Бібліотека бухгалтерського обліку pro-u4ot.info

Украина онлайн каталог сайтів www.webmoney.ru

КОМЕНТАРІ


Пошук інформації про контрагента в ЄДР

Моніторинг законодавства

Довідник бухгалтерських проводок (продовження)

Довідник бухгалтерських проводок

"Коза" для складання Балансу та Звіту про фінансові...

Податковий кодекс України (архів)

Як розрахувати фінансові показники (коефіцієнти)?

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1...

Как заставить людей работать на вас

Чи включаються до бази оподаткування кошти, отримані як...

Наступление на господство доллара

20 порад для того, щоб працювати менше

Первичные документы для целей бухгалтерского учета

Податковий календар

Пропозиція щодо публікації матеріалів

Чи є майбутнє в українського аудиту?

Бізнес-плани. Повне довідкове видання

Технология обмана или как стать членом АПУ

Який розмір річної плати за ліцензію на право оптової...

Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду,...

Альбом бухгалтерських проводок

Финансы и бухгалтерский учет для неспециалистов

Інформаційний вірус

Как грамотно сорвать проект внедрения, или Пособие для...

Инвестиционная оценка: Инструменты и методы оценки любых...

Реклама

. Головна » Облік » Законодавство » Інші документи »

Житловий кодекс України (Проект)

Надрукувати документ
29.11.2010

Глава 8. Плата за житло

Стаття 106. Види плати за житло

1. Плата за житло включає плату за:

1) найм (оренду) житла у державному та комунальному житлових фондах загального призначення відповідно до умов договору найму (оренди) житла;

2) управління житлом;

3) утримання житлової будівлі та прибудинкової території;

4) комунальні послуги;

5) капітальний ремонт житлової будівлі чи її частини, споруд, призначених для технічного обслуговування житлової будівлі, елементів благоустрою, розташованих на прибудинковій території.

2. Види плати за житло, що сплачуються особою, визначаються залежно від підстав та умов користування житлом, рівня його облаштованості, способу управління житлом, його утримання та забезпечення комунальними послугами, проведення капітального ремонту.

Стаття 107. Виникнення зобов'язань щодо плати за житло

1. У наймачів (орендарів) житлових приміщень обов'язок внесення плати за надане їм у користування житло виникає з дня, визначеного договором найму (оренди) житла.

2. У власників житлових приміщень обов'язок внесення плати за житло виникає з часу набуття права приватної власності на житло, а у спадкоємців - з часу відкриття спадщини відповідно до Цивільного кодексу України.

Плата за житло, що входить до складу спадщини, вноситься спадкоємцем, який прийняв спадщину, за весь період з часу відкриття спадщини.

3. У разі незаселення житлового приміщення з державного і комунального житлового фонду його власник несе всі витрати, пов'язані з управлінням житлом, його утриманням, експлуатацією, оплатою комунальних та інших послуг, капітальним ремонтом за період, коли житлове приміщення не було заселене.

Стаття 108. Визначення розміру плати за найм (оренду) житла

1. Розмір плати за найм (оренду) житла у приватному житловому фонді встановлюється власником житла в договорі про найм (оренду) житла, а у державному та комунальному житлових фондах визначається уповноваженим органом в установленому законодавством порядку.

Стаття 109. Плата за житло у житловому фонді соціального призначення

1. Плата за житло у житловому фонді соціального призначення включає плату за:

1) найм (оренду) житла;

2) утримання житлового будинку та прибудинкової території;

3) комунальні послуги.

2. Порядок розрахунку плати за найм (оренду) житла у житловому фонді соціального призначення затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Під час встановлення розміру плати за найм (оренду) житла у житловому фонді соціального призначення враховується:

1) середньомісячний сукупний дохід наймача (орендаря) та членів його сім'ї, які проживають разом з ним, за попередній рік з розрахунку на одну особу, вартість майна, що перебуває у власності (співвласності) громадянина та членів його сім'ї, інші обставини, які безпосередньо впливають на майновий стан громадянина;

2) загальна площа соціального житла, що надається особі;

3) кількість осіб, які проживають у соціальному житлі;

4) місце розташування житлового будинку, в якому надано соціальне житло.

4. Плата за житло у житловому фонді соціального призначення складається з плати, яка вноситься безпосередньо наймачем (орендарем), та яка сплачується за рахунок державної допомоги, що надається особі, якій надано у користування житло з житлового фонду соціального призначення відповідно до законодавства.

Розмір плати за житло у житловому фонді соціального призначення, що вноситься безпосередньо наймачем (орендарем) житла у житловому фонді соціального призначення, визначається законом.

5. Органи місцевого самоврядування здійснюють внесення коштів на проведення капітального ремонту соціального житла балансоутримувачу відповідного житлового будинку пропорційно до площі житлового фонду соціального призначення у відповідному житловому будинку.

6. Умови відрахування внесків на проведення капітального ремонту житлового фонду соціального призначення, який передається з державної власності в комунальну, визначаються договором відповідно до закону.

Умови сплати внесків на проведення капітального ремонту житлового фонду соціального призначення, який створюється за кошти державного бюджету, визначаються законом.

7. Плата за житло з житлового фонду соціального призначення, що перебуває у приватній власності, здійснюється за письмовою угодою між власником та відповідним органом місцевого самоврядування.

Відрахування плати на проведення капітального ремонту житлового фонду соціального призначення, який створено за рахунок коштів юридичної або фізичної особи, здійснюється цією особою, якщо відповідним договором з органом місцевого самоврядування не передбачено інше.

8. Плата за найм (оренду) житла з житлового фонду соціального призначення, що перебуває у комунальній власності, використовується органом місцевого самоврядування виключно на формування та проведення капітального ремонту житлового фонду соціального призначення, а також на його пристосування для осіб з особливими потребами.

9. Спори щодо плати за житло у житловому фонді соціального призначення вирішуються в судовому порядку.

Стаття 110. Розмір плати за житло у житловому фонді спеціального призначення

1. Розмір плати за житло у житловому фонді спеціального призначення встановлює власник (співвласник) житла відповідно до статті 108 цього Кодексу з урахуванням рівня якості та комфортності житла.

2. Розмір плати за проживання в гуртожитках сімей, яким надано в користування одну чи кілька кімнат, установлюється з розрахунку за один квадратний метр житлової площі з урахуванням загальної площі місць загального користування.

Розмір плати за проживання в гуртожитках, якщо житловою площею користуються кілька осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, установлюється з розрахунку за один квадратний метр житлової площі з урахуванням загальної площі місць загального користування та визначається пропорційно до чисельності зазначених осіб.

Підприємство, установа, організація, навчальний заклад, у якому працює, служить або навчається особа, яка проживає в гуртожитку у зв'язку з роботою, службою, навчанням, можуть відшкодовувати різницю між фактичними витратами на утримання, обслуговування, експлуатацію гуртожитку і платою за проживання в ньому.

3. Розмір плати за службове житло встановлюється з розрахунку за один квадратний метр загальної площі.

4. Розмір плати за проживання у спеціальних гуртожитках, готелях-притулках, дитячих будинках сімейного типу визначається законодавством.

Стаття 111. Загальний принцип визначення розміру плати за житло

1. Загальний принцип визначення розміру плати за житло - залежність від капітальності житлової споруди, рівня облаштування та благоустрою житла.

Розмір плати за житло розраховується у порядку та на умовах, визначених в установчих документах відповідно об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків), житлового кооперативу, товариства власників житла, або визначається виконавцем послуг з управління житлом самостійно згідно із законодавством, з урахуванням розміру плати за послуги з управління житлом, відповідно до цін/тарифів, затверджених у встановленому законодавством порядку.

2. Членам об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків), житлового кооперативу, товариства власників малоповерхових житлових будинків, у яких витрати на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених абзацом другим частини першої цієї статті, та на здійснення внесків на проведення капітального ремонту відповідного житлового будинку (будинків) перевищують установлений законодавством розмір, надається державна допомога відповідно до законодавства, виходячи з установленого органами місцевого самоврядування розміру та граничної межі плати за такі послуги та з розміру внесків на проведення капітального ремонту зазначеного житлового будинку, що розраховуються в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 112. Внесення плати за житло

1. Наймач (орендар) та власник (співвласник) житлових приміщень зобов'язані вносити передбачену плату за житло у строк, визначений договором про плату за житло або договором про отримання послуг з управління житлом. У разі несвоєчасного внесення плати за житлово-комунальні послуги нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі несвоєчасного внесення плати за інші (додаткові) послуги нараховується пеня в розмірі, передбаченому договором про надання відповідної додаткової послуги.

2. Власники (співвласники) окремих житлових та нежитлових (допоміжних) приміщень багатоквартирного будинку (житлового комплексу), які передали їх в оренду фізичним чи юридичним особам, беруть пайову участь у витратах на утримання, обслуговування, експлуатацію та проведення ремонту спільного майна багатоквартирного будинку (житлового комплексу) у розмірі, встановленому законодавством та статутом відповідного об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків), житлового кооперативу, товариства власників малоповерхових житлових будинків.

Невикористання власниками (співвласниками) житлових і нежитлових приміщень, що їм належать, або відмова у користуванні спільним майном не є підставою для звільнення власника (співвласника) від участі у спільних витратах на отримання послуги з управління житлом та проведення ремонту спільного майна в житловій будівлі (житловому комплексі).

Стаття 113. Захист прав споживачів житлово-комунальних послуг

1. Порушення наймодавцем (орендодавцем) або підприємством, організацією, установою, що надає житлово-комунальні чи інші послуги, передбачених договором умов надання відповідних послуг або їх невідповідність установленим нормам, стандартам і правилам дає споживачу (орендарю), власнику (співвласнику) приватного житлового будинку, квартири (їх частини) право на зменшення розміру плати за відповідні послуги в установленому законодавством порядку.

2. У разі ненадання понад установлений строк послуг з водопостачання, водовідведення, енергопостачання, а також теплопостачання в опалювальний період постачальник послуги має відшкодувати кожному споживачу збитки за кожен день ненадання відповідної послуги (послуг). Сума такого відшкодування може зараховуватися на поточний рахунок споживача відповідної послуги (послуг) або на відповідну суму може знижуватися плата за такі послуги у наступних місяцях. Інформація про відшкодування надається споживачу в письмовій формі у місячний строк, якщо інше не передбачено договором про надання відповідної послуги.

3. Спори щодо плати за житло, житлово-комунальні послуги та послуги з управління житлом, з утримання, обслуговування, експлуатації житла вирішуються в судовому порядку.

