яка не може бути меншою за санітарну норму житлового приміщення для однієї особи, що визначається центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я;

2) страждають на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, внаслідок чого не можуть проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї або в квартирі спільного використання і не мають іншого житла. Перелік таких захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я;

3) не мають житла (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, вихованці дитячих будинків, дитячих будинків-інтернатів, дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, особи з їх числа - після набуття повної цивільної дієздатності), бездомні, безпритульні, постраждалі від надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру (стихійного лиха);

4) проживають в аварійному, ветхому житлі або в житлі, що не відповідає санітарним та/або будівельним нормам, незалежно від строку проживання і не мають іншого житла;

5) проживають в одній кімнаті двома і більше сім'ями (незалежно від родинних зв'язків), а також є особами різної статі, старшими за дев'ять років (крім подружжя) і не мають іншого житла;

6) проживають за договором піднайму (суборенди) житлового приміщення в житлових будинках державного чи комунального житлового фонду і не мають іншого житла;

7) проживають у гуртожитках і не мають іншого житла;

8) проживають за договором найму (оренди), піднайму (суборенди) в житлі приватного житлового фонду і не мають іншого житла.

Стаття 23. Ведення житлового обліку

1. Житловий облік ведеться:

1) за місцем постійного проживання, а для бездомних громадян за переважним місцезнаходженням - органами місцевого самоврядування;

2) за місцем роботи - підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності за рішенням їх органів управління.

Порядок ведення житлового обліку затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими профспілками та профоб'єднаннями, що уклали Генеральну угоду.

Передбачені законодавством відомості про громадян, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на житловому обліку, вносяться до єдиного державного Реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на житловому обліку відповідно до законодавства (далі - Реєстр).

Створення та ведення Реєстру здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Реєстр ведеться центральним органом виконавчої влади, до повноважень якого належить реалізація загальнодержавних житлових програм.

Органи місцевого самоврядування з метою регулярного оновлення відомостей про громадян, які потребують поліпшення житлових умов і перебувають на житловому обліку при їх виконавчих органах, щоквартально не пізніше 10 числа місяця, наступного за кварталом, подають до органу, що веде Реєстр, інформацію, пов'язану із взяттям громадян на житловий облік, зняттям громадян з житлового обліку, зміною прав таких громадян на пільги, пов'язані з реалізацією права на житло.

Умови взяття та перебування на житловому обліку громадян, які залишили роботу чи службу на підприємствах, в установах та організаціях у зв'язку з виходом на пенсію або в разі захворювання, що перешкоджає подальшій роботі чи службі, визначаються колективним договором, якщо інше не встановлено законом.

Взяття осіб на житловий облік здійснюється на підставах, передбачених статтею 22 цього Кодексу.

Списки громадян, узятих на житловий облік, підлягають оприлюдненню на стенді та офіційному веб-сайті організації, яка веде цей облік, із забезпеченням вільного доступу.

Списки громадян, узятих на житловий облік, регулярно оновлюються відповідно до Порядку ведення житлового обліку.

2. У разі смерті особи, яка перебувала на житловому обліку, за членами її сім'ї, які перебували на житловому обліку разом з нею, зберігається право на подальше перебування на житловому обліку в разі, якщо сім'я після смерті заявника не втратила право на поліпшення житлових умов. Таке право зберігається і за членами сім'ї особи, яка перебувала на житловому обліку і була знята з житлового обліку на підставах, зазначених у пункті 3 частини першої статті 25 цього Кодексу, якщо сім'я і надалі потребує поліпшення житлових умов.

У разі ліквідації підприємства, установи чи організації, скорочення чисельності або штату працівників за особами, які перебували на житловому обліку, та членами їхніх сімей зберігається право на подальше перебування на житловому обліку за місцем проживання в органах місцевого самоврядування із збереженням строку перебування працівника на житловому обліку за місцем роботи. За такими громадянами також зберігається право на першочергове або позачергове отримання житла відповідно до законодавства.

3. Особи, які штучно погіршили свої житлові умови внаслідок обміну, продажу, переведення житлового приміщення до складу нежитлових приміщень або іншого відчуження займаного ними житла, навмисного його псування чи зруйнування, зміни місця проживання та передачі займаної житлової площі стороннім особам (крім одруження), не беруться на житловий облік протягом п'яти років після такого погіршення житлових умов.

Стаття 24. Черговість поліпшення житлових умов громадян

1. Надання громадянам, які перебувають на житловому обліку, житла з житлового фонду соціального або загального призначення у найм (оренду) здійснюється з урахуванням черговості в порядку, встановленому законодавством.

Черговість надання громадянам житла у найм (оренду) визначається за часом їх взяття на житловий облік.

2. Незалежно від перебування на житловому обліку житло поза чергою надається громадянам, житло яких:

1) стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації;

2) підлягає знесенню у зв'язку з аварійним станом;

3) підлягає знесенню або виключенню із складу житлового фонду у зв'язку із суспільною необхідністю.

3. Поза чергою житло надається таким громадянам, які перебувають на житловому обліку:

1) інвалідам війни та особам, прирівняним до них у встановленому законом порядку, - протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання житла, з них інвалідам І групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права інвалідів Великої Вітчизняної війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання житла перед усіма іншими категоріями осіб, які мають право на позачергове одержання житла;

2) особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - протягом двох років з дати взяття на квартирний облік;

3) колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами унаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин;

4) дружинам (чоловікам) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге;

5) особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і належать до категорії 1 - протягом року з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання житла;

6) особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і належать до категорії 2;

7) дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також особам з їх числа після завершення терміну перебування в сім'ї опікуна, піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше житлового приміщення надається упоряджене житло з житлового фонду соціального призначення у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, - протягом місяця;

8) дітям-інвалідам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім'ях опікунів, піклувальників, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, державних або інших соціальних установах після досягнення повноліття, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя - протягом місяця;

9) особам, які були незаконно засуджені і згодом реабілітовані, у разі неможливості повернення житла, займаного ними раніше;

10) спеціалістам, запрошеним на роботу чи службу згідно з трудовим договором, яким передбачається забезпечення їх житлом;

11) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які перебувають на житловому обліку, в разі звільнення в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів. У разі смерті особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку на зазначених підставах, її сім'я зберігає право на пільгове одержання житла;

12) особам, звільненим з військової служби і визнаним інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов'язків військової служби, або захворювання, одержаного під час проходження військової служби;

13) сім'ям військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, у разі потреби поліпшення житлових умов.

4. У першу чергу житло надається таким громадянам, які перебувають на житловому обліку:

1) учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них законом, з них учасникам бойових дій, які зазнали поранення, контузії або каліцтва під час бойових дій чи під час виконання обов'язків військової служби, - протягом двох років з дати взяття на житловий облік;

2) учасникам війни та особам, прирівняним до них законом;

3) інвалідам I і II груп;

4) особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;

5) колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося вісімнадцять років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених Німеччиною та її союзниками у період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання батьків;

6) колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особам, які були насильно вивезені для примусових робіт на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, які через патріотичну діяльність своїх батьків зазнали репресій, фізичної розправи, гоніння;

7) особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні";

8) особам, які страждають на форми хронічних захворювань згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я;

9) членам сімей та одиноким матерям і батькам, які мають трьох і більше дітей, а також у разі народження близнюків;

10) членам сімей, які мають дитину-інваліда;

11) звільненим у запас або у відставку військовослужбовцям Збройних Сил України, інших утворених відповідно до закону військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення;

12) членам сімей осіб, які загинули під час виконання службових чи громадських обов'язків (зокрема під час рятування життя людини) або на виробництві;

13) особам, які одержали на виробництві травму або професійне захворювання, у зв'язку з чим не можуть проживати в одній кімнаті, житловій секції/блоці з іншими особами, якщо це передбачено колективним договором. Питання про першочергове надання житла таким особам вирішується на підставі медичного висновку;

14) учителям та іншим педагогічним працівникам загальноосвітніх шкіл;

15) особам рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.

5. Право на позачергове та першочергове одержання житла може бути надано іншим категоріям громадян у випадках, передбачених законом.

Стаття 25. Підстави для зняття громадян з житлового обліку

1. Громадяни знімаються з житлового обліку в разі:

1) втрати права на поліпшення житлових умов;

2) поліпшення житлових умов, внаслідок чого зникла потреба в одержанні іншого житла;

3) виїзду на постійне проживання до іншого населеного пункту, якщо інше не встановлено законодавством;

4) припинення трудових чи службових відносин з підприємством, установою чи організацією громадянином, який перебуває на житловому обліку за місцем роботи чи служби, відповідно до цього Кодексу;

5) подання неправдивих відомостей, що стали підставою для взяття на житловий облік;

6) одержання громадянами грошової компенсації за належне їм для отримання житло відповідно до житлового законодавства.

2. Зняття з житлового обліку здійснюється органом, який прийняв рішення про взяття особи на житловий облік.

3. Рішення про зняття з житлового обліку за місцем проживання і за місцем роботи (служби) приймається із зазначенням підстав зняття з житлового обліку і видачею громадянинові копії відповідного рішення, протягом семи робочих днів з дня його прийняття.

Рішення про зняття з житлового обліку може бути оскаржено в судовому порядку.

Стаття 26. Облік громадян, які мають право на отримання соціального житла

1. Соціальний житловий облік ведеться органами місцевого самоврядування за місцем проживання громадян, які мають право на отримання кімнат, квартир, садибних будинків з житлового фонду соціального призначення після набуття ними повної цивільної дієздатності відповідно до Цивільного кодексу України.

2. Право на взяття на соціальний житловий облік мають громадяни України:

а) для яких таке житло буде єдиним місцем проживання і які мають право на поліпшення житлових умов відповідно до законодавства;

б) середньомісячний сукупний дохід яких за попередній рік з розрахунку на одну особу менший від сумарної величини опосередкованої вартості найму (оренди) житла в даному населеному пункті та розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При визначенні середньомісячного сукупного доходу враховується вартість майна, що перебувало та перебуває у власності (співвласності) громадянина та у власності (співвласності) членів його сім'ї за п'ять років, що передують року взяття на соціальний житловий облік.

Порядок врахування вартості майна, що перебуває у власності громадянина та членів його сім'ї, для взяття на соціальний житловий облік та порядок визначення величини опосередкованої вартості найму (оренди) житла в населеному пункті затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право на взяття на соціальний житловий облік також мають громадяни, які проживають у закладах та установах, що надають тимчасовий притулок, громадяни, які мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законодавством, за умов, визначених пунктами "а" і "б" цієї частини.

3. Перебування громадянина на соціальному житловому обліку не є підставою для відмови йому у взятті на житловий облік або для зняття з житлового обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, чи обліку осіб, які мають право на отримання житла (пільгових кредитів на будівництво житла і придбання громадянами житла) за державними житловими програмами для окремих категорій громадян, встановлених законодавством.

4. Порядок взяття громадян на соціальний житловий облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими профспілками та профоб'єднаннями, що уклали Генеральну угоду.

Стаття 27. Взяття громадян на соціальний житловий облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього

1. На соціальний житловий облік громадяни беруться за рішенням органу місцевого самоврядування на підставі їх письмової заяви.

Взяття громадян на соціальний житловий облік може здійснюватися за заявою уповноважених ними осіб на основі письмового доручення, завіреного в установленому законом порядку.

2. Взяття на соціальний житловий облік недієздатних громадян здійснюється за заявою опікуна або органу опіки та піклування.