Глава 9. Приватизація житла з державного та комунального житлових фондів

Стаття 114. Зміст та мета приватизації житла з державного та комунального житлових фондів

1. Приватизація житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення (далі - приватизація житла) - відчуження одноквартирних житлових будинків, садибних будинків, квартир (ізольованих кімнат) у багатоквартирних будинках, житлових блоків (секцій) у гуртожитках (призначених для проживання сімей та одиноких осіб), де мешкають два і більше наймача (орендаря), та належних до зазначених житлових приміщень господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв, горищ і тощо) державного та комунального житлових фондів на користь громадян України за їх письмовою згодою.

2. Метою приватизації житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення є створення умов для реалізації права громадян на вільний вибір способу задоволення потреби у житлі, залучення громадян до участі в утриманні, обслуговуванні, експлуатації житла і збереженні наявного житлового фонду, формування ринкових відносин у житловій сфері.

Стаття 115. Умови та порядок приватизації житла з державного та комунального житлових фондів

Умови та порядок приватизації житла з державного та комунального житлових фондів визначаються Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" та розробленим відповідно до нього положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Стаття 116. Об'єкти та суб'єкти приватизації житла з державного та комунального житлових фондів

1. До об'єктів приватизації житла з державного та комунального житлових фондів належать квартири в багатоквартирних будинках, садибні будинки, житлові приміщення (кімнати, блоки, секції) у гуртожитках, кімнати у квартирах, кімнати в одноквартирних житлових будинках державного та комунального житлових фондів загального призначення спільного використання (далі - житло, що може бути приватизовано), які використовуються громадянами на умовах найму (оренди).

2. До суб'єктів приватизації житла з державного та комунального житлових фондів належать громадяни України, які отримали житло з державного чи комунального житлового фонду загального призначення до набрання чинності цим Кодексом.

Стаття 117. Житло з державного та комунального житлових фондів, що підлягає приватизації та що не підлягає приватизації

1. Підлягає приватизації житло з державного та комунального житлових фондів у житлових будівлях державного та комунального житлових фондів загального призначення, збудованих і введених в експлуатацію до набрання чинності цим Кодексом:

1) житло в житлових будинках, отримане громадянами в найм (оренду) з державного та комунального житлових фондів загального призначення до набрання чинності цим Кодексом;

2) житло в гуртожитках, отримане громадянами на підставі ордера для вселення в гуртожиток для малосімейних або одиноких громадян, які на законних підставах проживають у таких гуртожитках більше п'яти років.

2. Не підлягає приватизації житло з державного та комунального житлових фондів:

1) отримане громадянами у найм (оренду) після набрання чинності цим Кодексом;

2) службове житло;

3) квартири-музеї, квартири (житлові будівлі), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків - пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників;

4) житлові приміщення (кімнати, блоки, секції) в гуртожитках та квартири (житлові будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей);

5) квартири (кімнати, житлові будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (житлові будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

6) житлові приміщення, розташовані у нежитлових будівлях, спорудах.

Стаття 118. Способи приватизації житла

1. Приватизація житла здійснюється шляхом:

а) безоплатної передачі громадянам кімнат, квартир, житлових будинків - з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю;

б) продажу надлишків житлової площі кімнат, квартир, загальної площі житлових будинків громадянам України, які мешкають у них або перебувають у черзі на поліпшення житлових умов.

Стаття 119. Особливості використання місць загального користування у разі приватизації житла

Приватизація кімнат у багатоквартирних будинках та кімнат у гуртожитках здійснюється з одночасною передачею у спільну часткову власність громадян місць (площ) загального користування.

Строки приватизації житла з державного та комунального житлових фондів загального призначення визначаються законом.

Глава 10. Обмін житла

Стаття 120. Право на обмін житла

1. Наймач (орендар) житла в житлових будинках житлового фонду загального призначення має право за письмовою згодою повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ним, у тому числі тимчасово відсутніх, здійснити обмін займаного житла з іншим наймачем (орендарем) житла у житловому фонді загального призначення за письмовою згодою наймодавця (орендодавця).

2. Власник (співвласник) житла приватного житлового фонду має право здійснити обмін житла з іншим власником (співвласником) відповідно до договору міни згідно з Цивільним кодексом України.

3. Обмін житла здійснюється без обмеження кількості учасників обміну.

Стаття 121. Предмет і порядок здійснення обміну житла

1. Предметом обміну житла є:

1) садибний будинок;

2) багатоквартирний будинок;

3) квартира;

4) житло, що складається з однієї чи кількох ізольованих кімнат у квартирі.

2. Обмін житла може здійснюватися між особами, які проживають в одному чи в різних населених пунктах України.

3. Спори щодо обміну житла вирішуються в судовому порядку.

Стаття 122. Випадки примусового обміну житла з державного та комунального житлових фондів

1. У разі виникнення обставин, що унеможливлюють спільне проживання громадян у житлі з державного та комунального житлових фондів загального призначення, такі громадяни за їх взаємною письмовою згодою можуть здійснити обмін житла на кілька окремих житлових приміщень.

У разі недосягнення згоди стосовно обміну житла заінтересована особа може вимагати здійснення обміну займаного житла в судовому порядку (примусовий обмін).

2. У разі прийняття рішення про примусовий обмін житла суд виходить з рівності часток житла кожного з учасників обміну, крім випадків, якщо:

1) між учасниками обміну житла досягнуто згоди щодо визначення порядку користування житлом, який передбачає інший розподіл займаного ними житла;

2) за одним з учасників обміну житла судом визнано право на більшу (меншу) частку житла.

Стаття 123. Умови, за яких обмін житла не допускається

1. Обмін житла не допускається, якщо:

1) право володіння, користування чи розпорядження житлом, що підлягає обміну, оскаржується в судовому порядку;

2) житло є предметом іпотеки за відсутності згоди іпотекодержателя на обмін;

3) на житло, що перебуває у приватній власності, накладено в установленому порядку арешт;

4) проти наймача (орендаря) подано позов щодо розірвання чи зміни умов договору найму (оренди) житла;

5) в обмінюваному житлі виникли обставини, що загрожують здоров'ю або безпеці осіб, які в ньому проживають, або житло визнано таким, що перебуває в аварійному стані;

6) житловий будинок або його частина, в якому розміщене обмінюване житло, підлягає знесенню, на що отримано дозвіл або рішення органів місцевого самоврядування;

7) житло є соціальним, спеціальним (службовим) або розташоване в гуртожитку;

8) житло перебуває у спільному використанні, і після обміну передбачається вселення особи, яка хворіє на тяжку форму хронічного захворювання, включеного до переліку, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я;

9) внаслідок обміну житла розмір площі, що припадатиме на кожну особу сім'ї наймача (орендаря), буде менший, ніж норма прийняття на житловий облік, встановлена органом місцевого самоврядування згідно з частиною першою статті 22 цього Кодексу.

Глава 11. Виселення громадян із займаного ними житла

Стаття 124. Підстави для виселення наймача (орендаря), членів його сім'ї та інших осіб, які проживають разом з ним

1. Підставою для виселення наймача (орендаря), членів його сім'ї та інших осіб, які проживають разом з ним, з житлового будинку, квартири (їх частини) є припинення дії договору найму (оренди) житла.

2. Підстави для припинення дії договору найму (оренди) житла визначаються статтею 77 цього Кодексу.

3. У разі відмови наймача (орендаря), членів його сім'ї та інших осіб, які проживають разом з ним, від виселення питання про їх виселення вирішується в судовому порядку.

Стаття 125. Підстави для розірвання договору найму соціального житла та виселення із соціального житла без надання іншого житла

1. Примусове виселення наймача (орендаря) соціального житла без надання іншого житла здійснюється виключно за рішенням суду відповідно до закону.

2. Підставами для розірвання договору найму (оренди) соціального житла та виселення із соціального житла без надання іншого житла є:

1) надання наймачу (орендарю) або придбання ним іншого житлового приміщення;

2) підвищення доходів наймача (орендаря) до рівня, який дає можливість укласти договір найму (оренди) іншого житлового приміщення, що не належить до житлового фонду соціального призначення;

3) подання наймачем (орендарем) недостовірних даних про середньомісячний сукупний дохід за попередній рік, приховування реальних доходів;

4) систематичне порушення наймачем (орендарем) правил користування житловим приміщенням;

5) порушення умов договору найму (оренди) соціального житла після застосування до наймача (орендаря) заходів впливу, визначених законом.

Стаття 126. Підстави для виселення піднаймача (суборендаря) у разі припинення договору найму (оренди) житла

1. Піднаймач (суборендар) житла незалежно від строку проживання в найманому (орендованому) житлі не набуває самостійного права на користування таким житлом.

2. У разі припинення договору найму (оренди) житла одночасно припиняється дія договору піднайму (суборенди) і піднаймач (суборендар) та члени його сім'ї зобов'язані добровільно звільнити займане житло в передбачений договором найму (оренди) житла строк.

У разі відмови добровільного виселення, передбаченого цією частиною, піднаймач (суборендар) і члени його сім'ї підлягають примусовому виселенню без надання іншого житла за рішенням суду відповідно до закону.

Стаття 127. Підстави для виселення осіб, які самовільно зайняли житло

1. Особи, які самовільно зайняли житло, на вимогу власника (співвласника) житла або уповноваженої ним особи зобов'язані негайно звільнити займане житло.

У разі відмови такі особи підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого житла.

Стаття 128. Підстави для виселення наймача (орендаря) та членів його сім'ї і осіб, які проживають разом з ним, із займаного житла

1. У разі якщо наймач (орендар), члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують елементи житлового будинку або об'єкти спільного користування, порушують установлений порядок оплати житла та послуг з управління житлом, житлово-комунальних послуг або використовують житло не за призначенням та своєю поведінкою створюють для інших мешканців умови, за яких спільне проживання з ними в житловому будинку, квартирі (їх частині) є неможливим, а вжиті запобіжні заходи виявилися безрезультатними, власник (співвласник) або уповноважена ним особа подає позов до суду про дострокове розірвання договору найму.

2. Особам, яких примусово виселяють із житла за рішенням суду відповідно до закону, одночасно надається тимчасове житлове приміщення, крім випадків, визначених частиною другою статті 126, статтею 127, статтею 129, частиною першою статті 130, частиною третьою статті 133 цього Кодексу.

Житлове приміщення, що надається особам, яких примусово виселяють із житлових приміщень, визначається в рішенні суду.

3. Осіб, позбавлених батьківських прав, може бути виселено з житла за рішенням суду з одночасним наданням іншого житла, якщо спільне проживання таких осіб з дітьми, стосовно яких вони позбавлені батьківських прав, визнано неможливим відповідно до законодавства.

4. Осіб, які створили умови, за яких спільне з ними проживання неможливе, за рішенням суду можуть виселити без надання іншого житла або зобов'язати здійснити примусовий обмін займаного житла відповідно до законодавства.