3. До заяви про взяття на соціальний житловий облік додаються документи, що підтверджують обґрунтованість визнання у встановленому порядку громадянина малозабезпеченим і таким, що потребує надання соціального житла. Вичерпний перелік таких документів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів обов'язково включає:

1) довідку про місце проживання та склад сім'ї;

2) копії документів, що посвідчують особу громадянина та членів його сім'ї;

3) копії довідок про присвоєння ідентифікаційного номера громадянинові та членам його сім'ї;

4) копії документів, що підтверджують право громадянина та членів його сім'ї на надання пільг під час взяття на житловий облік;

5) довідки про доходи громадянина та членів його сім'ї за попередній рік;

6) відомості про вартість майна, що перебувало та перебуває у власності (співвласності) громадянина та у власності (співвласності) членів його сім'ї за п'ять років, що передують року надання соціального житла.

4. Громадянинові, який подав заяву про взяття на соціальний житловий облік, орган місцевого самоврядування видає розписку в одержанні від нього документів з обов'язковим зазначенням їх переліку та дати надходження.

5. Рішення про взяття на соціальний житловий облік або про відмову у взятті на такий облік приймається органом місцевого самоврядування за результатами розгляду заяви та інших наданих відповідно до переліку, передбаченого частиною третьою цієї статті, документів не пізніше як протягом тридцяти робочих днів з дня надходження таких документів.

6. Орган місцевого самоврядування, що здійснює взяття на соціальний житловий облік, не пізніше як протягом семи робочих днів з дня прийняття рішення надсилає громадянину письмове повідомлення про взяття на соціальний житловий облік із зазначенням дати взяття на такий облік, виду і номера черги або про відмову у взятті на соціальний житловий облік із зазначенням підстав.

Орган місцевого самоврядування укладає з громадянином, для якого соціальне житло є єдиним місцем проживання, договір найму (оренди) житлового приміщення у соціальному гуртожитку з дати взяття його на соціальний житловий облік.

7. Відмова у взятті громадян на соціальний житловий облік може бути оскаржена в судовому порядку.

Стаття 28. Ведення органом місцевого самоврядування соціального житлового обліку

1. Списки громадян, які мають право на отримання соціального житла в порядку загальної черги, позачергово або першочергово, розміщуються органом місцевого самоврядування окремо за кожним видом черги та підлягають оприлюдненню.

2. Поряд із списками, зазначеними у частині першій цієї статті, органом місцевого самоврядування розміщується порядок надання соціального житла.

3. Органи соціального захисту населення здійснюють щорічний моніторинг доходів громадян, які перебувають на соціальному житловому обліку, та членів їхніх сімей за попередній рік.

Порядок проведення щорічного моніторингу доходів громадян, які перебувають на соціальному житловому обліку, та членів їхніх сімей затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. У разі якщо середньомісячний сукупний дохід громадянина, який перебуває на соціальному житловому обліку, та членів його сім'ї за попередні два роки поспіль з розрахунку на одну особу змінився і став вищим за сумарну величину опосередкованої вартості найму (оренди) житла в даному населеному пункті та прожиткового мінімуму, передбачену пунктом "б" частини другої статті 26 цього Кодексу, така зміна є підставою для зняття зазначеного громадянина з соціального житлового обліку.

5. За громадянином, який перебував на соціальному житловому обліку і знятий з такого обліку, протягом наступних трьох років з дня зняття з соціального житлового обліку зберігається право на поновлення в черзі за його номером у цій черзі, за умови відновлення права такого громадянина на отримання соціального житла відповідно до частини другої статті 26 цього Кодексу.

6. Громадяни, які відповідно до умов, визначених частиною четвертою цієї статті, втратили право на перебування на соціальному житловому обліку, за їх згодою можуть бути включені до списків осіб, які мають право на одержання державних цільових довгострокових кредитів на будівництво житла чи придбання громадянами житла.

Положення про державні цільові довгострокові кредити на будівництво житла чи придбання громадянами житла затверджується Кабінетом Міністрів України.

7. Соціальний житловий облік громадян, встановлення черговості, а також розподіл житлової площі з житлового фонду соціального призначення здійснюються під громадським контролем відповідно до статті 33 цього Кодексу.

Стаття 29. Право на позачергове отримання квартир або садибних будинків з житлового фонду соціального призначення

1. Право на позачергове отримання квартир або садибних будинків з житлового фонду соціального призначення, за наявності в них права на отримання такого житла, мають:

1) інваліди війни та особи, прирівняні до них згідно із законом, - протягом двох років з дати взяття на соціальний квартирний облік, у тому числі інваліди І групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року;

2) особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - протягом двох років з дати взяття на соціальний квартирний облік;

3) колишні малолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнані інвалідами внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин;

4) дружини (чоловіки) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге;

5) особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і належать до категорії 1, - протягом року з дати взяття на соціальний квартирний облік;

6) особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і належать до категорії 2;

7) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи з їх числа після завершення терміну перебування у сім'ї опікуна, піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, строкової служби у Збройних Силах України або повернення з установ, які виконують покарання у виді позбавлення волі, у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше житлового приміщення - протягом місяця;

8) діти-інваліди з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім'ях опікунів, піклувальників, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, державних або інших соціальних установах, якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя - протягом місяця після досягнення повноліття;

9) громадяни, незаконно засуджені і згодом реабілітовані, у разі неможливості повернення житла, займаного ними раніше;

10) громадяни, житло яких визнане в установленому порядку непридатним для проживання або таким, що не підлягає ремонту чи реконструкції;

11) громадяни, з якими органом місцевого самоврядування було розірвано договір найму (оренди) соціального житла на підставі, передбаченій частиною шостою статті 65 цього Кодексу, але які протягом наступних трьох років з дня розірвання договору набули таке право;

12) сім'ї, які мають п'ятьох і більше дітей, та у разі народження в однієї жінки одночасно трьох і більше дітей;

13) інші категорії громадян, передбачені законом.

Стаття 30. Право на першочергове отримання квартир або садибних будинків з житлового фонду соціального призначення

1. Право на першочергове отримання квартир або садибних будинків з житлового фонду соціального призначення мають:

1) Герої України, Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, а також особи, нагороджені орденами Слави, Трудової Слави, "За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР" усіх трьох ступенів, чотирма і більше медалями "За відвагу";

2) учасники бойових дій та особи, прирівняні до них згідно із законом, з них учасники бойових дій, які зазнали поранення, контузії або каліцтва під час бойових дій чи під час виконання обов'язків військової служби, - протягом двох років з дати взяття на соціальний житловий облік;

3) учасники війни та особи, прирівняні до них згідно із законом;

4) інваліди І і II груп;

5) особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;

6) колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося вісімнадцять років) в'язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання батьків;

7) колишні в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особи, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, які через патріотичну діяльність своїх батьків зазнали репресій, фізичної розправи, гоніння;

8) особи, реабілітовані відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні";

9) громадяни, які страждають на тяжкі форми деяких хронічних захворювань за переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я;

10) сім'ї, одинокі матері та батьки, які мають трьох і більше дітей, а також ті, у яких народилися близнюки;

11) сім'ї, які мають дитину-інваліда віком до вісімнадцяти років або інваліда з дитинства I чи II групи;

12) звільнені в запас або у відставку офіцери і військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до закону, які проходили службу за контрактом або перебували на кадровій військовій службі;

13) сім'ї осіб, які загинули під час виконання службових чи громадських обов'язків (у тому числі під час рятування життя людини) або на виробництві;

14) особи, які одержали на виробництві травму або професійне захворювання, у зв'язку з чим не можуть проживати в одній кімнаті житловому блоці/секції з іншими особами;

15) молоді сім'ї, в яких вік чоловіка та дружини не перевищує 35 років, або неповні сім'ї, в яких мати (батько) віком до 35 років, одинокі молоді громадяни віком до 35 років;

16) сім'ї з неповнолітніми дітьми;

17) вагітні жінки;

18) особи, які втратили працездатність;

19) пенсіонери;

20) інші категорії громадян, передбачені законом.

Стаття 31. Підстави для відмови у взятті громадянина на соціальний житловий облік

1. Рішення про відмову у взятті громадянина на соціальний житловий облік приймається у разі:

1) неподання необхідних документів відповідно до частини третьої статті 27 цього Кодексу;

2) подання документів з виправленнями;

3) подання документів, які не підтверджують можливість визнання у встановленому порядку відповідного громадянина таким, що потребує надання соціального житла;

4) подання документів із завідомо неправдивою інформацією, що встановлено органом, який здійснює взяття на соціальний житловий облік.

2. Рішення про відмову у взятті на соціальний житловий облік повинно містити підстави для такої відмови з обов'язковим зазначенням порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

3. Орган місцевого самоврядування, що здійснює взяття та зняття з соціального житлового обліку, не пізніше як протягом семи робочих днів з дня прийняття рішення надсилає громадянину письмове повідомлення про відмову у взятті на соціальний житловий облік із зазначенням підстав.

Стаття 32. Зняття громадянина з соціального житлового обліку

1. Громадянин знімається з соціального житлового обліку в разі:

1) подання за місцем обліку заяви про зняття з соціального житлового обліку;

2) втрати підстав, визначених частиною четвертою статті 28, що дають право на отримання соціального житла;

3) виїзду на постійне проживання до іншого населеного пункту, якщо інше не встановлено законодавством;

4) виявлення в документах, поданих до органу, що здійснює взяття на соціальний житловий облік, відомостей, які не відповідають дійсності, але стали підставою для взяття на соціальний житловий облік, а також у разі подання посадовою особою зазначеного органу неправдивих відомостей під час вирішення питання про взяття на соціальний житловий облік.

2. Рішення про зняття громадянина з соціального житлового обліку приймається органом, за рішенням якого такий громадянин взятий на соціальний житловий облік, протягом тридцяти робочих днів з дня виявлення обставин, що є підставою для ухвалення рішення про зняття з соціального житлового обліку.

Про зняття громадянина з соціального житлового обліку йому повідомляється в письмовій формі протягом десяти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення із зазначенням підстав зняття.

Стаття 33. Громадський контроль за розподілом соціального житла

1. Громадський контроль за розподілом соціального житла здійснюється наглядовими радами, що створюються органами місцевого самоврядування.

2. Наглядова рада формується за принципом рівного представництва від органу місцевого самоврядування, який веде соціальний житловий облік і здійснює надання соціального житла, громадських організацій, у статутах яких передбачено сприяння громадянам, які потребують соціального захисту, та представників підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

3. Порядок формування та діяльності наглядової ради визначається Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими профспілками та профоб'єднаннями, що уклали Генеральну угоду.

Стаття 34. Право громадян на приватизацію житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення

Громадяни, які користуються на умовах договору найму (оренди) житлом з державного та комунального житлових фондів загального призначення, мають право на приватизацію займаного ними житла відповідно до закону.

Стаття 35. Право громадян на отримання грошової компенсації за належне їм для отримання житло

Громадяни, які належать згідно із законом до відповідних категорій, мають право на грошову компенсацію за належне їм для отримання житло, якщо вони відмовляються від отримання житла за умови отримання грошової компенсації.

Порядок визначення розміру та надання громадянам грошової компенсації за належне їм для отримання житло встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 36. Про безоплатну передачу житла громадянами

1. Громадяни, які мають житло у приватній власності і перебувають на житловому обліку, в разі одержання житла з державного або комунального житлового фонду на всіх членів сім'ї в межах норми, передбаченої частиною першою статті 72 цього Кодексу, передають безоплатно належне їм на праві приватної власності житло органу, який здійснює поліпшення житлових умов, одночасно з одержанням документів про приватизацію отриманого ними житла.

Глава 2. Житлові кооперативи

Стаття 37. Статус житлового кооперативу

1. Житловий кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися з метою задоволення своїх житлових потреб шляхом будівництва, реконструкції, придбання житлового будинку (будинків) та його утримання.

Члени житлового кооперативу беруть участь у будівництві, реконструкції і подальшому управлінні житловим будинком (будинками) належним їм спільним майном, у їх утриманні за рахунок власних коштів.

2. Житлові кооперативи є споживчими товариствами.

3. Житловий будинок, споруджений або придбаний житловим кооперативом, є його власністю.

4. Член житлового кооперативу має право на володіння квартирою, яку він займає в житловому будинку кооперативу, відповідно до сплаченого ним житловому кооперативу внеску (паю).

5. У разі викупу квартири член житлового кооперативу стає її власником. Право власності і користування такою квартирою підлягає реєстрації в установленому законом порядку.

6. Житлові кооперативи є учасниками земельних відносин з моменту їх державної реєстрації.

Стаття 38. Порядок утворення та функціонування житлового кооперативу

1. Рішення про утворення житлового кооперативу приймається його установчими зборами.

2. Число членів житлового кооперативу не може перевищувати кількість квартир у житловому будинку (будинках), що споруджується чи придбавається житловим кооперативом.

3. Особи, включені до затвердженого в установленому порядку списку осіб, які вступають до житлового кооперативу, що утворюється, вважаються членами цього кооперативу з дня його державної реєстрації, а особи, прийняті до створеного житлового кооперативу, - з дня затвердження загальними зборами членів кооперативу відповідного рішення. Порядок прийняття такого рішення встановлюється статутом житлового кооперативу.

4. Житловий кооператив діє на підставі статуту, прийнятого установчими зборами. Рішення установчих зборів житлового кооперативу оформляється протоколом.

5. Типовий статут житлового кооперативу затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 39. Управління житловими кооперативами

1. До органів управління житловим кооперативом належать:

1) загальні збори членів житлового кооперативу;

2) правління житлового кооперативу;

3) голова правління житлового кооперативу.

2. Права і обов'язки членів правління та голови правління, порядок їх обрання та увільнення від виконання обов'язків визначаються статутом житлового кооперативу.

Стаття 40. Загальні збори членів житлового кооперативу

1. Вищим органом управління житловим кооперативом є загальні збори членів житлового кооперативу, які скликаються у порядку, встановленому статутом кооперативу.

Стаття 41. Правління житлового кооперативу

1. Правління житлового кооперативу обирається з числа його членів загальними зборами кооперативу в кількості і на строк, встановлені статутом кооперативу.

Стаття 42. Голова правління житлового кооперативу

1. Голова правління житлового кооперативу обирається правлінням з числа членів правління на строк, визначений статутом житлового кооперативу.

Стаття 43. Ревізійна комісія житлового кооперативу

1. Для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю житлового кооперативу загальні збори членів житлового кооперативу обирають з числа його членів ревізійну комісію. Кількість членів ревізійної комісії та строк їх обрання визначаються статутом житлового кооперативу.

Члени ревізійної комісії житлового кооперативу не можуть одночасно бути членами правління житлового кооперативу.

Стаття 44. Членство у житловому кооперативі

1. Право на вступ до житлового кооперативу мають громадяни, які набули повної цивільної дієздатності відповідно до Цивільного кодексу України.

2. Умови прийняття громадян у члени житлового кооперативу встановлюються його статутом.

3. Прийняття рішення про вступ громадян до житлового кооперативу здійснюється на підставі їх письмових заяв.

4. Громадянин, який подав заяву про вступ до житлового кооперативу, робить вступний і пайовий внески, розмір яких залежить від площі квартири, строку та умов кредитування, поверху, рівня облаштування та інших умов, встановлених статутом кооперативу.

Стаття 45. Надання квартири члену житлового кооперативу

1. Квартира житлового кооперативу надається його членові за рішенням загальних зборів членів кооперативу відповідно до розміру його пайового внеску.

2. Рішення загальних зборів членів житлового кооперативу є підставою для вселення у квартиру в житловому будинку житлового кооперативу.

3. Спори щодо надання квартир у житловому будинку житлового кооперативу вирішуються в судовому порядку.

Стаття 46. Права і обов'язки члена житлового кооперативу

1. Права і обов'язки члена житлового кооперативу, а також членів його сім'ї, у тому числі умови користування і підстави для припинення користування житловими та нежитловими приміщеннями, встановлюються статутом кооперативу.

2. Підставою для володіння і розпорядження житловими і нежитловими приміщеннями в установлених законами та цим Кодексом межах є членство у житловому кооперативі.

Стаття 47. Припинення членства у житловому кооперативі

1. Членство громадянина у житловому кооперативі припиняється у разі:

1) виходу або виключення громадянина із членів житлового (житлово-будівельного, житлово-обслуговуючого) кооперативу;

2) припинення житлового кооперативу;

3) смерті громадянина, який був членом житлового кооперативу.

2. Умови та порядок припинення членства у житловому кооперативі визначаються законодавством та статутом кооперативу.

3. Член житлового кооперативу може бути виключений з кооперативу за рішенням суду у разі невиконання без поважних причин своїх обов'язків, встановлених статутом житлового кооперативу.

4. У разі виключення громадянина з житлового кооперативу йому виплачується вартість належної йому частки у загальному майні кооперативу (сума внесків до пайового, резервного, спеціального та інших фондів), проіндексована на дату виключення, за вирахуванням боргів такого громадянина перед житловим кооперативом. Вартість належної громадянину частки у загальному майні кооперативу визначається судом, що приймає рішення про виключення громадянина з членів житлового кооперативу.

Стаття 48. Державна реєстрація житлового кооперативу

1. Державна реєстрація житлового кооперативу здійснюється відповідно до законодавства про державну реєстрацію юридичних осіб.

Стаття 49. Реорганізація житлово-будівельного кооперативу у житловий або житлово-обслуговуючий кооператив, об'єднання співвласників багатоквартирних будинків

1. Житлово-будівельний кооператив протягом шести місяців з дня прийняття в експлуатацію спорудженого багатоквартирного житлового будинку має бути реорганізований у житловий кооператив або у житлово-обслуговуючий кооператив чи об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

2. Під час реорганізації члени житлово-будівельного кооперативу на загальних зборах, які скликає правління, затверджують статут утвореної в результаті реорганізації організації та обирають його органи управління.

3. Житловий кооператив після сплати його членами пайових внесків і набуття ними в установленому порядку права власності на житлові приміщення в житловому будинку житлового кооперативу може бути реорганізований в об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

4. Державна реєстрація житлових та житлово-обслуговуючих кооперативів, утворених шляхом реорганізації житлово-будівельних кооперативів, та об'єднань співвласників багатоквартирних будинків здійснюється без сплати реєстраційних зборів, встановлених законодавством.

Стаття 50. Обмін житлового приміщення членом житлового кооперативу

1. Член житлового кооперативу має право за згодою житлового кооперативу та членів сім'ї, які проживають разом з ним, включаючи тимчасово відсутніх, здійснити обмін займаної ним квартири з іншими членами житлового кооперативу, у тому числі з тими, які проживають в іншому населеному пункті.

Стаття 51. Найм (оренда) житлового приміщення в житловому будинку житлового кооперативу

1. Житловий кооператив у порядку, встановленому його статутом, має право здати в найм (оренду) звільнене житло, яке перебувало у володінні члена кооперативу, виключеного з житлового кооперативу.

Стаття 52. Користування житлом членами сім'ї члена житлового кооперативу

Члени сім'ї члена житлового кооперативу, які проживають разом з ним і вселилися в займану ним квартиру з його згоди, мають право користування таким житлом на тих самих умовах, що передбачені цим Кодексом для членів сім'ї власника житла.

Стаття 53. Право власності на пай у житловому кооперативі

1. Облік паїв членів житлового кооперативу ведеться правлінням житлового кооперативу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 54. Підстави для виселення з будинку житлового кооперативу

1. Член житлового кооперативу, виключений з житлового кооперативу з підстав, визначених статтею 47 цього Кодексу, а також особи, які проживають разом з ним, втрачають право на володіння і користування житлом у житловому будинку житлового кооперативу та зобов'язані звільнити його протягом трьох місяців з дня набрання чинності рішенням про виключення цієї особи з членів кооперативу.

У разі відмови від звільнення житла у житловому будинку житлового кооперативу, зазначені особи підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.

2. Членів сім'ї члена житлового кооперативу та інших осіб, які проживають разом з ним, може бути виселено в судовому порядку також в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 55. Передача житловому кооперативу рівноцінного житлового будинку замість того, що підлягає знесенню

У разі якщо належний житловому кооперативу житловий будинок підлягає знесенню у зв'язку з вилученням земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, орган місцевого самоврядування передає у власність житловому кооперативу рівноцінний житловий будинок у тому самому населеному пункті.

Глава 3. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, товариство власників житла

Стаття 56. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку

1. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку створюються у визначеному законом порядку з урахуванням вимог цього Кодексу за рішенням загальних зборів власників (співвласників) багатоквартирного будинку, проведених за ініціативою двох і більше власників житлових та нежитлових приміщень, прийнятим більшістю голосів від загальної кількості власників житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Особливості створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку в гуртожитках, декількох багатоквартирних будинках, житлових комплексах визначаються законом з урахуванням вимог цього Кодексу.

2. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридичною особою приватного права у формі непідприємницького товариства, що утворюється шляхом об'єднання власників (співвласників) майна, що перебуває в їхній спільній (частковій, сумісній) власності, в одному багатоквартирному будинку або в декількох таких будинках, розташованих поряд.

3. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є неприбутковою організацією, утвореною відповідно до закону та з урахуванням вимог цього Кодексу власниками (співвласниками) багатоквартирного будинку (будинків) з метою спільного користування, володіння та розпорядження об'єктами спільної власності в багатоквартирному будинку (будинках), і не має на меті отримання прибутку для подальшого розподілу між членами об'єднання, за винятком спрямування отриманого прибутку на утримання та забезпечення експлуатації спільного майна у багатоквартирному будинку (будинках).

4. Оплата витрат з управління, утримання та експлуатації майна, що перебуває у спільній власності співвласників багатоквартирного будинку, здійснюється відповідно до цього Кодексу у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

5. Управління діяльністю об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків) здійснюється його органами управління, утвореними відповідно до закону з урахуванням вимог цього Кодексу.

6. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків) є учасником земельних відносин, визначених Земельним кодексом України, з моменту його державної реєстрації та внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

7. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків) провадить свою діяльність відповідно до закону про такі об'єднання.

Стаття 57. Надання підтримки у створенні та діяльності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків)

1. Держава, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування надають підтримку у створенні та діяльності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків) шляхом:

1) часткової участі у фінансуванні робіт з проведення першого після приватизації житла капітального ремонту відповідно до зобов'язань попереднього власника житла, встановлених законодавством;

2) передачі об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (будинків) відповідно до Земельного кодексу України у користування землі, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, та його прибудинкової території з усіма розташованими на ній елементами благоустрою;

3) спрощення порядку реєстрації об'єднання;

4) фінансування заходів з енергозбереження у багатоквартирному будинку відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Стаття 58. Особливості провадження діяльності об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку (будинків)

1. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку самостійно визначає відповідно до статуту з дотриманням вимог законодавства умови договорів про надання послуг з управління житлом, послуг з утримання житлового будинку, послуг з експлуатації та інших робіт і послуг, необхідність закупівлі (придбання) яких визначена рішенням статутних органів об'єднання.