Стаття 129. Підстави для виселення з житла, придбаного у кредит, у разі неповернення кредиту

1. Звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх осіб, які мешкають у ньому, крім випадків, установлених законодавством. Після прийняття кредитором у порядку позасудового врегулювання на підставі договору рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення всі особи, які мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо особи не звільняють житлове приміщення в установлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду відповідно до законодавства.

Стаття 130. Підстави для виселення з гуртожитку

1. Сезонні, тимчасові працівники і службовці та особи, які працювали чи служили за строковим трудовим чи службовим договором і припинили роботу чи службу у зв'язку із закінченням строку дії такого договору, а також особи, які навчалися у навчальних закладах, аспірантурі, докторантурі та вибули з них, підлягають виселенню з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з прийняттям на роботу чи службу або вступом на навчання, без надання іншого житлового приміщення.

2. Інші працівники (службовці) підприємств, установ, організацій, яким надано місце в гуртожитку у зв'язку з прийняттям на роботу (службу), можуть бути виселені з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової (службової) дисципліни або вчинення злочину.

3. Особи, які проживають у гуртожитках, виселяються з гуртожитку також у разі знесення або переобладнання гуртожитку в нежитловий об'єкт (споруду), у разі виникнення загрози обвалу гуртожитку. При цьому особам, яких примусово виселяють із житлових приміщень у гуртожитку, надається житло в іншому гуртожитку або інше житлове приміщення. Надане громадянам у зв'язку з виселенням з гуртожитку інше житлове приміщення має розміщуватися в межах того самого населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам, а також його розмір не може бути меншим за розмір приміщення, з якого виселяється громадянин.

4. Особи, визначені у статті 134 цього Кодексу, можуть бути виселені лише з наданням їм іншого житлового приміщення.

5. Підстави для виселення з соціальних гуртожитків визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 131. Підстави для виселення громадян у разі визнання договору найму (оренди) житла недійсним

1. У разі визнання в судовому порядку договору найму (оренди) житла недійсним наймач (орендар), члени його сім'ї та інші особи, які постійно проживають разом з ним, підлягають виселенню.

2. Особам, які підлягають виселенню з житла державного або комунального житлових фондів внаслідок визнання договору найму (оренди) недійсним, повертається житло, яке вони раніше займали, або надається інше житло за згодою сторін, крім випадків, визначених законом.

Стаття 132. Виселення з житла, розташованого в закритих військових містечках, з наданням іншого житла

1. Особи, звільнені з військової служби в запас або у відставку, а також члени їхніх сімей, які проживають разом з ними, підлягають виселенню з житла, розташованого в закритих військових містечках, з попереднім наданням органами місцевого самоврядування іншого житла або за бажанням зазначених осіб - грошової компенсації за належне їм для отримання житло згідно із законом.

У такому самому порядку підлягають виселенню з житла, розташованого в закритих військових містечках, інші особи, які втратили зв'язок із Збройними Силами України.

Стаття 133. Надання громадянам іншого житла у зв'язку з виселенням з житла, що належить до державного чи комунального житлового фонду

1. Громадянам, яких відповідно до закону виселяють з житла, що належить до державного чи комунального житлового фонду, надається інше житло.

У разі якщо наймач (орендар) займав частину квартири, в якій проживало двоє і більше осіб, йому надається окрема квартира в межах норми житлової площі та загальної площі, передбаченої частиною першою статті 72 цього Кодексу.

У разі виселення з житла, що за розміром менше, ніж передбачена нормою надання загальна площа житла, громадянинові надається квартира чи садибний будинок у межах норми житлової площі та загальної площі згідно з частиною першою статті 72 цього Кодексу.

2. У рішенні суду про виселення зазначається площа квартири (її частини), що надається наймачу (орендарю), який виселяється.

3. У разі якщо після закінчення строку дії договору найму (оренди) службового житла або припинення трудових, службових чи інших передбачених законодавством відносин з підприємством, установою та організацією наймач (орендар) або члени його сім'ї і особи, які постійно проживають з ним, відмовляються звільнити житло, виселення здійснюється в судовому порядку без надання іншого житла.

Стаття 134. Виселення із службового житла з наданням іншого житла

1. Не можуть бути виселені із службового житла, що належить до державного чи комунального житлового фонду загального призначення, без надання у найм (оренду) житла (тимчасового чи постійного) громадяни та члени їхніх сімей, які не мають у власності чи користуванні іншого житла та належать до таких категорій, які потребують соціального захисту:

1) інваліди I і II групи або члени їхніх сімей, які є інвалідами І і II групи та/або дітьми-інвалідами;

2) ветерани Великої Вітчизняної війни та інші особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

3) батьки-вихователі - у разі ліквідації дитячого будинку сімейного типу, крім випадку, якщо ліквідація здійснюється за рішенням суду, яким установлено факт протиправних дій батьків-вихователів;

4) особи, які пропрацювали не менш як десять років на підприємстві, в установі чи організації, що надали їм таке житло;

5) особи, звільнені з посади, у зв'язку з призначенням на яку їм було надано службове житло, але які не припинили трудових відносин з підприємством, установою чи організацією, що надали їм таке житло;

6) особи, звільнені у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи чи організації або скороченням чисельності чи штату працівників;

7) пенсіонери за віком;

8) члени сім'ї загиблого під час виконання службових обов'язків або померлого внаслідок професійного захворювання працівника, якому було надано службове житло;

9) одинокі особи з малолітніми та неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними, - до досягнення дітьми повноліття;

10) особи, які отримали каліцтво на виробництві;

11) військовослужбовці, які прослужили на військовій службі не менш як 20 років, звільнені з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штату або проведенням інших організаційних заходів, у разі відсутності в них або членів їхніх сімей іншого житла.

Стаття 135. Надання житла у зв'язку з виселенням з аварійного житла

1. У разі якщо стан багатоквартирного будинку, квартири (ізольованої кімнати) в ньому, садибного будинку, житлової секції/блоку в гуртожитку визнано аварійним, громадянам, які підлягають негайному виселенню з такого житла, інше житло надається тимчасово:

1) мешканцям багатоквартирного будинку, квартири в ньому - власником усього будинку, а в разі його відсутності - органом місцевого самоврядування;

2) власнику садибного будинку - органом місцевого самоврядування.

Інше житло надається власникам (співвласникам) квартир (їх частин) у багатоквартирних будинках, садибних будинках, стан яких визнано аварійним, за умови, що аварійний стан таких житлових будівель не спричинений навмисними діями (бездіяльністю) їх власників (співвласників).

2. Порядок визнання стану житла (квартири, ізольованої кімнати, житлового блоку/секції) в житлових будівлях аварійним затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та з урахуванням державних норм і стандартів.

3. Відчуження громадянами квартир (їх частин) у багатоквартирних будинках, садибних будинків, що належать їм на праві приватної власності та стан яких визнано аварійним, за час проживання у житлі, наданому відповідно до частини першої цієї статті, при взятті таких громадян на житловий облік вважається штучним погіршенням житлових умов.

Розділ IV. Управління житловим фондом, утримання, обслуговування, експлуатація та реконструкція житла

Глава 12. Відносини співвласності у багатоквартирному житловому будинку. Спільне майно власників приміщень у багатоквартирному будинку. Загальні збори співвласників багатоквартирного будинку

Стаття 136. Відносини співвласності у багатоквартирному будинку

1. У разі якщо у багатоквартирному будинку окремі квартири та нежитлові приміщення є окремими об'єктами права власності, власникам квартир та співвласникам таких нежитлових приміщень належить на праві спільної сумісної власності спільне майно, визначене частиною другою статті 137 цього Кодексу.

Відносини між співвласниками спільного майна у багатоквартирному будинку регулюються цивільним законодавством, цим Кодексом та виданими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 137. Право власності на спільне майно співвласників приміщень у багатоквартирному будинку

1. Спільне майно у багатоквартирному будинку перебуває у спільній сумісній власності співвласників приміщень (житлових і нежитлових) у багатоквартирному будинку.

Співвласники приміщень у багатоквартирному будинку володіють, користуються і в межах установлених цивільним законодавством, з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, розпоряджаються таким майном.

У разі відчуження житлового чи нежитлового приміщення в житловому будинку право на частку спільного майна у житловому будинку підлягає відчуженню разом з відповідним приміщенням без виділення частки в натурі.

Об'єкти права спільної власності на житло як на майно можуть бути передані в користування фізичній чи юридичній особі або групі осіб, за умови що це не порушує охоронюваних законом прав та інтересів інших співвласників спільного майна.

2. Співвласникам приміщень у багатоквартирному житловому будинку на праві спільної сумісної власності належать нежитлові приміщення такого будинку, що не є частками квартир та призначені для обслуговування більше ніж одного житлового або нежитлового приміщення будинку (далі - спільне майно у багатоквартирному будинку), зокрема:

1) загальні коридори, сходи та міжквартирні сходові клітини;

2) ліфти, ліфтові та інші шахти;

3) технічні поверхи, горища та підвали;

4) інженерні комунікації та інше обладнання, що обслуговує більше ніж одне житлове та нежитлове приміщення в такому будинку;

5) покрівлі;

6) огороджувальні та несучі конструкції будинку;

7) механічне, електричне, санітарно-технічне та інше обладнання будинку, розміщене у приміщеннях або зовні, що обслуговує більше ніж одне приміщення в такому будинку;

8) інші об'єкти, призначені для обслуговування, експлуатації та благоустрою цього будинку, розташовані на прибудинковій території.

3. Земельна ділянка, на якій розташовано багатоквартирний будинок, належить співвласникам такого будинку на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено законом.

4. Зменшення розміру спільного майна у складі багатоквартирного будинку можливе під час реконструкції такого будинку виключно за згодою власників житлових і нежитлових (у тому числі допоміжних) приміщень у такому будинку відповідно до рішення, прийнятого загальними зборами власників (співвласників) такого будинку.

5. За рішенням власників усіх житлових і нежитлових (у тому числі допоміжних) приміщень у багатоквартирному будинку, прийнятим загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку, об'єкти спільного майна в такому будинку можуть бути надані в користування іншим особам, за умови що це не порушує охоронюваних законом прав та законних інтересів інших співвласників спільного майна.

Стаття 138. Визначення частки у праві спільної часткової власності на спільне майно у багатоквартирному будинку

1. Частка власника (співвласника) окремого приміщення (житлового чи нежитлового) у складі багатоквартирного будинку у праві спільної часткової власності на спільне майно у багатоквартирному будинку визначається як відношення загальної площі зазначеного приміщення до загальної площі усіх приміщень у такому будинку.

2. Право власності на частку у праві спільної часткової власності на спільне майно у багатоквартирному будинку невід'ємне від права власності на окреме приміщення (житлове чи нежитлове) у такому будинку.

Частка у спільній частковій власності на спільне майно у багатоквартирному будинку, яка належить власнику (співвласнику) приміщення (житлового чи нежитлового) у цьому будинку, підлягає державній реєстрації відповідно до закону і зазначається у свідоцтві про державну реєстрацію його права власності на відповідне житлове та/або нежитлове приміщення.

3. Власник (співвласник) окремого приміщення (житлового чи нежитлового) у складі багатоквартирного будинку не має права:

1) здійснювати виділення в натурі своєї частки у праві спільної часткової власності на спільне майно в такому будинку;

2) відчужувати свою частку у праві спільної часткової власності на спільне майно в такому будинку без відчуження відповідного житлового чи нежитлового приміщення;

3) вчиняти інші дії, які тягнуть за собою передачу своєї частки у праві спільної часткової власності на спільне майно в такому будинку відокремлено від права власності на відповідне приміщення;

4) вимагати поділу майна, що перебуває у спільній частковій власності в такому будинку.

4. Визначення часток обов'язкових платежів на утримання, експлуатацію та проведення ремонту спільного майна у складі багатоквартирного будинку здійснюється таким чином:

1) частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і проведення ремонту спільного майна у такому будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень у такому будинку, що перебувають у власності чи користуванні фізичних або юридичних осіб;

2) частка витрат співвласника квартири, власника (співвласника) кімнати (кімнат) у квартирі, де проживають два і більше власники житлових приміщень (співвласники нежитлового приміщення), на утримання і проведення ремонту визначається відповідно до його частки як співвласника приміщення.

5. Облік розміру часток власників (співвласників) окремих приміщень у складі багатоквартирного будинку у праві спільної власності на багатоквартирний будинок та розрахунок часток обов'язкових платежів на утримання, експлуатацію та проведення ремонту спільного майна, що перебуває у спільній власності, здійснює виконавець послуг з управління житлом.

У разі якщо послуги з управління житлом надаються тимчасовим виконавцем послуг з управління житлом, облік розміру часток власників (співвласників) окремих приміщень у складі багатоквартирного будинку здійснюється органом місцевого самоврядування.

Спори щодо визначення частки в обов'язкових платежах на утримання і проведення ремонту спільного майна, в інших спільних витратах вирішуються в судовому порядку.

Стаття 139. Зміна меж приміщень у багатоквартирному будинку

1. Власник (співвласник) відповідного приміщення у складі багатоквартирного будинку в разі придбання у власність приміщення, суміжного з належним йому на праві власності житловим чи нежитловим приміщенням у багатоквартирному будинку, має право об'єднати такі приміщення в одне в установленому законодавством порядку, за умови що житлове приміщення приєднується до житлового, а нежитлове - до нежитлового.

Межі між відповідними суміжними приміщеннями у складі багатоквартирного будинку можуть бути змінені або такі приміщення можуть бути розділені на два чи більше приміщень без згоди власників (співвласників) інших приміщень, якщо такі зміни або поділ не спричиняють зміни інших приміщень, меж та розміру спільного майна у багатоквартирному будинку або зміни частки у праві спільної часткової власності на спільне майно в такому будинку.

2. У разі якщо реконструкція, переобладнання та/або перепланування приміщень у складі багатоквартирного будинку неможливі без приєднання до них частки спільного майна у такому будинку, на таку реконструкцію, переобладнання та/або перепланування відповідних приміщень має бути надана згода власників (співвласників) інших приміщень у такому будинку.

Стаття 140. Право власності на спільне майно власників кімнат у житлі спільного використання

1. Власникам кімнат у житлі спільного використання на праві спільної часткової власності належить спільне майно - приміщення в такому житлі, які використовуються для обслуговування більше ніж однієї кімнати (квартири).

2. Зміна розміру спільного майна у житлі спільного використання можлива виключно за згодою усіх власників кімнат (квартир) у такому житлі шляхом його переобладнання та/або перепланування відповідно до законодавства.

Стаття 141. Визначення частки у праві спільної часткової власності на спільне майно у житлі спільного використання

1. Частка власника житла у житлі спільного використання у праві спільної часткової власності на спільне майно у такому житлі є пропорційною до загальної площі відповідної кімнати (квартири).

Ідеальна частка власника житла у житлі спільного використання у праві спільної часткової власності на спільне майно у такому житлі визначається як відношення загальної площі зазначеного житла до загальної площі усіх приміщень у цьому житлі (кімнаті, квартирі).

2. Частка власника житла у житлі спільного використання у праві спільної часткової власності на спільне майно у багатоквартирному будинку, в якому розташоване це житло, є пропорційною до загальної площі такого житла та площі приміщень спільного майна зазначеного житла (кімнати, квартири), визначеної відповідно до частки такого власника у праві спільної часткової власності на спільне майно у такому житлі.

Ідеальна частка власника житла у житлі спільного використання у праві спільної часткової власності на спільне майно у складі багатоквартирного будинку, в якому розташоване це житло, визначається як відношення суми загальної площі зазначеного житла та площі приміщень спільного майна зазначеного житла, встановленої відповідно до частки такого власника у праві спільної часткової власності на спільне майно у цьому житлі (кімнаті, квартирі), до загальної площі усіх приміщень у багатоквартирному будинку.

3. Право власності на частку у праві спільної часткової власності на спільне майно у житлі спільного використання та у багатоквартирному будинку, в якому розташоване таке житло, невід'ємне від права власності на відповідну частину такого житла (кімнату, квартиру).

Частка у спільній частковій власності у складі багатоквартирного будинку та у житлі спільного використання, яке належить власнику відповідної її частки (кімнати, квартири), підлягає державній реєстрації відповідно до закону і зазначається у свідоцтві про державну реєстрацію його права власності на кімнату чи квартиру у житлі спільного використання.

4. При переході права власності на частину житла спільного використання (кімнату у квартирі спільного використання) частка нового власника зазначеної частки житла у праві спільної часткової власності на спільне майно в такому житлі та у відповідному житловому будинку дорівнює частці у праві спільної часткової власності на зазначене спільне майно попереднього власника такого житла.

5. Власник частки житла (кімнати, квартири) у житлі спільного використання у багатоквартирному будинку не має права:

1) здійснювати виділення в натурі своєї частки у праві спільної часткової власності на спільне майно в такій квартирі;

2) відчужувати свою частку у праві спільної часткової власності на спільне майно в цій квартирі та без відчуження зазначеної кімнати;

3) вчиняти інші дії, які тягнуть за собою передачу його частки у праві спільної часткової власності на спільне майно в цій квартирі та будинку відокремлено від права власності на зазначену кімнату;

4) вимагати поділу майна, що перебуває у спільній частковій власності у багатоквартирному будинку.

6. У разі продажу кімнати у квартирі спільного використання інші власники кімнат у цій квартирі мають переважне право купівлі кімнати, що відчужується, у порядку та на умовах, визначених цивільним законодавством з урахуванням вимог цього Кодексу.

Стаття 142. Управління спільним майном у квартирі спільного використання та утримання такого майна

1. Власники приміщень у квартирі спільного використання беруть участь у здійсненні витрат на управління спільним майном у зазначеній квартирі та у відповідному багатоквартирному будинку і на утримання такого майна.

2. Частка обов'язкових витрат на управління спільним майном у квартирі спільного використання та у відповідному багатоквартирному будинку і на утримання такого майна, тягар яких несе власник кімнати, визначається пропорційно до частки у праві спільної часткової власності на спільне майно у такій квартирі та у відповідному багатоквартирному будинку.

Глава 13. Управління житловим фондом

Стаття 143. Управління багатоквартирним житловим будинком та утримання спільного майна

1. Власники (співвласники) житлових приміщень та власники (співвласники) нежитлових приміщень (спільного майна) у багатоквартирному житловому будинку є співвласниками відповідного багатоквартирного будинку.

Власники (співвласники) житлових приміщень у багатоквартирному будинку здійснюють витрати на управління та утримання належним їм на праві приватної власності майна.

Власники (співвласники) нежитлових приміщень (спільного майна) у багатоквартирному будинку беруть участь у здійсненні витрат на управління належного їм на праві спільної приватної власності майна

2. Частка обов'язкових витрат на управління спільним майном у багатоквартирному будинку і на утримання такого майна, у здійсненні яких бере участь власник (співвласник) приміщень у багатоквартирному будинку, визначається пропорційно до його частки у праві спільної часткової власності у відповідному багатоквартирному будинку

3. У разі якщо багатоквартирний будинок має одного власника приміщень у багатоквартирному будинку, рішення про управління багатоквартирним будинком приймає такий власник одноособово відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо багатоквартирний будинок має двох і більше власників (співвласників) приміщень у багатоквартирному будинку, які не створили передбачену цим Кодексом організацію для представництва їхніх спільних інтересів та управління житлом (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, товариство власників житла, житлово-обслуговуючий кооператив), повноважним органом щодо прийняття рішення про форму управління багатоквартирним будинком та його прибудинковою територією вважаються загальні збори власників (співвласників) житлових і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку в порядку, визначеному цим Кодексом.

Якщо власники (співвласники) відповідних приміщень у багатоквартирному будинку створили відповідно до вимог цього Кодексу організацію для представництва їхніх спільних інтересів та управління житлом (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, товариство власників житла, житлово-обслуговуючий кооператив), порядок прийняття рішення про форму управління таким багатоквартирним будинком та його прибудинковою територією визначається законом і статутом такої організації.

Протягом року з моменту набуття чинності цим Кодексом власник (співвласники) багатоквартирного будинку (будинків) зобов'язані прийняти рішення щодо способу управління багатоквартирним житловим будинком з урахуванням вимог цього Кодексу.

Якщо протягом року з моменту набрання чинності цим Кодексом, власником (співвласниками) не було прийнято рішення щодо способу управління багатоквартирним будинком, або якщо прийняті рішення власників (співвласників) не відповідають вимогам діючого законодавства та цього Кодексу, права та обов'язки з прийняття рішення щодо способу управління багатоквартирним будинком переходять до органів місцевого самоврядування на території якого розташований такий будинок.

Якщо власники (співвласники) відповідних житлових і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, у разі припинення виконання функцій з управління таким багатоквартирним будинком особою, яка ці функції виконувала, не прийняли протягом одного року з дня набрання чинності цим Кодексом рішення щодо способу управління багатоквартирним будинком або, якщо прийняті ними рішення не відповідають вимогам законодавства та цього Кодексу, тоді право щодо прийняття рішення щодо способу управління таким багатоквартирним будинком переходить до органу місцевого самоврядування.