Стаття 59. Особливості створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку у новозбудованих житлових будинках

1. Створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків) у новозбудованих багатоквартирних житлових будинках здійснюється відповідно до закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

2. У разі якщо протягом трьох місяців після введення в експлуатацію багатоквартирного будинку загальні збори власників (співвласників) житла у такому будинку не були скликані або не відбулися, або на них не було прийнято рішення про створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків), обов'язок з вчинення дій, необхідних для оформлення і реєстрації документів, що засвідчують створення об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку (будинків), покладається на замовника будівництва житла.

Замовник будівництва житла:

1) розробляє проект статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків) відповідно до вимог закону та з урахуванням вимог цього Кодексу;

2) скликає загальні збори власників (співвласників) житла (житлових і нежитлових приміщень) у новозбудованих житлових будинках для обговорення проекту статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків) та його затвердження.

3) подає в установленому законодавством порядку документи для здійснення державної реєстрації об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

4. Орган місцевого самоврядування:

1) реєструє об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків) за умови відповідності поданих документів вимогам законодавства;

2) формує наглядову раду для тимчасового управління багатоквартирним будинком (будинками) у складі свого представника,

представників забудовника, органу самоорганізації співвласників багатоквартирного будинку (будинків) для подальшого визначення наглядовою радою виконавця послуги з управління таким будинком (будинками) на підставі конкурсу;

3) укладає з визначеним наглядовою радою виконавцем послуги з управління житлом договір про тимчасове надання послуги з управління житлом до дня створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків), товариства власників житла чи житлово-обслуговуючого кооперативу.

Стаття 60. Товариство власників житла

1. Власники малоповерхових житлових будинків можуть утворювати товариства власників житла.

2. Метою створення товариства власників житла є здійснення спільних заходів щодо утримання та експлуатації існуючих та створення нових спільних елементів прибудинкових територій, комунікацій, інших об'єктів життєдіяльності, отримання послуг з управління житлом.

3. Товариство власників житла - юридична особа приватного права у формі непідприємницького товариства.

4. Матеріальною основою товариства власників житла є:

1) добровільні внески його учасників (власників);

2) інші кошти, залучені в порядку та на умовах, визначених його статутом та законодавством.

Стаття 61. Статут товариства власників житла

Установчим документом товариства власників житла є його статут.

Стаття 62. Особливості створення та діяльність товариства власників житла

Товариство власників житла створюється та функціонує у порядку, передбаченому законами та цим Кодексом для створення та діяльності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків), якщо інше не передбачено законом.

Розділ III. Надання житла у найм (оренду) та користування ним

Глава 4. Надання житла у найм (оренду) з житлового фонду соціального призначення

Стаття 63. Житловий фонд соціального призначення

1. Житло з житлового фонду соціального призначення надається у найм (оренду) для проживання громадян, які потребують соціального захисту, в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом.

2. Житловий фонд соціального призначення формується органами місцевого самоврядування відповідно до статті 10 цього Кодексу.

Передача житла з житлового фонду соціального призначення до інших житлових фондів, визначених цим Кодексом, не допускається, за винятком якщо у даному населеному пункті протягом року немає осіб, які потребують надання соціального житла.

3. До житла з житлового фонду соціального призначення належать кімнати, житлові блоки/секції, квартири в багатоквартирних будинках, садибні будинки, які надаються громадянам у порядку черги на одержання соціального житла.

4. Соціальне житло використовується винятково за призначенням відповідно до Правил утримання житлових будівель та їх прибудинкових територій.

5. Соціальне житло має відповідати архітектурно-планувальним, технічним нормам і санітарно-гігієнічним вимогам, установленим державним будівельним нормам щодо такого житла та бути придатним для проживання людей.

6. Соціальне житло надається виключно у найм (оренду) і не підлягає здачі в піднайм (суборенду), передачі в заставу, а також бронюванню, приватизації, продажу, даруванню та викупу.

Стаття 64. Витрати, пов'язані з формуванням та утриманням житлового фонду соціального призначення

1. Формування житлового фонду соціального призначення здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також коштів юридичних та фізичних осіб.

Порядок визначення вартості формування житлового фонду соціального призначення (крім соціальних гуртожитків) за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів шляхом будівництва нового житла, реконструкції існуючих житлових будинків і гуртожитків, а також переобладнання нежитлових будівель у житлові затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Кошти для формування житлового фонду соціального призначення за рахунок державного бюджету передбачаються щорічно законом про Державний бюджет України.

Розподіл коштів (витрат) на формування житлового фонду соціального призначення за рахунок коштів державного бюджету здійснюється відповідно до затверджених загальнодержавної та місцевих програм розвитку житлового фонду соціального призначення.

Порядок розподілу коштів державного бюджету, спрямованих на розвиток житлового фонду соціального призначення, затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Кошти для створення житлового фонду соціального призначення за рахунок місцевих бюджетів передбачаються щорічно у відповідному місцевому бюджеті.

Обсяг коштів, необхідний для формування та участі в утриманні житлового фонду соціального призначення за рахунок коштів місцевих бюджетів, формується відповідно до місцевих програм забезпечення житлом громадян, які потребують соціального захисту відповідно до законодавства, що затверджуються органами місцевого самоврядування.

4. Умови фінансування витрат, пов'язаних з формуванням та утриманням житлового фонду соціального призначення, за рахунок коштів юридичної або фізичної особи визначаються договором з відповідним органом місцевого самоврядування, укладеним згідно із законодавством.

Формування та участь в утриманні житлового фонду соціального призначення за рахунок коштів юридичної або фізичної особи здійснюються в порядку, передбаченому для благодійної діяльності, на підставі відповідного договору, укладеного з органом місцевого самоврядування.

Стаття 65. Договір найму (оренди) соціального житла

1. Підставою для заселення житла з житлового фонду соціального призначення є договір найму (оренди) соціального житла.

2. Договір найму (оренди) соціального житла - договір, оформлений у письмовій формі, за яким одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій стороні - наймачеві (орендарю) житло для проживання.

3. Договір найму (оренди) соціального житла укладається органом місцевого самоврядування або уповноваженим ним органом з наймачем (орендарем) або уповноваженою ним особою відповідно до законодавства.

4. У договорі найму (оренди) соціального житла вказуються особи, які проживатимуть разом з наймачем (орендарем). Такі особи набувають рівних з наймачем (орендарем) прав та обов'язків щодо користування соціальним житлом.

Наймач (орендар) соціального житла має право в установленому законодавством порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити на займану ним житлову площу дружину, чоловіка, своїх дітей, батьків. На вселення до батьків їхніх неповнолітніх дітей зазначена згода не вимагається.

5. Орган соціального захисту населення за місцезнаходженням органу місцевого самоврядування, який надав соціальне житло, проводить щорічний моніторинг доходів наймача (орендаря) соціального житла та членів його сім'ї, які проживають разом з ним, за попередній рік.

Порядок проведення щорічного моніторингу доходів наймача (орендаря) соціального житла та членів його сім'ї, які проживають разом з ним, затверджується Кабінетом Міністрів України.

6. У разі якщо середньомісячний сукупний дохід наймача (орендаря) соціального житла та членів його сім'ї за попередні два роки з розрахунку на одну особу змінився і перевищує величину опосередкованої вартості найму (оренди) житла в даному населеному пункті та прожитковий мінімум, встановлений законом, така зміна є підставою для розірвання договору найму (оренди) соціального житла.

7. У разі розірвання договору найму (оренди) соціального житла наймач (орендар) та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, зобов'язані протягом трьох місяців з дня розірвання такого договору добровільно звільнити надане соціальне житло. У разі незгоди добровільно звільнити надане соціальне житло наймач (орендар) соціального житла та члени його сім'ї можуть бути виселені примусово за рішенням суду відповідно до закону.

8. Громадянин, з яким орган місцевого самоврядування розірвав договір найму (оренди) соціального житла на підставі, визначеній частиною шостою цієї статті, протягом наступних трьох років з дня розірвання такого договору має право на включення його до списків на позачергове отримання кімнати, житлового блоку/секції, квартири в багатоквартирному будинку або садибного будинку з житлового фонду соціального призначення за умови відновлення права такого громадянина на отримання соціального житла.

9. Договір найму (оренди) соціального житла може бути розірваний на вимогу наймача (орендаря). На вимогу наймодавця (орендодавця) договір найму (оренди) соціального житла може бути розірваний лише за рішенням суду.

10. Форма типового договору найму (оренди) соціального житла затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 66. Предмет договору найму (оренди) соціального житла

1. Предметом договору найму (оренди) соціального житла є кімната, житловий блок/секція, квартира в багатоквартирному будинку або садибний будинок.

2. Предметом договору найму (оренди) соціального житла не можуть бути допоміжні та інші нежитлові приміщення в багатоквартирному будинку.

3. Наймач (орендар) соціального житла може укладати окремі договори на отримання додаткових житлово-комунальних послуг, не передбачених договором найму (оренди) соціального житла.

4. Громадянам, які перебувають в закладах та установах, що надають тимчасовий притулок, за їх згодою може бути надано житлове приміщення за договором найму (оренди) соціального житла або житлові приміщення у спеціалізованому будинку для бідних та безпритульних.

Порядок утворення спеціалізованого будинку для бідних та безпритульних і положення про такий будинок затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5. Інвалідам та людям похилого віку за їх згодою може бути надане за договором найму (оренди) житло з житлового фонду соціального призначення або приміщення у спеціалізованому будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів.

Порядок утворення спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів і положення про такий будинок затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 67. Надання громадянам житла з житлового фонду соціального призначення

1. Кімнати, житлові блоки/секції, квартири в багатоквартирних будинках або садибні будинки з житлового фонду соціального призначення надаються у найм (оренду) громадянам, які перебувають на соціальному житловому обліку, в порядку черговості, виходячи з дати взяття таких громадян на соціальний житловий облік.

Право позачергового та першочергового отримання житла з житлового фонду соціального призначення мають категорії громадян, визначені статтями 29, 30 цього Кодексу.

2. Житло з житлового фонду соціального призначення надається громадянам за договором найму (оренди) соціального житла на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

3. Рішення про надання житла з житлового фонду соціального призначення, прийняте відповідно до цього Кодексу, є підставою для укладення договору найму (оренди) соціального житла.

Договір найму (оренди) соціального житла діє до моменту виникнення обставин, за яких наймач (орендар) соціального житла втрачає право на користування таким житлом.

У договорі найму (оренди) соціального житла обов'язково зазначається вичерпний перелік підстав припинення дії такого договору, визначених законодавством.

4. При наданні житла з житлового фонду соціального призначення громадянинові, який має приватне житло, враховується площа житлового приміщення, що перебуває у приватній власності цього громадянина та членів його сім'ї, які проживають разом з ним.

Порядок надання соціального житла, а також урахування площі житла, що перебуває у приватній власності громадянина та членів його сім'ї, який може отримати житло з житлового фонду соціального призначення, затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. Надання громадянам житла з житлового фонду соціального призначення та житлових приміщень у соціальних гуртожитках здійснюється відповідно до норми, встановленої органом місцевого самоврядування, який надає соціальне житло, на рівні не менше мінімальної норми, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

6. Площа наданого особам, у тому числі тим, які мають відповідно до законодавства право на додаткову житлову площу, соціального житла може перевищувати установлену норму загальної площі, якщо це однокімнатна квартира.

Стаття 68. Урахування законних інтересів громадян при наданні соціального житла за договором найму (оренди)

1. При наданні соціального житла за договором найму (оренди) житла з житлового фонду соціального призначення заселення однієї кімнати (житлової секції/блоку) неповнолітніми особами різної статі, крім подружжя, не допускається, а заселення однієї кімнати (житлової секції/блоку) повнолітніми особами різної статі, крім подружжя, допускається тільки за їх згоди.

2. Соціальне житло за договором найму (оренди) житла з житлового фонду соціального призначення може бути надано з перевищенням норми житлової площі приміщення, якщо воно є однокімнатною квартирою або садибним будинком чи призначено для вселення громадян, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань за переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

3. Особам похилого віку, багатодітним сім'ям з неповнолітніми дітьми та відповідним категоріям інвалідів і хворих за висновком лікувально-профілактичного закладу та на їх прохання соціальне житло надається на нижніх поверхах або в житлових будівлях з ліфтами.

4. Соціальне житло обов'язково обладнується засобами безперешкодного доступу для осіб з особливими потребами.

Стаття 69. Права та обов'язки наймодавця (орендодавця) соціального житла за договором найму (оренди)

1. Наймодавець (орендодавець) соціального житла за договором найму (оренди) житла з житлового фонду соціального призначення має право вимагати від наймача (орендаря):

1) своєчасного внесення плати за житло і надані житлово-комунальні послуги;

2) дотримання вимог щодо експлуатації житлових, допоміжних, нежитлових приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг;

3) своєчасного вжиття заходів для усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з вини споживача;

4) доступу у приміщення, будинки і споруди в порядку, визначеному законодавством і договором найму (оренди) соціального житла, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів житлових, допоміжних, нежитлових приміщень тощо.

Наймодавець (орендодавець) житлового приміщення за договором найму (оренди) соціального житла має й інші права, визначені законодавством та договором найму (оренди) соціального житла.

2. Наймодавець (орендодавець) житлового приміщення за договором найму (оренди) соціального житла, якщо інше не передбачено договором з власником такого житла, зобов'язаний:

1) надати наймачу (орендарю) придатне для проживання людей незаселене житлове приміщення;

2) забезпечувати своєчасне та на належному рівні надання житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору найму (оренди) соціального житла;

3) здійснювати технічне обслуговування та поточний ремонт житлового будинку (житлових приміщень, нежитлових приміщень, місць загального користування, інженерних мереж та комунікацій), вживати заходів до ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені договором найму (оренди) соціального житла та законодавством;

4) здійснювати згідно із законодавством та умовами договору найму (оренди) соціального житла капітальний ремонт житлової будівлі, що належить до житлового фонду соціального призначення, або у разі наявності в багатоквартирному житловому будинку житлових приміщень, що належать до житлових фондів різного призначення, здійснювати регулярні внески на капітальний ремонт такого будинку;

5) сплачувати споживачу житлово-комунальних послуг відшкодування у розмірі, визначеному договором найму (оренди) соціального житла та законодавством, за перевищення нормативних строків проведення аварійно-відновлювальних робіт;

6) вести облік і вживати заходів для задоволення вимог (претензій) споживачів житлово-комунальних послуг у зв'язку з порушенням режиму надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновлювальних робіт;

7) надавати у встановленому порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;

8) своєчасно проводити підготовку житлового будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;

9) брати участь у належному утриманні та ремонті спільного майна багатоквартирного житлового будинку, в якому перебуває передане в найм (оренду) соціальне житло;

10) пристосовувати житлові будівлі до потреб інвалідів та дітей-інвалідів, які мешкають у них, шляхом обладнання спеціальними засобами і пристосуваннями під'їздів, сходових клітин та житла, займаного інвалідами чи сім'ями, в яких є інваліди або діти-інваліди.

Наймодавець (орендодавець) виконує інші обов'язки, передбачені законодавством та договором найму (оренди) соціального житла.

Стаття 70. Права та обов'язки наймача (орендаря) соціального житла за договором найму (оренди)

1. Наймач (орендар) соціального житла за договором найму (оренди) має право у встановленому порядку:

1) здійснювати за письмовою згодою повнолітніх членів сім'ї, у тому числі тимчасово відсутніх, обмін займаної кімнати, житлового блоку/секції, квартири в багатоквартирному будинку або садибного будинку з житлового фонду соціального призначення з іншим наймачем (орендарем) кімнати, житлового блоку/секції, квартири в багатоквартирному будинку або садибного будинку з житлового фонду соціального призначення - за згодою власників такого житла;

2) вимагати від наймодавця (орендодавця) належного утримання і своєчасного проведення капітального ремонту житла з житлового фонду соціального призначення, участі в утриманні та ремонті місць загального користування у житлових будівлях та спорудах, надання комунальних послуг, а також обладнання спеціальними засобами і пристосуваннями під'їздів, сходових клітин та житлового приміщення, якщо йому або члену його сім'ї, який проживає разом з ним, встановлено інвалідність;

3) одержувати вчасно і на належному рівні житлово-комунальні та інші послуги в обсязі, визначеному договором найму (оренди) соціального житла;

4) одержувати у встановленому порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних та інших послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;

5) на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних та інших послуг;

6) на усунення протягом строку, встановленого договором найму (оренди) соціального житла та законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних та інших послуг;

7) на зменшення розміру плати за надані житлово-комунальні та інші послуги в разі зменшення їх кількості або погіршення їх якості в порядку, визначеному договором найму (оренди) соціального житла та законодавством;

8) отримувати субсидії на житлово-комунальні послуги, користуватися пільгами з оплати житлово-комунальних послуг відповідно до законодавства;

9) на зменшення плати за житлово-комунальні послуги за період тимчасової відсутності наймача (орендаря) соціального житла та/або членів його сім'ї в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства відповідно до законодавства;

10) отримувати від виконавця житлово-комунальних послуг, послуг з управління майном відшкодування у розмірі, визначеному договором найму (оренди) соціального житла та законодавством, за перевищення нормативних строків проведення аварійно-відновлювальних робіт;

11) на перевірку обсягу та якості наданих (фактично спожитих) житлово-комунальних та інших послуг.

Наймач (орендар) соціального житла за договором найму (оренди) житла з житлового фонду соціального призначення має також інші права, визначені законодавством.

2. Наймач (орендар) соціального житла зобов'язаний:

1) використовувати соціальне житло виключно за призначенням;

2) забезпечувати належне утримання соціального житла, не допускати безгосподарного поводження з ним;

3) підтримувати належний стан соціального житла, своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних та інших послуг, що виникли з його вини;

4) здійснювати поточний ремонт соціального житла, якщо інше не встановлено договором найму (оренди) соціального житла;

5) не допускати руйнувань та зміни конструкцій соціального житла (житлового, допоміжного, нежитлового приміщення), а також проведення робіт з перепланування соціального житла та переобладнання інженерних систем;

6) за власний рахунок ремонтувати та замінювати санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини;

7) своєчасно вносити плату за житлово-комунальні та інші послуги та за користування соціальним житлом у строки, встановлені договором найму (оренди) соціального житла та законодавством;

8) інформувати наймодавця (орендодавця) у встановлений договором найму (оренди) соціального житла строк про зміну підстав, що дають право на одержання соціального житла за договором найму (оренди) соціального житла;

9) додержуватися Правил утримання житлових будинків та їх прибудинкових територій, отримувати відповідні послуги.

Наймач (орендар) соціального житла за договором найму (оренди) житла з житлового фонду соціального призначення виконує також інші обов'язки, передбачені договором найму (оренди) соціального житла та законодавством.

Стаття 71. Порушення умов договору найму (оренди) соціального житла

1. Порушення наймачем (орендарем) або членами його сім'ї умов договору найму (оренди) соціального житла тягне за собою:

1) письмове попередження наймача (орендаря) та членів його сім'ї про порушення умов договору найму (оренди) соціального житла;

2) подання позову до суду про виселення наймача (орендаря) та членів його сім'ї з наданням йому іншого житлового приміщення;

3) подання позову до суду про виселення наймача (орендаря) та членів його сім'ї без надання йому іншого житлового приміщення.

Глава 5. Надання житла у найм (оренду), бронювання житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення

Стаття 72. Надання житла у найм (оренду) з державного та комунального житлових фондів загального призначення

1. Житло з державного та комунального житлових фондів загального призначення надається у межах норми житлової площі 13,65 квадратного метра на людину, але не більше норми загальної площі 21 квадратний метр на людину та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Порядок надання житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Надання громадянам житла з державного та комунального житлового фонду загального призначення здійснюється на підставі рішення власника цього житла або уповноваженого ним органу (особи).

Підставою для заселення житла з житлового фонду загального призначення є договір найму (оренди) житла з державного чи комунального житлового фонду загального призначення.

Власник державного чи комунального житлового фонду надає наймачу (орендарю) житло з державного чи комунального житлового фонду загального призначення у строкове користування відповідно до договору найму (оренди) житла.

3. Наймодавець (орендодавець) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору найму (оренди) житла може запропонувати наймачеві (орендареві) такого житла укласти новий договір на тих самих або інших умовах чи попередити наймача (орендаря) про відмову в укладенні з ним договору на новий строк.

Договір найму (оренди) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення може бути розірваний на вимогу наймодавця (орендодавця) у разі порушення наймачем (орендарем) умов договору найму (оренди) житла в судовому порядку з підстав, передбачених законом.

4. Наймач (орендар) житла з державного та комунального житлового фонду загального призначення за спільною згодою повнолітніх членів сім'ї та інших осіб, включених до договору найму (оренди) житла, вправі в будь-який час розірвати договір або відмовитися від укладення з наймодавцем (орендарем) договору на новий строк, попередивши про це наймодавця (орендодавця) не пізніше ніж за три місяці.

Спори щодо припинення дії договору найму (оренди) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення вирішуються в судовому порядку.

5. У разі якщо на день закінчення строку дії договору найму (оренди) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення від сторін договору або однієї з них не надійшло пропозицій щодо припинення його дії, договір вважається продовженим на той самий строк і на умовах, визначених цим договором.

Стаття 73. Договір найму (оренди) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення

1. Договір найму (оренди) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення укладається в письмовій формі. Відомості про укладення договору найму (оренди) житла, що перебуває у приватній власності, подаються наймодавцем (орендарем) податковому органу та виконавцю послуг з управління житлом в установленому порядку.

2. У договорі найму (оренди) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення визначаються права та обов'язки сторін, а також членів сім'ї наймача (орендаря) та осіб, які постійно проживають разом з ним за його згодою, включених до договору найму (оренди) житла, умови користування наданим житлом і строк дії договору.

Обов'язки з технічного обслуговування і ремонту найманого (орендованого) житла визначаються договором найму (оренди) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення відповідно до законодавства.

3. Умови найму (оренди) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення, визначені договором, можуть бути змінені за спільною письмовою згодою наймача (орендаря), повнолітніх членів його сім'ї, осіб, які постійно проживають разом з ним, включених до договору найму (оренди) житла, та наймодавця (орендодавця). У разі відсутності спільної згоди умови найму (оренди) житла, визначені в договорі, можуть бути змінені в судовому порядку.

4. Громадяни, які проживають в одному садибному будинку або одній квартирі в багатоповерховому будинку на підставі окремо укладених з ними договорів про найм (оренду) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення, у разі об'єднання в одну сім'ю мають право вимагати від наймодавця (орендодавця) укладення з одним із них єдиного договору найму (оренди) житла, яке вони займають.

Відмова наймодавця (орендодавця) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення укласти зазначений договір може бути оскаржена в судовому порядку.

5. Форма типового договору найму (оренди) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 74. Обов'язки та права наймодавця (орендодавця) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення

1. Наймодавець (орендодавець) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення зобов'язаний дотримуватися правил утримання, обслуговування, експлуатації житла, а також правил надання житлово-комунальних послуг, послуг з управління житлом та інших послуг відповідно до законодавства.