Орган місцевого самоврядування зобов'язаний протягом трьох місяців з дня виникнення умов, передбачених абзацом четвертим цієї частини, прийняти рішення щодо способу управління багатоквартирним будинком шляхом проведення конкурсу з визначення виконавця послуг з управління житлом для такого багатоквартирного будинку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства відповідно до вимог цього Кодексу.

Орган місцевого самоврядування на час відсутності прийнятих рішень щодо способу управління багатоквартирним будинком та про визначення виконавця послуг з управління житлом, але не більше трьох місяців, визначає тимчасового виконавця послуг з управління житлом для такого багатоквартирного будинку. У такому разі виконавчий орган органу місцевого самоврядування продовжує здійснювати повноваження щодо обліку майна багатоквартирного будинку, ведення балансу і загального обліку витрат, необхідних на утримання такого багатоквартирного будинку.

Орган місцевого самоврядування за бездіяльність стосовно непризначення виконавця послуг з управління житлом для багатоквартирного будинку (у тому числі тимчасового та за конкурсом) несе відповідальність згідно із законом.

4. Для власника, який набув право власності на приміщення у багатоквартирному будинку, є обов'язковими прийняті раніше власником (співвласниками) багатоквартирного будинку рішення про форму управління таким будинком, у тому числі про визначення виконавця житлово-комунальних послуг для такого будинку, способу управління таким будинком, які надалі можуть змінюватися або скасовуватися в порядку, встановленому цим Кодексом та цивільним законодавством для прийняття рішень про управління багатоквартирним будинком, що перебуває у спільній власності.

5. Правила управління спільним майном у багатоквартирному будинку та утримання такого майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

6. Держава, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування надають підтримку власникам (співвласникам), які прийняли рішення відповідно до цього Кодексу про управління багатоквартирним будинком, шляхом:

1) часткової участі у фінансуванні робіт з проведення першого після приватизації житла капітального ремонту відповідно до зобов'язань колишнього власника житла, встановлених законодавством;

2) фінансування заходів з енергозбереження відповідно до законодавства.

Стаття 144. Загальні збори власників (співвласників) багатоквартирного будинку

1. Загальні збори власників (співвласників) багатоквартирного будинку є повноважним органом щодо прийняття рішень співвласниками багатоквартирного будинку з реалізації спільних прав та обов'язків стосовно користування і розпорядження майном, що перебуває в їхній спільній власності, крім випадків, коли свої права та обов'язки з користування і розпорядження власники (співвласники) передають створеній ними відповідно до цього Кодексу організації для представництва їхніх спільних інтересів та управління житлом (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, товариство власників житла, житлово-обслуговуючий кооператив).

До компетенції загальних зборів власників (співвласників) багатоквартирного будинку належать функції з прийняття рішень про вибір форми управління багатоквартирним будинком та його прибудинковою територією, про визначення осіб, які від імені співвласників багатоквартирного будинку уповноважені на укладення договору про виконання послуги з управління багатоквартирним будинком, або про делегування особі, обраній загальними зборами, права визначення виконавця послуг з управління житлом та прибудинковою територією і укладення з ним відповідного договору та інші функції, визначені законом.

Стаття 145. Порядок проведення загальних зборів власників (співвласників) багатоквартирного будинку

1. Власники (співвласники) багатоквартирного будинку проводять загальні збори щороку.

Перші загальні збори власників (співвласників) багатоквартирного будинку скликаються за ініціативою двох та більше власників (співвласників) житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Другі та наступні загальні збори власників (співвласників) багатоквартирного будинку співвласників можуть бути скликані також за ініціативою виконавця послуги з управління житлом.

Строки та порядок проведення щорічних загальних зборів власників (співвласників) багатоквартирного будинку співвласників, а також порядок повідомлення про прийняті ними рішення встановлюються такими загальними зборами.

У разі непроведення власниками (співвласниками) багатоквартирного будинку загальних зборів протягом більш як 13 місяців орган місцевого самоврядування зобов'язаний протягом наступних трьох місяців організувати та провести загальні збори власників (співвласників) багатоквартирного будинку.

2. Крім річних загальних зборів, власники (співвласники) житлових і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку у разі необхідності проводять також позачергові загальні збори. Позачергові загальні збори скликаються за ініціативою двох і більше власників (співвласників) житлових і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку або виконавця послуг з управління житлом для вирішення питань, віднесених цим Кодексом до їх компетенції.

3. Загальні збори власників (співвласників) приміщень у багатоквартирному будинку вважаються правомочними (мають кворум), якщо в них узяли участь власники (співвласники) житлових і нежитлових приміщень у такому будинку (їх уповноважені представники), які мають понад дві третини загальної кількості голосів. У разі відсутності кворуму для проведення річних загальних зборів власників (співвласників) приміщень у багатоквартирному будинку такі загальні збори проводяться повторно.

4. Власники (співвласники) приміщень у багатоквартирному будинку, за ініціативою яких скликаються загальні збори, зобов'язані повідомити інших власників (співвласників) житлових і нежитлових приміщень у зазначеному будинку про проведення таких зборів не пізніше ніж за десять календарних днів до дня їх проведення. Повідомлення про проведення загальних зборів власників (співвласників) приміщень у багатоквартирному будинку має бути надіслане у зазначений строк кожному власнику (співвласнику) приміщень у багатоквартирному будинку рекомендованим листом (якщо рішенням загальних зборів не передбачено інший спосіб надсилання такого повідомлення) або вручено кожному власнику (співвласнику) приміщень у багатоквартирному будинку під розписку чи розміщено у приміщенні багатоквартирного будинку, яке визначено рішенням загальних зборів та є загальнодоступним для всіх власників (співвласників).

5. У повідомленні про проведення загальних зборів власників (співвласників) приміщень у багатоквартирному будинку зазначаються:

1) відомості про осіб, за ініціативою яких скликаються загальні збори;

2) форма проведення загальних зборів (збори чи заочне голосування);

3) місце, дата і час проведення загальних зборів, а в разі проведення загальних зборів у формі заочного голосування - день закінчення прийому рішень власників (співвласників) з питань, винесених на голосування, а також місце та адреса, на яку мають надсилатися такі рішення;

4) порядок денний загальних зборів;

5) порядок ознайомлення з інформацією та матеріалами, які виносяться для розгляду на загальних зборах, а також місце, де можна з ними ознайомитися.

Стаття 146. Вимоги до рішення загальних зборів власників (співвласників) багатоквартирного будинку

1. Рішення загальних зборів власників (співвласників) багатоквартирного будинку з винесених на розгляд питань приймаються простою більшістю голосів власників (співвласників) багатоквартирного будинку, які особисто або через уповноважених представників узяли участь у загальних зборах, крім рішень з питань, передбачених статтею 56 цього Кодексу.

При проведенні перших загальних зборів для вирішення питання про управління багатоквартирним будинком у разі відсутності належним чином визначених даних (на момент проведення загальних зборів) щодо частки кожного власника (співвласника) приміщень у праві спільної власності в цьому багатоквартирному будинку допускається проведення загальних зборів власників (співвласників) та прийняття ними рішення шляхом поіменного голосування. При цьому кожен власник (співвласник) приміщень у багатоквартирному будинку або уповноважена ним особа має один голос.

Загальні збори власників (співвласників) приміщень у багатоквартирному будинку співвласників вважаються правомочними, якщо на них присутні не менше двох третин власників (співвласників) або їх повноважних представників від загальної кількості власників (співвласників) приміщень у багатоквартирному будинку або їх повноважних представників.

Рішення загальних зборів власників (співвласників) приміщень у багатоквартирному будинку оформляється протоколом у порядку, встановленому загальними зборами.

2. На загальних зборах власників (співвласників) приміщень у багатоквартирному будинку не можуть прийматися рішення з питань, не включених до порядку денного загальних зборів.

3. Рішення, прийняті загальними зборами власників (співвласників) приміщень у багатоквартирному будинку, а також результати голосування не пізніше ніж через десять календарних днів з дня прийняття рішень доводяться до відома усіх власників (співвласників) багатоквартирного будинку особою (особами), за ініціативою якої (яких) скликалися загальні збори, шляхом розміщення відповідного повідомлення у приміщенні такого будинку, яке визначено рішенням загальних зборів та є загальнодоступним для всіх власників (співвласників) приміщень у багатоквартирному будинку.

4. Протоколи загальних зборів власників (співвласників) приміщень у багатоквартирному будинку та прийняті на загальних зборах рішення з винесених на розгляд питань зберігаються у місці або за адресою що визначені рішенням загальних зборів.

Протоколи загальних зборів власників (співвласників) приміщень у багатоквартирному будинку з питань способів управління багатоквартирним будинком протягом десяти днів з дня прийняття рішення загальними зборами, мають бути передані виконавчому органу відповідного органу місцевого самоврядування.

5. Рішення загальних зборів власників (співвласників) приміщень у багатоквартирному будинку з питань, що належать до їх компетенції, прийняті в порядку, визначеному цим Кодексом та законом, обов'язкові для виконання всіма власниками (співвласниками) житлових і нежитлових приміщень, які особисто або через своїх уповноважених представників брали участь у загальних зборах і які особисто або через своїх уповноважених представників не брали участі у таких загальних зборах.

6. Будь-який власник (співвласник) житлового та/або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку має право оскаржити рішення, прийняте на загальних зборах, якщо таке рішення прийнято, на його думку, з порушенням вимог цивільного чи земельного законодавства, цього Кодексу та порушує його права і законні інтереси, у судовому порядку.

7. У багатоквартирному будинку, усі приміщення якого (житлові та нежитлові) належать одному власнику, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, приймаються зазначеним власником одноособово та оформлюються у прийнятній для нього формі.

Стаття 147. Загальні збори власників (співвласників) багатоквартирного будинку у формі заочного голосування

1. У разі якщо загальні збори власників (співвласників) багатоквартирного будинку з одних і тих самих питань не відбулися два рази підряд внаслідок відсутності кворуму, тоді рішення загальних зборів може бути прийнято без проведення безпосередніх зборів (особистої присутності власників, співвласників чи їх повноважних представників для обговорення питань порядку денного, винесених на голосування загальних зборів), а шляхом проведення заочного голосування - передачі за місцем або адресою, зазначеними в письмовому повідомленні про проведення загальних зборів письмового рішення власників (співвласників) з питань, включених до порядку денного загальних зборів та винесених на голосування.

2. Власники (співвласники) багатоквартирного будинку вважаються такими, що взяли участь у загальних зборах власників (співвласників) багатоквартирного будинку, що проводилися у формі заочного голосування, якщо їхні письмові рішення з питань, винесених на голосування, надійшли до завершення дня закінчення прийому таких рішень.