Житло, під'їзди, сходові клітини та інші конструктивні елементи житлових будівель облаштовуються з урахуванням вимог осіб з особливими потребами незалежно від того, чи проживають у них такі особи.

2. У разі несвоєчасного проведення робіт, пов'язаних з утриманням житла, або надання послуг не в повному обсязі чи неналежної якості наймодавець (орендодавець) зменшує розмір плати за житло на величину вартості ненаданих послуг і відшкодовує завдані наймачу (орендарю) збитки відповідно до законодавства.

3. Наймодавець (орендодавець) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення після письмового попередження наймача (орендаря) має право доступу до займаного наймачем (орендарем) житла для огляду елементів житлового будинку, його обладнання та проведення необхідного ремонту, а в разі виникнення аварійної ситуації - негайно з моменту звернення.

4. Наймодавець (орендодавець) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення може реконструювати належне йому житло і зобов'язаний проводити всі роботи, пов'язані із знесенням непридатного для проживання людей житлового будинку, будівлі, споруди.

5. Наймодавець (орендодавець) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення має право розірвати договір найму (оренди) житла у разі, якщо виникла потреба використання житла для проживання самого наймодавця (орендодавця) та членів його сім'ї, письмово попередивши про це наймача (орендаря) не пізніше ніж за два місяці.

На вимогу наймодавця (орендодавця) договір найму (оренди) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення може бути розірваний за рішенням суду.

6. Наймодавець (орендодавець) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення зобов'язаний проводити капітальний ремонт житла, переданого в найм (оренду), у строки, встановлені нормативно-правовими актами.

7. Наймодавець (орендодавець) має право вимагати в судовому порядку розірвання договору найму (оренди) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення і відшкодування завданих йому збитків, якщо наймач (орендар), незважаючи на письмове попередження наймодавця (орендодавця), використовує наймане (орендоване) житло не за призначенням або з порушенням умов договору і прав та інтересів сусідів.

Стаття 75. Обов'язки та права наймача (оренди) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення

1. Наймач (орендар) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення зобов'язаний користуватися житлом відповідно до його призначення згідно з правилами користування житловими та нежитловими приміщеннями житлових будівель, затвердженими Кабінетом Міністрів України, своєчасно вносити плату за житло.

2. У разі проведення наймодавцем (орендодавцем) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення ремонту або реконструкції житлової будівлі, в якій розташоване наймане (орендоване) житло, наймач (орендар) і члени його сім'ї мають право одержати інше житло, якщо це передбачено домовленістю сторін.

3. На вимогу наймача (орендаря) та інших осіб, які постійно проживають разом з ним, та за згодою наймодавця (орендодавця) наймач (орендар) у договорі найму (оренди) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення може бути замінений однією з повнолітніх осіб, яка постійно проживає разом з наймачем (орендарем), за згодою інших повнолітніх осіб, які проживають у цьому житлі.

У разі смерті наймача (орендаря) житла, оголошення судом померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним його обов'язки та права як наймача (орендаря) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення за згодою членів сім'ї переходять до іншої особи відповідно до законодавства.

Наймач (орендар) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення має право за згодою інших повнолітніх осіб, які постійно проживають разом з ним, у будь-який час відмовитися від договору найму (оренди), письмово попередивши про це наймодавця (орендодавця) за три місяці. Наймач (орендар) зобов'язаний звільнити займане ним житло та повернути його наймодавцю (орендодавцю) відповідно до умов договору.

4. Якщо наймач (орендар) розриває договір найму (оренди) житла з державного та комунального житлового фонду загального призначення без згоди повнолітніх членів сім'ї, права та обов'язки наймача (орендаря) переходять до одного з членів сім'ї, включених до договору найму (оренди) житла. У такому разі передача обов'язків та прав щодо користування найманим (орендованим) житлом здійснюється в порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті.

5. За згодою наймодавця (орендодавця) наймач (орендар) житла з державного та комунального житлового фонду загального призначення має право передати надане йому в найм (оренду) житло у піднайм (суборенду).

6. Після отримання письмового попередження наймодавця (орендодавця) наймач (орендар) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення зобов'язаний надати йому доступ до займаного житла для огляду елементів житлового будинку, його обладнання та проведення необхідного ремонту, а в разі виникнення аварійної ситуації - негайно з моменту звернення.

Наймач (орендар) і члени його сім'ї та особи, які постійно проживають разом з ним, несуть відповідальність перед наймодавцем (орендодавцем) за порушення умов договору найму (оренди) житла.

У випадках, пов'язаних з урятуванням життя людей та майна, може бути здійснено проникнення до житла для проведення в ньому огляду та ліквідації аварії без отримання згоди наймача (орендаря) - (несанкціонований доступ) представниками надавача житлово-комунальних послуг, виконавця послуг з управління житлом у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 76. Вселення в житло наймача (орендаря) з державного та комунального житлових фондів загального призначення членів його сім'ї та інших осіб

1. Вселення в наймане (орендоване) житло з державного та комунального житлових фондів загального призначення членів сім'ї наймача (орендаря), не включених до договору найму (оренди) житла, проводиться за письмовою згодою інших повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця (орендодавця) з внесенням відповідних змін до договору найму (оренди) житла.

2. Вселення малолітніх та неповнолітніх осіб на займану їхніми батьками житлову площу та включення їх до договору найму (оренди) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення здійснюється без згоди наймодавця (орендодавця), наймача (орендаря) та інших повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з наймачем (орендарем).

3. Особи, які вселилися в житло як члени сім'ї наймача (орендаря) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення, набувають рівного з іншими членами його сім'ї права на користування житлом, якщо під час вселення між цими особами, наймачем (орендарем) та членами його сім'ї, які проживають разом з ним, не укладено іншого письмового договору про порядок користування житлом, наданим у найм (оренду).

4. Наймач (орендар) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення має право вселити в наймане ним житло інших осіб за письмовою згодою наймодавця (орендодавця) та інших повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ним. У разі відмови наймодавця (орендодавця) надати згоду на вселення таких осіб спори вирішуються в судовому порядку.

Особи, які вселилися в житло наймача (орендаря) як опікуни, піклувальники, але не є членами сім'ї наймача (орендаря), права на самостійне користування найманим (орендованим) житлом не набувають. Вони мають право проживати у такому найманому (орендованому) житлі протягом періоду виконання обов'язків опікуна, піклувальника і зобов'язані оплачувати житлово-комунальні та інші послуги.

Стаття 77. Припинення дії договору найму (оренди) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення

1. Дія договору найму (оренди) житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення припиняється у разі:

1) закінчення строку дії такого договору;

2) згоди сторін, а також повнолітніх членів сім'ї наймача (орендаря) та осіб, які постійно проживають разом з ним, включених до договору найму (оренди) житла;

3) приватизації наймачем (орендарем) займаного ним житла відповідно до закону;

4) викупу наймачем (орендарем) займаного ним житла відповідно до закону;

5) смерті одинокого наймача (орендаря), оголошення його судом померлим або визнання безвісно відсутнім;

6) винесення рішення суду про припинення договору найму (оренди) житла на підставі закону.

Стаття 78. Право наймача (орендаря) житла на одержання меншого за розміром житла замість займаного

1. Наймач (орендар) житла за письмовою згодою повнолітніх членів його сім'ї та осіб, які постійно проживають разом з ним, включених до договору найму (оренди) житла, має право вимагати від наймодавця (орендодавця) одержання в установленому порядку меншого за розміром житла замість займаного ним, але у межах загальних норм надання житла, передбачених частиною першою статті 72 цього Кодексу.

2. Надаване наймодавцем (орендодавцем) житла менше за розміром житло замість займаного наймачем (орендарем) має розміщуватися у межах того самого населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Стаття 79. Піднайм (суборенда) житла

1. Наймач (орендар) житла за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, включених до договору найму (оренди) житла, і за згодою наймодавця (орендодавця) має право здавати у піднайм (суборенду) житло в порядку, встановленому законодавством.

2. Наймач (орендар) може здати в піднайм (суборенду) частину житла, а в разі його тимчасового виїзду - все житло.

3. Для здачі в піднайм (суборенду) житла, в якому проживають два чи більше наймачів (орендарів), необхідна письмова згода цих наймачів (орендарів) і повнолітніх членів їхніх сімей, включених до договору найму (оренди) житла.

Стаття 80. Договір піднайму (суборенди) житла. Права та обов'язки піднаймача (суборендаря) житла

1. Договір піднайму (суборенди) житла укладається в письмовій формі і не може перевищувати строк договору найму (оренди) житла.

2. Піднаймач (суборендар) житла має права та виконує обов'язки, передбачені договором піднайму (оренди) житла і законодавством.

3. Умови договору піднайму (суборенди) житла, що обмежують права інших користувачів житла, можуть бути визнані недійсними в судовому порядку.

4. Підстави для припинення договору піднайму (суборенди) житла:

1) згода сторін;

2) припинення дії договору найму (оренди) житла;

3) відмова піднаймача (суборендаря) від договору піднайму (суборенди);

4) рішення суду за вимогою наймодавця (орендодавця) у разі:

а) невнесення піднаймачем (суборендарем) плати за житло у строк, передбачений договором;

б) руйнування або псування житла піднаймачем (суборендарем) або іншими особами, за дії яких він несе відповідальність;

в) необхідність використання житла для проживання самого наймодавця (орендодавця) та членів його сім'ї, якщо предметом договору піднайму (суборенди) є частина житлової будівлі (квартири чи кімнати у житловому будинку або житлові блоки чи секції у гуртожитку);

г) використання житла піднаймачем (суборендарем) або іншими особами, за дії яких він несе відповідальність, не за призначенням або систематичне порушення ними прав та інтересів сусідів.

Порядок припинення договору піднайму (суборенди) житла визначається Цивільним кодексом України та цим Кодексом.

У разі розірвання договору піднайму (суборенди) житла піднаймач (суборендар) та інші особи, які проживали в помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду без надання їм іншого житла.

Дострокове припинення дії договору піднайму (суборенди) житла і виселення піднаймача (суборендаря) без його згоди здійснюються в судовому порядку.

Стаття 81. Надання житла для тимчасового проживання

1. Наймач (орендар) житла і повнолітні члени його сім'ї та особи, які постійно проживають разом з ним, включені до договору найму (оренди) житла, за взаємною письмовою згодою та згодою наймодавця (орендодавця) можуть дозволити тимчасово проживати в найманому (орендованому) житлі іншим громадянам (тимчасовим мешканцям), погодивши з наймодавцем (орендодавцем) кількість тимчасових мешканців та строк їх проживання.

2. Тимчасові мешканці зобов'язані звільнити житло після закінчення визначеного строку проживання, але не пізніше ніж протягом семи днів після пред'явлення їм наймачем (орендарем) або наймодавцем (орендодавцем) вимоги про звільнення житла. У разі відмови звільнити займане житло наймач (орендар) або інший повнолітній член його сім'ї можуть вимагати в судовому порядку виселення тимчасових мешканців без надання їм іншого житла. Тимчасові мешканці також підлягають виселенню без надання іншого житла у разі розірвання або припинення дії договору найму (оренди) житла.

Стаття 82. Переселення осіб з житла, перебування в якому загрожує їхньому здоров'ю або безпеці

1. У разі виявлення в установленому порядку в житлі обставин, що загрожують здоров'ю або безпеці осіб, які в ньому проживають, власник (співвласник) житла на час усунення небезпеки має невідкладно за власні кошти переселити їх у житло в маневреному або іншому житловому фонді.

2. Після усунення обставин, що загрожують здоров'ю або безпеці осіб у житлі, наймачам (орендарям) повертається житло, яке вони раніше займали на підставі договору найму (оренди) житла.

3. Якщо внаслідок недотримання наймодавцем (орендодавцем) Правил утримання житлових будівель та їх прибудинкових територій виникли небезпечні обставини, що призвели до необхідності відселення з житла, наймач (орендар) має право на відшкодування завданих йому у зв'язку з цим збитків відповідно до законодавства.

Стаття 83. Заселення звільненої в державному чи комунальному житловому фонді частини житла спільного використання

1. У разі звільнення неізольованого житлового приміщення у житлі спільного використання таке житлове приміщення надається наймачеві (орендареві) суміжного приміщення, який відповідно до законодавства має переважне право на поліпшення житлових умов, якщо він перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

2. Звільнена ізольована частина житла спільного використання надається наймачеві (орендареві), який відповідно до законодавства потребує поліпшення житлових умов. При цьому розмір загальної площі житла не може перевищувати норм забезпечення житлом, передбачених частиною першою статті 72 цього Кодексу.

3. У разі відмови наймодавця (орендодавця) у наданні житла, що звільнилося, наймачу (орендарю) або в разі продажу власникам (співвласникам) іншої ізольованої частини квартири звільненої ізольованої частини квартири чи відмови власників (співвласників) іншої ізольованої частин квартири викупити звільнену ізольовану частину квартири в установленому цією статтею порядку спір вирішується в судовому порядку.

4. Якщо інший наймач (орендар), який проживає (проживають) у квартирі, де звільнилася ізольована частина квартири, не має права на поліпшення житлових умов, звільнене ізольоване житлове приміщення надається іншій особі (особам), яка має право на поліпшення житлових умов.

Стаття 84. Строк зберігання житла в державному та комунальному житловому фонді за тимчасово відсутніми особами

1. У разі тимчасової відсутності без поважної причини наймача (орендаря) або членів його сім'ї, включених до договору найму (оренди) житла, за ними зберігається житло протягом шести місяців, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі відсутності наймача (орендаря) або членів його сім'ї з поважних причин більше шести місяців цей строк за їхньою заявою може бути подовжено наймодавцем (орендодавцем). Спори з цього питання вирішуються в судовому порядку.

2. За тимчасово відсутніми наймачем (орендарем) і членами його сім'ї житло зберігається більше шести місяців у разі:

1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу; призову офіцерів із запасу на військову службу строком до трьох років - протягом усього часу проходження зазначеної служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців, які уклали контракт, або перебування на кадровій військовій службі - протягом перших п'яти років перебування на військовій службі;

2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи чи служби або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти та інші), у тому числі за кордон, - протягом усього часу роботи чи служби або навчання;

3) влаштування дитини (дітей) на виховання у дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу - протягом усього часу її (їх) перебування у закладі, родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, якщо в житловому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Якщо з житлового будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти), і членів її (їх) сім'ї в житлі не залишилося, це житло може бути надано за договором найму (оренди) житла іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, прийомної сім'ї, дитячого будинку сімейного типу, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для осіб, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також у професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, повернення з місць позбавлення волі;

4) виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника - протягом усього часу виконання таких обов'язків;

5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинок-інтернат та іншу установу соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в цих установах;

6) виїзду на лікування до лікувально-профілактичного закладу - протягом усього часу перебування в такому закладі;

7) взяття під варту або засудження до позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому житлі залишилися проживати інші члени сім'ї.

Якщо в житлі не залишилися проживати інші члени сім'ї наймача (орендаря), це житло може бути надано за договором найму (оренди) житла в установленому законодавством порядку іншій особі - до звільнення з під варти або до відбуття покарання наймачем (орендарем);

8) зникнення особи - до дня набрання законної сили рішенням суду про оголошення громадянина померлим або визнання його безвісно відсутнім.

3. У випадках, передбачених пунктами 1 - 8 частини другої цієї статті, право на користування житлом зберігається за відсутньою особою протягом наступних шести місяців після закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Стаття 85. Право тимчасово відсутніх громадян на одержання охоронного свідоцтва (броні) на житло в державному чи комунальному житловому фонді

1. У разі направлення наймача (орендаря) на роботу чи службу за кордон житлове приміщення, яке займав наймач (орендар) і члени його сім'ї та особи, які постійно проживають разом з ним, бронюється на весь час його роботи чи служби за кордоном.

Охоронне свідоцтво (броня) на житло в державному чи комунальному житловому фонді, видане згідно з цим Кодексом, є документом, що підтверджує збереження права на користування житлом за тимчасово відсутньою особою.

2. Охоронне свідоцтво (броня) видається на житло, яке наймається (орендується) з державного та комунального житлового фонду.

Охоронне свідоцтво (броня) на зазначене житло видається органами місцевого самоврядування або уповноваженими ними особами.

3. Особам, стосовно яких висунуто вимогу щодо зміни або визнання договору найму (оренди) житла недійсним, охоронне свідоцтво (броня) на житло в державному чи комунальному житловому фонді не видається до вирішення спору в судовому порядку.

4. Особи, які виїхали за кордон за умовами і характером роботи чи служби і мали оформлене в установленому порядку охоронне свідоцтво (броню) на житло в державному чи комунальному житловому фонді України (Української РСР), мають право на переоформлення зазначеного охоронного свідоцтва (броні) за умови набуття (поновлення) громадянства України.

Стаття 86. Заява про видачу охоронного свідоцтва (броні) на житло в державному чи комунальному житловому фонді

1. Для одержання охоронного свідоцтва (броні) на житло в державному чи комунальному житловому фонді особи до виїзду з найманого (орендованого) житла подають органу місцевого самоврядування відповідну заяву.

2. До заяви про видачу охоронного свідоцтва (броні) на житло в державному чи комунальному житловому фонді додаються:

1) копія договору найму (оренди) житла, засвідчена в установленому порядку;

2) документ, який підтверджує наявність обставин, що дають право на бронювання житла.

3. Заява про видачу охоронного свідоцтва (броні) на житло в державному чи комунальному житловому фонді вважається поданою з дня надходження всіх зазначених у частині другій цієї статті документів.

Заяву про видачу зазначеного охоронного свідоцтва (броні) житла підписують наймач (орендар) і всі повнолітні члени його сім'ї та особи, які постійно проживають разом з ним.

Стаття 87. Видача охоронного свідоцтва (броні) на житло в державному та комунальному житлових фондах, строк його дії та підстави для визнання його недійсним

1. Охоронне свідоцтво (броня) на житло в державному та комунальному житлових фондах видається наймачу (орендарю) житла в одному примірнику у десятиденний строк з дня подання заяви та документів, зазначених у частині другій статті 86 цього Кодексу, на весь час перебування за кордоном.

2. Порядок бронювання житла в державному та комунальному житлових фондах та умови подовження строку дії охоронного свідоцтва (броні) на житло затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Охоронне свідоцтво (броня) на житло в державному та комунальному житлових фондах може бути визнано недійсним у судовому порядку в разі виявлення у поданих документах неправдивих відомостей про причину тимчасової відсутності особи, а також неправомірних дій посадових осіб під час вирішення питання про видачу охоронного свідоцтва (броні) на житло.

4. Якщо наймач (орендар) житла та члени його сім'ї не повернулися у заброньоване житлове приміщення протягом шести місяців після закінчення строку дії охоронного свідоцтва (броні) на житло, договір найму (оренди) житла за позовом наймодавця (орендодавця) може бути розірвано в судовому порядку.

Стаття 88. Порядок визнання тимчасово відсутнього наймача (орендаря) або членів його сім'ї такими, що втратили право на користування житлом

1. Визнання наймача (орендаря) або членів його сім'ї такими, що втратили право на користування житлом у зв'язку з відсутністю понад строки, встановлені статтею 84 цього Кодексу, здійснюється в судовому порядку.

Стаття 89. Обов'язки та права тимчасово відсутніх наймача (орендаря) і членів його сім'ї

Обов'язки та права, передбачені договором найму (оренди) житла з державного та комунального житлових фондів, зберігаються за тимчасово відсутніми наймачем (орендарем) і членами його сім'ї на строки, встановлені статтями 84 і 87 цього Кодексу.

Глава 6. Володіння, користування і розпорядження житлом, що перебуває у приватній власності

Стаття 90. Обов'язки та права власника житла, що перебуває у приватній власності

1. Житло може перебувати у приватній власності відповідно до Цивільного кодексу України та цього Кодексу.

2. Кількість житлових будинків (у тому числі багатоквартирних), квартир (їх частин), а також житлових приміщень розташованих у нежитлових спорудах, що можуть перебувати у приватній власності однієї фізичної чи юридичної особи, не обмежується.

3. Власник (співвласник) приватного житла зобов'язаний дотримуватися Правил користування житловими та нежитловими приміщеннями житлових будівель, Правил утримання житлових будівель та їх прибудинкових територій, правил експлуатації житлових приміщень у нежитлових будівлях, правил надання послуг з управління житлом, не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати прав та інтересів громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування і держави.

3. Власник (співвласник) приватного житла не може бути позбавлений права власності на своє житло, крім випадків, визначених законом.

4. Власник (співвласник) приватного житла несе відповідальність за належне його збереження.

Невиконання власником (співвласником) передбачених договором найму (оренди) житла обов'язків щодо утримання, обслуговування, експлуатації житла дає наймачу (орендарю) право вимагати в судовому порядку від власника (співвласника) житла виконання умов, передбачених таким договором.

5. Спори з питань порушення прав власника (співвласника) приватного житла на володіння, користування і розпорядження належним йому житлом вирішуються в судовому порядку.

6. Власник (співвласник) житла може проводити ремонт і зміни в належному йому житловому приміщенні в порядку, встановленому законодавством, за умови що ці зміни не загрожуватимуть життю і здоров'ю осіб, які у такому житлі проживають, не призведуть до порушення прав власників (співвласників) інших приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації житлового будинку.

Дозвіл на проведення ремонту і змін у житлових і нежитлових приміщеннях, передбачений статтями 170, 171 цього Кодексу, надається власнику (співвласнику) приватного житла в установленому законодавством порядку органами місцевого самоврядування.

7. Збитки, завдані власникам (співвласникам) приватного житла внаслідок порушення їхніх прав, підлягають відшкодуванню відповідно до законодавства.

Стаття 91. Користування приватним житлом членами сім'ї власника (співвласника)

1. Члени сім'ї власника (співвласника) приватного житла, які вселилися у таке житло за його згодою, користуються житлом нарівні з ним, якщо інше не передбачено домовленістю між власником (співвласником) і членами його сім'ї.

2. За згодою власника (співвласника) приватного житла члени його сім'ї вправі вселяти в займане ними житло інших членів своєї сім'ї. На вселення в житло до батьків їх неповнолітніх дітей згода власника (співвласника) приватного житла не вимагається.

3. Повнолітні члени сім'ї власника (співвласника) приватного житла несуть однакову з власником (співвласником) майнову відповідальність за зобов'язаннями щодо користування житлом.

4. Члени сім'ї власника (співвласника) приватного житла зобов'язані дотримуватися правил користування житловими та нежитловими приміщеннями житлових будівель, Правил утримання житлових будинків та їх прибудинкових територій, правил експлуатації житлових приміщень у нежитлових будівлях, правил надання послуг з управління житлом.

Повнолітні члени сім'ї власника (співвласника) приватного житла зобов'язані брати участь у спільних витратах на утримання житла, якщо інше не передбачено договором між ними.

Спори між власником (співвласником) приватного житла і повнолітніми членами його сім'ї щодо розміру частки у спільних витратах вирішуються в судовому порядку.