3. У письмовому рішенні власників (співвласників) зазначеному в частині другій цієї статті з питань, винесених на заочне голосування, вказується:

1) відомості про особу, яка бере участь у заочному голосуванні;

2) відомості про документ, що підтверджує право власності (співвласності) на житлові та/або нежитлові приміщення у відповідному багатоквартирному будинку особи, яка бере участь у заочному голосуванні;

3) рішення з кожного питання порядку денного загальних зборів співвласників, винесеного на заочне голосування, із зазначенням "за", "проти" або "утримався".

Стаття 148. Голосування на загальних зборах власників (співвласників) багатоквартирного будинку

1. Право голосу на загальних зборах власників (співвласників) багатоквартирного будинку з питань, винесених на голосування на загальних зборах, мають виключно власники (співвласники) житлових та/або нежитлових приміщень у такому будинку.

Під час голосування на загальних зборах власників (співвласників) багатоквартирного будинку кожен власник (співвласник) має стільки голосів, яким є чисельник його ідеальної частки у праві спільної власності на спільне майно в такому будинку. У разі якщо приміщення перебуває у спільній власності кількох осіб, вони мають визначити особу, уповноважену представляти їхні інтереси під час голосування на загальних зборах.

Голосування на загальних зборах власників (співвласників) багатоквартирного будинку здійснюється власником (співвласником) відповідного приміщення особисто або через уповноваженого представника.

2. Уповноважений представник на загальних зборах власників (співвласників) багатоквартирного будинку діє в межах повноважень, визначених актами органів державної влади та органів місцевого самоврядування або письмовою довіреністю відповідного власника (співвласника).

Довіреність на голосування на загальних зборах має містити відомості про власника (співвласника) приміщення у багатоквартирному будинку, інтереси якого представляються, та його уповноваженого представника (повні паспортні дані фізичної особи або повні реквізити юридичної особи) і оформляється відповідно до цивільного законодавства.

3. Якщо чисельник ідеальної частки у праві спільної власності на спільне майно у будинку одного власника приміщень дорівнює або перевищує 50, на загальних зборах співвласників він має не більше 50 відсотків усієї кількості голосів осіб, які мають право бути присутніми на таких зборах з правом голосу.

4. Результати голосування з питань порядку денного загальних зборів власників (співвласників) багатоквартирного будинку оформляються протоколом загальних зборів, який підписується усіма власниками (співвласниками) приміщень у багатоквартирному будинку (їх уповноваженими представниками), які брали участь у голосуванні.

5. Заочне голосування з питань порядку денного загальних зборів власників (співвласників) багатоквартирного будинку здійснюється виключно шляхом письмового оформлення рішень, прийнятих власниками (співвласниками) (їх повноваженими представниками) з таких питань.

6. Під час заочного голосування, що здійснюється шляхом письмового оформлення рішень власників (співвласників) багатоквартирного будинку (їх уповноважених представників), голос вважається зарахованим, якщо власник (співвласник) чи його повноважний представник, обрав лише один передбачений цим Кодексом можливих варіантів голосування. Рішення, оформлені з порушенням цієї вимоги, визнаються недійсними та голоси з цих питань не зараховуються. У разі якщо рішення власника (співвласника) чи його повноважного представника містить результати голосування з кількох питань, винесених на голосування, порушення зазначеної вимоги для голосування за одним чи кількома такими питаннями не тягне за собою визнання зазначеного рішення недійсним у цілому.

Стаття 149. Визначення поняття послуги з управління багатоквартирним будинком

1. Надання послуг з управління багатоквартирним будинком - діяльністю з виконання окремих повноважень власника (співвласників) багатоквартирного будинку з обслуговування багатоквартирного будинку в межах, визначених цим Кодексом та окремими дорученнями (рішеннями) власників (співвласників) такого будинку, та утримання його прибудинкової території, а також нежитлових приміщень загального користування у такому будинку з метою забезпечення його належної експлуатації, утримання, ремонту та надання особам, які проживають у такому будинку чи використовують приміщення в ньому, житлових, комунальних та інших необхідних послуг відповідного рівня та якості згідно з договором.

Стаття 150. Послуги з управління багатоквартирним будинком

1. Послуги з управління багатоквартирним будинком - окремий вид житлово-комунальних послуг, що включає виконання таких функцій та здійснення таких видів діяльності:

1) адміністративно-бухгалтерське супроводження послуг з управління багатоквартирним будинком та його прибудинковою територією, що передбачає:

збереження та підтримку в належному стані технічної і правоустановчої документації на будинок та його прибудинкову територію;

облік часток власників окремих приміщень багатоквартирного будинку у праві спільної власності на багатоквартирний будинок;

відображення відомостей про багатоквартирний будинок та його прибудинкову територію у даних обов'язкового обліку;

складання і подання передбаченої законодавством звітності про такий будинок;

ведення бухгалтерського та/або управлінського обліку операцій, пов'язаних з наданням житлово-комунальних та інших послуг співвласникам будинку;

2) адміністративно-інженерне супроводження робіт, проведення чергових та позачергових оглядів, пропозиції щодо оцінки технічного стану будівельних конструкцій та інженерного обладнання багатоквартирного житлового будинку, цілодобової роботи аварійної служби, надання пропозицій щодо можливості реконструкції будинку чи його частини, капітального ремонту, проведення енергозберігаючих та інших заходів в інтересах співвласників;

3) організацію постійної роботи із співвласниками багатоквартирного будинку з питань, пов'язаних з управлінням таким будинком та його прибудинковою територією, що передбачає:

консультаційне, інформаційне забезпечення з питань надання житлово-комунальних та інших послуг;

складання і видачу довідок у передбачених законодавством випадках;

цілодобову роботу диспетчерської служби;

виконання за дорученням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади до повноважень якого належать повноваження щодо ведення списків реєстрації громадян за постійним місцем проживання тощо;

4) забезпечення нагляду за роботами з реконструкції багатоквартирного будинку, його частини або окремого житлового чи нежитлового приміщення, об'єктів, розташованих на прибудинковій території цього будинку, якщо вони пов'язані із змінами у конструктивних елементах, інженерних конструкціях такого будинку, підготовка висновків і складання актів у межах повноважень;

5) виконання функцій контролю за дотриманням правил та норм використання житла, що перебуває у спільній частковій власності, та правил проживання у багатоквартирному будинку в межах своїх повноважень;

6) забезпечення відповідно до встановлених норм і правил ефективного та цільового використання житлових і нежитлових (у тому числі допоміжних) приміщень;

7) накопичення коштів співвласників багатоквартирного будинку для відшкодування витрат з проведення капітальних та аварійних ремонтів;

8) організацію збору платежів за житлово-комунальні послуги, спожиті співвласниками багатоквартирного будинку та його прибудинкової території, та створення зручних для співвласників умов щодо їх оплати та перерахунку;

9) забезпечення (виключно за договорами з підрядними організаціями, що мають відповідні дозволи та/чи ліцензії) проведення енергоаудиту багатоквартирного будинку;

10) забезпечення надання послуг (з можливістю залучення за договорами підрядних організацій) з утримання багатоквартирного будинку та його прибудинкової території;

11) забезпечення виконання робіт (з можливістю залучення за договорами підрядних організацій) з капітального ремонту багатоквартирного будинку, споруд та елементів благоустрою на його прибудинковій території;

12) забезпечення виконання робіт (з можливістю залучення за договорами підрядних організацій) з вивезення твердого побутового сміття;

13) забезпечення надання співвласникам багатоквартирного житлового будинку комунальних послуг відповідно до умов, передбачених цим Кодексом та іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами;

14) організацію надання соціально та економічно доцільних для власників (співвласників) багатоквартирного будинку послуг/діяльності з використанням спільної власності співвласників за рішенням співвласників відповідно до законодавства для отримання додаткових коштів на утримання багатоквартирного будинку та його прибудинкової території згідно з договорами, укладеними відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

2. Надання послуг з управління багатоквартирним будинком та його прибудинковою територією здійснюється виключно виконавцем послуг з управління житлом, визначеним власниками (співвласниками) такого будинку.

Види діяльності (функції), передбачені частиною першою цієї статті, не можуть здійснюватися іншими особами, крім визначеного власниками (співвласниками) багатоквартирного будинку виконавця послуг з управління житлом.

3. Для надання послуг з управління кожним багатоквартирним будинком та його прибудинковою територією може бути призначено лише одного виконавця послуг з управління житлом, який відповідає вимогам, передбаченим частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу.

Стаття 151. Суб'єкти надання послуги з управління багатоквартирними будинками

1. Суб'єктом надання послуги з управління багатоквартирним будинком та його прибудинковою територією є виконавець послуг з управління житлом, визначений власником (співвласниками) багатоквартирного будинку згідно із законом.

2. Рішення про надання послуги з управління багатоквартирним будинком та його прибудинковою територією приймається власником (співвласниками) багатоквартирного будинку або уповноваженою ними організацією чи особою виключно відповідно до цього Кодексу.

Такі рішення є обов'язковими для всіх власників (співвласників) багатоквартирного будинку.

3. У багатоквартирному будинку, усі приміщення якого належать одному власнику, рішення про форму управління багатоквартирним будинком, а також про надання іншій особі повноважень на виконання функції з управління майном такого будинку чи на виконання послуги з управління житлом, приймаються таким власником одноосібно та оформлюються письмово у прийнятній для нього формі.

4. Виконавець послуг з управління житлом має відповідати спеціальним кваліфікаційним вимогам, встановленим Кабінетом Міністрів України з урахуванням таких критеріїв:

1) кадрове забезпечення кваліфікованим персоналом;

2) фінансова спроможність, наявність інвестиційного потенціалу управителя;

3) наявність нормативно-правових актів та нормативно-технічної документації, необхідних для послуг з управління житлом;

4) технологічні вимоги до матеріально-технічної бази.

Надання тимчасовим виконавцям послуг з управління житлом права провадити діяльність з управління житлом здійснюється виконавчим органом відповідного органу місцевого самоврядування, на території якого розташовано багатоквартирний будинок, з дотриманням вимог цього Кодексу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

5. Виконавці послуги з управління житлом, які не відповідають вимогам, встановленим цим Кодексом, не мають права здійснювати управління житлом та відповідною прибудинкової територією з розташованими на ній об'єктами, а також укладати договори щодо управління житлом.

Стаття 152. Надання послуг з управління багатоквартирними будинками

1. Власники (співвласники) багатоквартирного будинку або уповноважені ними особи зобов'язані обрати один з таких способів управління житлом:

1) безпосереднє управління багатоквартирним будинком та його прибудинковою територією власниками (співвласниками) такого будинку або уповноваженою власниками (співвласниками) такого будинку особою за умови, що такий власник (співвласники) або уповноважена ним (ними) особа відповідає вимогам щодо виконавця послуг з управління житлом, визначеним частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу та іншими актами законодавства;

2) делегування функції надання послуг з управління багатоквартирним будинком та його прибудинковою територією сторонньому виконавцю послуг з управління житлом на підставі договору, укладеного відповідно до цього Кодексу, за умови, що визначена власниками (співвласниками) такого будинку особа відповідає вимогам до виконавця послуг з управління житлом, визначеним частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу та іншими актами законодавства.