Стаття 92. Особливості реалізації права власності на житло

1. Право власності на житловий будинок, квартиру (їх частини) виникає з моменту їх державної реєстрації.

2. Договір про відчуження (продаж, дарування тощо) житла підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації відповідно до закону. Істотною умовою договору про відчуження (продаж, дарування тощо) житлового будинку, квартири (їх частини) є перехід усіх прав та обов'язків за договірними відносинами з постачальниками житлово-комунальних послуг (житлових, комунальних послуг, інвестиційних договорів з управителем тощо), виконавцями послуг з управління житлом до нового власника житла.

Під час оформлення договору про відчуження (продаж, дарування тощо) житла попередній власник (відчужувач) житла зобов'язаний надати письмове підтвердження (довідку, акт) про відсутність/наявність заборгованості з оплати житлово-комунальних та інших послуг на день укладення такого договору.

Нотаріально посвідчена копія договору про відчуження житла у місячний строк з дня підписання договору передається власником житла виконавцю послуг з управління житлом.

3. Право спільної власності на житло реалізується відповідно до цього Кодексу та Цивільного кодексу України.

Стаття 93. Особливості найму (оренди) житла у приватному житловому фонді для використання його не за призначенням

1. Не допускається передача в найм (оренду) приватного житла для провадження господарської та іншої не забороненої законодавством діяльності у разі недотримання вимог, встановлених цим Кодексом (пунктом другим частини третьої, частиною п'ятою статті 7, частиною першою, пунктами другим і четвертим частини другої, частинами четвертою і сьомою статті 11), або якщо це може спричинити обмеження прав інших власників (співвласників) житлових і нежитлових приміщень чи заподіяти шкоду довкіллю. Спори щодо припинення (заборони) використання житла для провадження зазначеної діяльності вирішуються в судовому порядку.

Глава 7. Надання житла з житлового фонду спеціального призначення і користування ним

Стаття 94. Житловий фонд спеціального призначення

1. Житловий фонд спеціального призначення використовується для надання житла для проживання на умовах найму (оренди) окремим категоріям осіб у порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

2. Житловий фонд спеціального призначення може створюватися у житлових будинках державного, комунального та приватного житлових фондів.

3. Житло з житлового фонду спеціального призначення не підлягає приватизації.

Стаття 95. Склад житлового фонду спеціального призначення

1. До житлового фонду спеціального призначення належить:

1) службове житло;

2) гуртожитки, у тому числі спеціальні;

3) житлові будинки (квартири) маневреного житлового фонду;

4) житлові приміщення дитячих будинків сімейного типу;

5) житлові приміщення готелів-притулків;

6) житло для тимчасового проживання.

Стаття 96. Службове житло

1. Службовим житлом можуть користуватися громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які відповідно до законодавства мають право працювати або навчатися в Україні.

2. Службове житло формується в порядку, встановленому статтею 10 цього Кодексу.

3. У заселених житлових будинках переведення житла до категорії службового допускається лише у разі, якщо це житло звільнено в установленому порядку.

4. Перелік категорій осіб, яким надається службове житло, затверджується:

1) у державному та комунальному житлових фондах - Кабінетом Міністрів України;

2) у приватному житловому фонді - власником житла або уповноваженим ним органом.

Стаття 97. Надання службового житла

1. Службове житло надається на підставі договору найму (оренди) службового житла:

1) у приватному житловому фонді - власником (співвласником) житла або уповноваженим ним органом;

2) у державному житловому фонді - за рішенням адміністрації підприємства, установи чи організації;

3) у комунальному житловому фонді - за рішенням органу місцевого самоврядування.

2. Порядок надання службового житла та користування ним затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 98. Укладення договору найму (оренди) службового житла

1. Підставою для вселення у службове житло та користування службовим житлом є договір найму (оренди) службового житла.

2. Договір найму (оренди) службового житла укладається власником або уповноваженою ним особою і особою, яка має право на отримання службового житла та якій надається в користування службове житло.

Стаття 99. Створення гуртожитків, у тому числі спеціальних, та користування ними

1. Для проживання робітників, службовців, аспірантів, докторантів, слухачів, студентів, учнів, а також інших категорій громадян на період виконання роботи, проходження служби або навчання створюються гуртожитки.

Гуртожитками можуть користуватися громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

2. Вселення до гуртожитку здійснюється за рішенням адміністрації підприємства, установи чи організації.

Виселення з гуртожитку здійснюється в добровільному або примусовому порядку. У разі якщо особа, яка підлягає виселенню з гуртожитку відповідно до положення про гуртожиток, відмовляється від виселення або не виселяється в установлений строк, вона підлягає примусовому виселенню за рішенням суду.

3. Особам, звільненим з місць позбавлення волі, які не мають житла, після прибуття до обраного місця проживання на період до отримання житла згідно із законодавством органи місцевого самоврядування надають місця для тимчасового проживання у спеціальних гуртожитках, що створюються такими органами.

4. Типове положення про гуртожиток затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 100. Надання житла у будівлях маневреного житлового фонду та користування ним

1. Маневрений житловий фонд створюється органами місцевого самоврядування і призначається для проживання на час проведення ремонту або реконструкції житла громадян, які є власниками (співвласниками) цього житла або займають його на підставі договору найму (оренди) або піднайму (суборенди) житла.

2. Житлові приміщення маневреного житлового фонду (квартири та кімнати в житлових будинках, житлові блоки та секції в гуртожитках) повинні відповідати вимогам законодавства та розміщуватися в межах того самого населеного пункту.

3. Житлові приміщення маневреного житлового фонду надаються громадянам відповідно до законодавства згідно з нормою не менш як 8 квадратних метрів житлової площі на одну особу.

Власник маневреного житлового фонду зобов'язаний забезпечити належні умови зберігання майна осіб, яким надано право проживання в житлі маневреного житлового фонду, в окремих (нежитлових) приміщеннях. Зберігання майна мешканців житла маневреного житлового фонду здійснюється безоплатно, з дотриманням вимог Цивільного кодексу України та договору зберігання.

4. Витрати громадян, пов'язані з переселенням з житла, що підлягає ремонту або реконструкції, відшкодовуються замовником робіт з ремонту або реконструкції житла.

5. Особи, які проживають у житлових будівлях маневреного житлового фонду, вносять плату за житло.

Обов'язок внесення плати за житло виникає з моменту фактичного заселення на законних підставах у приміщення маневреного житлового фонду (квартиру, кімнату, житловий блок чи секцію).

6. Порядок надання житла в житлових будівлях маневреного житлового фонду та умови користування ним встановлюються Кабінетом Міністрів України.

7. Спори щодо відселення наймачів (орендарів) чи власників (співвласників) квартир або кімнат з житлових будинків, житлових блоків чи секцій в гуртожитках, що підлягають ремонту або реконструкції, і надання їм житла в житлових будівлях маневреного житлового фонду вирішуються в судовому порядку.

Стаття 101. Надання житла у дитячих будинках сімейного типу та користування ним

1. Під час прийняття в установленому Кабінетом Міністрів України порядку рішення про організацію дитячого будинку сімейного типу особам, які призначені батьками-вихователями, для спільного проживання з дітьми, переданими їм на виховання, надається садибний будинок або багатокімнатна квартира.

2. Порядок надання та користування житлом у дитячих будинках сімейного типу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 102. Створення готелів-притулків та користування житлом у них

1. Готелі-притулки створюються в разі виникнення надзвичайної ситуації з використанням існуючих готелів, гуртожитків, баз відпочинку, пансіонатів та інших приміщень, що можуть бути пристосовані для тимчасового проживання осіб, які постраждали внаслідок стихійного лиха або іншої надзвичайної ситуації.

2. Рішення про створення готелів-притулків та умови користування ними, умови відшкодування витрат власникам (співвласникам) приміщень, у яких такі притулки створені, приймаються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до Положення про готелі-притулки, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

3. Особи, які постраждали внаслідок стихійного лиха або іншої надзвичайної ситуації, користуються готелями-притулками безоплатно до отримання ними передбаченої законодавством компенсації.

4. Після ліквідації наслідків стихійного лиха чи іншої надзвичайної ситуації та переселення потерпілих осіб, які проживали у відповідних приміщеннях у готелях-притулках, готелях, гуртожитках, базах відпочинку, пансіонатах, що були пристосовані для тимчасового проживання людей, повертаються їх власникам (співвласникам) для використання за призначенням.

Стаття 103. Житло для тимчасового проживання

1. До житла для тимчасового проживання належать приміщення, пристосовані для тимчасового проживання людей, що надаються особам, які втратили житло через не залежні від них обставини.

Житло для тимчасового проживання надається особам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на житло, що було придбано ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, якщо повернення кредиту (позики) було забезпечене цим житлом, у порядку, встановленому законодавством.

2. Житло для тимчасового проживання також надається біженцям та особам, які вимушені залишити житлове приміщення через його аварійний стан внаслідок стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують стану та безпеці такого приміщення, у порядку, встановленому законодавством.

3. Житло для тимчасового проживання людей повинно відповідати санітарним і технічним вимогам до житла. Житлова площа у житлових приміщеннях для тимчасового проживання надається за нормами, встановленими для проживання у гуртожитках.

Стаття 104. Заклади та установи, що надають тимчасовий притулок

1. Заклади та установи, що надають тимчасовий притулок, будуються (створюються) та утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів і перебувають у комунальній власності.

2. Архітектурно-планувальні, технічні норми та санітарно-гігієнічні вимоги до закладів та установ, що надають тимчасовий притулок, визначаються державними будівельними нормами та державними стандартами.

3. Бездомна особа може бути виселена із закладу або установи, що надає тимчасовий притулок, лише:

1) за власним бажанням;

2) у разі одержання житлового приміщення у соціальному гуртожитку або квартири чи садибного будинку з житлового фонду соціального призначення;

3) за рішенням суду.

Стаття 105. Надання житла для тимчасового проживання і користування ним

1. Житло для тимчасового проживання надається у вигляді житлових приміщень тимчасового призначення особам, для яких таке житлове приміщення є єдиним місцем проживання, за умови що сукупний дохід таких осіб недостатній для самостійного придбання або найму житла. Першочергове право на забезпечення житловим приміщенням для тимчасового проживання мають:

1) сім'ї з дітьми;

2) вагітні жінки;

3) особи, які втратили працездатність;

4) пенсіонери.

2. Житло для тимчасового проживання створюється та надається у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

3. Особи, яким надано житлове приміщення для тимчасового проживання, не мають права приватизувати, обмінювати та здійснювати поділ такого житлового приміщення, здавати його в найм (оренду) та піднайм (суборенду) або вселяти в нього інших осіб.

4. Житло для тимчасового проживання надається на строк до одного року з можливістю подовження цього строку в разі неспроможності особи придбати чи отримати альтернативне житло.

Підставою для дострокового припинення користування житлом для тимчасового проживання є:

1) надання особі або придбання нею іншого житлового приміщення;

2) підвищення доходів особи до рівня, що дає їй змогу укласти договір найму (оренди) альтернативного житла;

3) порушення особою правил користування житловим приміщенням для тимчасового проживання;

4) непридатність житлового приміщення для тимчасового проживання для подальшого використання з вини особи, яка використовує це приміщення.

5. Порядок надання житлового приміщення для тимчасового проживання та користування ним встановлюється Кабінетом Міністрів України.

< повернутись Перехід на сторінку:
1 [2] 3 4
> читати далі


[на головну]

Коментарі (1)

  • Librarian

    01.12.2010, 13:52

    Так, ньюанси є (

Додати коментар

Тільки зареєстровані учасники мають можливість приймати участь в обговоренні статей та матеріалів.
Будь ласка зареєструйтесь або авторизуйтесь.