2. Виконавцем послуги з управління житлом може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання послуг з управління житлом (надання житлово-комунальних та інших послуг), який відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

3. Власники (співвласники) багатоквартирного будинку або уповноважені ними особи самостійно визначають виконавця послуги з управління житлом та укладають з ним відповідно до цього Кодексу договір про надання послуг з управління житлом (багатоквартирним будинком, декількома розташованими поряд багатоквартирними будинками, житловим комплексом).

4. У разі визначення органом місцевого самоврядування тимчасового виконавця послуги з управління житлом власники (співвласники) багатоквартирного будинку або уповноважені ними особи зобов'язані укласти з ним договір про надання послуг з управління житлом (багатоквартирним будинком, декількома розташованими поряд багатоквартирними будинками, житловим комплексом).

Після укладання такого договору власники (співвласники) багатоквартирного будинку в будь-який момент можуть прийняти рішення про форму управління багатоквартирним будинком та самостійно обрати спосіб управління житлом і визначити виконавця послуги з управління житлом у такому будинку, розірвати договір з тимчасовим виконавцем послуги з управління житлом та укласти договір з виконавцем послуг з управління житлом. У разі розірвання договору з тимчасовим виконавцем послуги з управління житлом власники (співвласники) багатоквартирного будинку або уповноважені ними особи вирішують з ним спірні питання за взаємною згодою. Невирішені спірні питання вирішуються в судовому порядку.

5. Послуги з управління житлом власникам (співвласникам) багатоквартирного будинку може надавати тільки один виконавець таких послуг.

6. Незалежно від обраного власниками (співвласниками) багатоквартирного будинку способу управління житлом діяльність з управління житлом у багатоквартирному будинку провадиться відповідно до Правил надання послуги з управління житлом (житловими будівлями, житловими приміщеннями у нежитлових будівлях), затверджених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 153. Договір про надання послуги з управління житлом

1. Згідно з договором про надання послуги з управління житлом одна сторона - власник (співвласники) або уповноважена ним (ними) особа доручає іншій стороні - виконавцю такої послуги надавати послуги з управління житлом, а інша сторона - виконавець послуг зобов'язується за плату протягом визначеного строку надавати послуги з управління житлом (включно з прибудинковою територією) в інтересах власника (співвласників), що включає забезпечення власника (співвласників) комунальними послугами, послугами з утримання будинку та прибудинкової території, забезпечення дотримання правил користування нежитловими (у тому числі допоміжними) приміщеннями загального користування та іншими послугами.

Договорі про надання послуги з управління житлом не підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

2. У разі якщо послуги з управління житлом надаються сторонньою особою - виконавцем послуг з управління житлом згідно з частиною першою статті 151 цього Кодексу, умови договору про надання послуг з управління житлом, укладеного між власником (співвласниками) або уповноваженими ними особами і таким виконавцем послуг з управління житлом, є обов'язковими при укладанні відповідних договорів між таким виконавцем послуг та кожним власником (співвласником) житлових і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

3. У разі якщо функції з управління багатоквартирним будинком виконуються безпосередньо власником (співвласниками) або уповноваженою ним (ними) особою згідно з частиною першою статті 151 цього Кодексу, умови договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком затверджуються загальними зборами власників (співвласників) багатоквартирного будинку або вищим органом управління створеної власником (співвласниками) організації (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлового кооперативу, товариства власників житла тощо), після чого відповідний договір про надання послуги з управління житлом укладається з кожним власником (співвласником) багатоквартирного будинку.

4. У разі якщо функції з надання послуги з управління житлом відповідно до цього Кодексу виконуються тимчасовим виконавцем послуг з управління житлом, умови договору про виконання послуг з управління житлом визначаються відповідним органом місцевого самоврядування, після чого визначений органом місцевого самоврядування тимчасовий виконавець послуг з управління житлом укладає відповідний договір з кожним власником (співвласником) багатоквартирного будинку.

5. Договір про виконання послуги з управління житлом, умови якого визначені відповідно до вимог частин другої-четвертої цієї статті, між виконавцем послуги з управління житлом та кожним власником (співвласником) багатоквартирного будинку може бути укладено як у вигляді індивідуально договору з пропозиціями споживачу (що підлягає письмовому оформленню) - шляхом укладання такого індивідуального договору, так і у вигляді публічно запропонованого договору з пропозиціями споживачу (що не підлягає письмовому оформленню) - шляхом публікації пропозиції в місцевих засобах масової інформації.

6. Укладання передбачених цим Кодексом договорів про надання послуги з управління житлом і умови таких договорів є обов'язковим для власників (співвласників) житла та власників (співвласників) нежитлових споруд, у яких розташовані житлові приміщення, незалежно від форми власності.

7. Договір про надання послуги з управління житлом з виконавцем послуг з управління житлом укладається на один рік з подальшою пролонгацією за згодою сторін на строки до десяти років.

8. Договір про надання послуги з управління житлом з тимчасовим виконавцем послуг з управління житлом укладається на шість місяців з подальшою пролонгацією за згодою сторін на строк до одного року.

9. Договір про надання послуги з управління житлом з тимчасовим виконавцем послуг з управління житлом може бути розірвано у будь-який момент у випадках та на умовах, передбачених цим Кодексом та виданими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

10. Договір про надання послуги з управління житлом багатоквартирного будинку та/або об'єктів, розташованих на його прибудинковій території, обов'язково включає такі істотні умови:

1) опис багатоквартирного будинку, що потребує надання послуги з управління житлом та опис його прибудинкової території (разом з розташованими на ній об'єктами);

2) права і обов'язки сторін договору;

3) перелік житлово-комунальних послуг, що мають надаватися, та строки, порядок і умови їх надання;

4) перелік інших послуг, що мають надаватися, та строки, порядок і умови їх надання;

5) розмір плати, яку має отримувати виконавець послуг з управління житлом за договором надання послуги з управління житлом, строки, порядок і умови її виплати;

6) порядок накопичення та використання виконавцем послуги з управління житлом коштів на капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку та/або об'єктів, розташованих на його прибудинковій території;

7) порядок і строки звітування виконавця послуг з управління житлом перед власником (співвласниками) житла про виконання умов договору про надання послуги з управління житлом;

8) відповідальність сторін за невиконання, неналежне чи несвоєчасне виконання умов договору про надання послуг з управління житлом;

9) строк дії договору про надання послуги з управління житлом, умови та порядок його пролонгації, зупинення, тимчасового припинення та розірвання;

10) перелік технічної документації, що надається виконавцю послуг з управління житлом.

11. Договір про надання послуги з управління житлом, укладений з власником (співвласниками), які не скористалися правом прийняття рішення про спосіб надання послуги з управління житлом у передбачені цим Кодексом строки, або в яких немає приміщень, що перебувають у приватній власності, укладається з тимчасовим виконавцем послуг з управління житлом, визначеним органом місцевого самоврядування (для житла, що перебуває у комунальній власності), або органом державної влади (для житла, що перебуває у державній власності), або з виконавцем послуги з управління житлом, що став переможцем конкурсу, проведеного відповідними органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Вимоги та порядок проведення конкурсів серед виконавців послуги з управління житлом власників (співвласників) малоквартирних житлових будинків та багатоквартирних будинків, а також гуртожитків і житлових комплексів визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу.

12. Договір про надання послуги з управління житлом укладається на основі типового договору, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 154. Права і обов'язки виконавця послуги з управління житлом

1. Виконавець послуги з управління житлом має право:

1) визначати виконавців житлово-комунальних послуг та інших послуг і укладати договори відповідно до типових договорів;

2) залучати для належного надання передбачених договором послуг інших юридичних та фізичних осіб, залишаючись при цьому повністю відповідальним перед власником (співвласниками) житла за виконання умов договору про надання послуг з управління житлом;

3) на умовах та в порядку, визначених договором, надавати послуги з управління житлом, одержувати плату за фактично надані послуги.

2. Виконавець надання послуги з управління житлом зобов'язаний забезпечувати:

1) надання послуг, передбачених договором;

2) утримання житла у належному стані;

3) надання власнику (співвласникам) житла та визначеним ним (ними) особам, які проживають у багатоквартирному будинку чи використовують приміщення в ньому, житлових і комунальних та інших необхідних послуг належного рівня та якості відповідно до встановлених правил, нормативів і норм;

4) своєчасне та повне проведення розрахунків з виробниками/виконавцями житлових і комунальних та інших послуг, що споживаються власником (співвласниками) житла та визначеними ним (ними) особами, які проживають у багатоквартирному будинку чи використовують приміщення в ньому, іншим споживачам відповідних послуг на умовах договорів, укладених згідно з типовим договором;

5) ефективне та за призначенням використання коштів власника (співвласників) житла та визначених ним (ними) осіб, які проживають у багатоквартирному будинку чи використовують приміщення в ньому, іншими споживачами відповідних послуг, цільовим призначенням яких є оплата за спожиті житлові, комунальні та інші послуги згідно з умовами відповідних договорів, укладених відповідно до законодавства;

6) належне зберігання технічної документації, отриманої у зв'язку з виконанням функцій виконавця послуг з управління житлом, та її передачу власнику (співвласникам) у разі припиненні договору.

3. Виконавець послуги з управління житлом має також інші права та обов'язки, які можуть бути передбачені укладеним відповідно до цього Кодексу договором про надання послуг з управління житлом або укладеним відповідно до Цивільного кодексу України договором про управління майном, за умови що вони не суперечать законодавству.

Стаття 155. Права та обов'язки власника (співвласників) житла за договором про надання послуг з управління житлом

1. Власник (співвласник) житла має право:

1) здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг з управління житлом умов договору;

2) визначати та змінювати відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України положення структуру та розмір плати за отримання (споживання) послуг з управління житлом;

3) визначати та змінювати відповідно до договору структуру та розмір плати за отримання (споживання) додаткових послуг.

2. Власник (співвласник) житла зобов'язаний:

1) забезпечити передачу виконавцю послуг з управління житлом технічної документації, необхідної і достатньої згідно з законодавством для надання на належному рівні послуг з управління житлом (у тому числі в багатоквартирному будинку, житловому комплексі);

2) сплачувати кошти за фактично спожиті житлові, комунальні та інші послуги на умовах та в порядку, передбачених відповідними договорами, укладеними згідно з цим Кодексом;

3) відраховувати кошти на проведення капітального та/або аварійного ремонту в розмірі, порядку та строки, передбачені договором;

4) відшкодовувати виконавцю послуг з управління житлом на умовах та в порядку, передбачених договором, витрати у зв'язку з виконанням умов договору про надання послуг з управління житлом;

5) брати участь відповідно до законодавства у витратах, пов'язаних з приведенням житла у стан, що відповідає нормативним вимогам.

3. Власник (співвласник) житла має також інші права та виконує інші обов'язки, передбачені договором про надання послуг з управлінням житлом, якщо це не суперечать законодавству.

Стаття 156. Дострокове припинення дії договору про надання послуги з управління житлом

1. Дія договору про надання послуги з управління житлом може бути достроково припинена за погодженням сторін та/або на вимогу однієї із сторін на умовах та в порядку, передбачених таким договором, якщо інше не передбачено законодавством.

2. Законодавством та договором про надання послуг з управління житлом можуть бути передбачені інші підстави та порядок дострокового припинення його дії.

3. Спори, що виникають у разі дострокового припинення дії договору про надання послуг з управління житлом, вирішуються за погодженням сторін або в судовому порядку.

Стаття 157. Особливості надання житлово-комунальних послуг споживачам у багатоквартирних будинках

1. Договори про надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладаються між виконавцями відповідних послуг та кожним власником (співвласником) житлового чи нежитлового приміщення у такому будинку відповідно до типових договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

2. За домовленістю сторін договір про надання послуги з управління житлом може передбачати обов'язок виконавця такої послуги надавати всі чи частину інших житлово-комунальних послуг.

Виконавець послуги з управління житлом зобов'язаний забезпечити укладання договорів про надання житлово-комунальної послуги, виконавцем якої він не є за договором про надання послуги з управління житлом, за дорученням власників (співвласників) багатоквартирного будинку чи уповноважених ними осіб.

3. Якщо договором про надання житлово-комунальних послуг не встановлено інше або якщо його укладено на невизначений строк, співвласники багатоквартирного будинку або об'єднання співвласників багатоквартирного будинку вправі в будь-який час у порядку, встановленому цим Кодексом, прийняти рішення про відмову від послуг виконавця певних житлово-комунальних послуг, про що письмово повідомити виконавцю. У такому разі договори про надання відповідної житлово-комунальної послуги, укладені виконавцем з власниками (співвласниками) житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, вважаються розірваними через місяць з дня надання письмового повідомлення виконавцю про відмову від його послуг.

Стаття 158. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо виконання послуги з управління житлом

1. У разі якщо до органу місцевого самоврядування надійшов висновок державної житлово-комунальної інспекції про те, що власники (співвласники) житла у багатоквартирному будинку, розташованому на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, або визначений власниками (співвласниками) житла виконавець надання послуги з управління житлом не забезпечують належного надання такої послуги, внаслідок чого виникла загроза заподіяння шкоди життю, здоров'ю та майну осіб, які проживають у такому будинку чи використовують приміщення в ньому для інших потреб, або інших осіб, орган місцевого самоврядування може вимагати припинення зазначеними особами договору про надання послуги з управління житлом або вимагати припинення здійснення функції виконавця послуги з управління житлом у судовому порядку.

2. У разі прийняття судом рішення про припинення виконання власниками (співвласниками) житла або визначеним ними виконавцем послуги з управління житлом функції з надання послуги з управління житлом та розірвання відповідного договору, орган місцевого самоврядування визначає тимчасового виконавця послуг з управління житлом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Органи місцевого самоврядування:

1) забезпечують реєстрацію протоколів рішень власників (співвласників) житла щодо вибору способу надання послуг з управління житлом, складають та подають звітність центральному органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства за встановленими ним формами;

2) беруть участь у голосуванні на загальних зборах власників (співвласників) житла відповідно до своєї ідеальної частки у неподільному майні багатоквартирного будинку, житлового комплексу, ініціюють проведення загальних зборів власників (співвласників) житла.

4. Орган місцевого самоврядування як колишній власник житлового фонду у тримісячний строк з дня прийняття рішення власниками (співвласниками) багатоквартирного будинку про спосіб управління таким будинком забезпечує передачу передбаченої законодавством належним чином оформленої технічної документації щодо цього житлового будинку власнику (співвласникам) або уповноваженій ним (ними) особі чи виконавцю послуг з управління житлом, визначеному згідно з цим Кодексом.

Стаття 159. Страхування житла та фінансових ризиків з надання послуг з управління житлом

1. З метою забезпечення фінансових гарантій відшкодування збитків, що можуть бути завдані житлу, власник (співвласники) житла, організація, створена власником (співвласники) житла для представництва спільних інтересів та управління житлом (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-обслуговуючий кооператив, товариство власників житла) або за його (їх) дорученням виконавець послуги з управління житлом може здійснити добровільне страхування житла та фінансових ризиків з надання послуги з управління житлом на користь власників (співвласників) житла та створеної ними для представництва спільних інтересів та управління житлом організації.

2. Страхування багатоквартирного будинку та страхування фінансових ризиків з надання послуги з управління житлом здійснюється на підставі договору відповідно до Закону України "Про страхування".

Глава 14. Утримання та реконструкція багатоквартирного будинку

Стаття 160. Утримання багатоквартирного будинку

1. Утримання багатоквартирного будинку є житлово-комунальною послугою, складові якої визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 161. Обов'язок з утримання багатоквартирного будинку

1. Обов'язок з утримання багатоквартирного будинку несе його власник (співвласники) та виконавець послуги з управління житлом.

2. Виконавець послуги з управління житлом може здійснювати послуги з утримання житла самостійно, на договірних засадах залучати до виконання робіт, необхідних для утримання багатоквартирного будинку, інших юридичних і фізичних осіб або доручати виконання зазначених робіт одній особі за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.

3. Особи, які проживають у багатоквартирному будинку чи використовують приміщення в ньому для інших потреб, укладають з виконавцем послуги з управління житлом договір про надання послуг з утримання житла та прибудинкової території.

Стаття 162. Договір про надання послуги з утримання житла та прибудинкової території

1. За договором про надання послуги з утримання житла та прибудинкової території одна сторона - замовник (власник чи співвласник житла або уповноважена ним/ними особа) доручає, а друга сторона - виконавець послуги з управління житлом зобов'язується за плату здійснювати утримання житла (житлового будинку, гуртожитку, житлового комплексу, житлових приміщень у нежитлових будівлях і спорудах).

2. До істотних умов договору про надання послуги з утримання житла та прибудинкової території належить:

1) опис багатоквартирного будинку та його прибудинкової території з розташованими на ній об'єктами;

2) права та обов'язки сторін договору;

3) перелік робіт з утримання житлового будинку, які повинні виконуватися, критерії оцінювання якості їх виконання, а також затверджених у встановленому порядку цін/тарифів на кожен вид робіт;

4) порядок і умови надання послуг з утримання житла та прибудинкової території;

5) розмір плати, яку отримуватиме виконавець послуг з утримання житла, строки, порядок та умови її сплати;

6) порядок і строки звітування виконавця послуг з утримання житла перед замовником про виконання умов договору про утримання житлового будинку;

7) відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов договору;

8) строк дії договору, умови та порядок його продовження і припинення.

3. Договір про послуги з утримання житла та прибудинкової території укладається у письмовій формі відповідно до цього Кодексу в порядку, встановленому законодавством.

4. Якщо у багатоквартирному будинку визначено виконавця послуги з управління житлом, умови надання послуги з утримання житла є складовою частиною договору про надання послуг з управління житлом. У такому разі окремий договір про утримання житла не укладається.

5. Договір про надання послуги з утримання житла та прибудинкової території укладається відповідно до типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Стаття 163. Капітальний ремонт житлових будівель

1. Капітальний ремонт житлової будівлі передбачає виконання комплексу будівельних робіт, спрямованих на відновлення житлової будівлі (житлового будинку, гуртожитку), з можливим поліпшенням експлуатаційних показників його елементів.

Капітальний ремонт житлової будівлі, у тому числі під'їзду, та облаштування прибудинкової території проводяться з урахуванням вимог осіб з особливими потребами незалежно від того, чи проживають у конкретному житловому будинку або гуртожитку такі особи.

Кошти на капітальний ремонт житлового фонду накопичуються на банківських рахунках відповідно до Правил надання послуг з управління житлом, затвердженого Кабінетом Міністрів України, і використовуються в установленому законодавством порядку.

2. Порядок проведення капітального ремонту житлового фонду (житлових будівель та житлових приміщень у нежитлових будівлях) затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Державна підтримка проведення капітального ремонту житлового фонду здійснюється відповідно до законодавства.

Стаття 164. Фінансування капітального ремонту житлових будинків

1. Співвласники багатоквартирних будинків щомісяця сплачують внески на проведення капітального ремонту житлових будинків.

Порядок розрахунку розміру внесків на проведення капітального ремонту багатоквартирних будинків, їх накопичення та використання визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Власники окремих житлових та нежитлових приміщень, що перебувають у наймі (оренді), мають право покласти обов'язки із сплати внесків на проведення капітального ремонту житлового будинку, в якому розташовані такі приміщення, на наймачів (орендарів) цих приміщень, обумовивши це у договорах найму (оренди).

3. Одноосібний власник житлового будинку самостійно планує накопичення та використання коштів на капітальний ремонт у разі укладання відповідного договору.

4. Витрати співвласників багатоквартирного будинку на проведення його капітального ремонту розподіляються між ними пропорційно до загальної площі приміщень, що належать кожному власнику в такому будинку.

Стаття 165. Участь попередніх власників житлового фонду в першому після приватизації окремих квартир комплексному капітальному ремонті багатоквартирних будинків

1. Держава та територіальні громади як попередні власники житлового фонду беруть участь у фінансуванні першого після приватизації окремих квартир комплексного капітального ремонту багатоквартирних будинків (далі - перший капітальний ремонт будинку) шляхом надання цільової адресної допомоги з державного та місцевого бюджетів для проведення капітального ремонту багатоквартирного будинку.

2. Порядок надання цільової адресної допомоги на перший капітальний ремонт багатоквартирного будинку затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. До обов'язкових умов надання цільової адресної допомоги на перший капітальний ремонт будинку належать:

1) фінансування робіт, пов'язаних з проведенням першого капітального ремонту будинку за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів співвласників багатоквартирного будинку та інших коштів;

2) передача багатоквартирного будинку, який перебував на балансі попереднього власника, виконавцю послуг з управління житлом або в самоуправління співвласників такого будинку, що відповідають вимогам до виконавців послуг з управління житлом, встановленим частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу;

3) наявність висновку про необхідність капітального ремонту житлового будинку;

4) проведення енергоаудиту житлового будинку;

5) наявність належним чином затвердженої проектно-кошторисної документації на виконання робіт, пов'язаних з проведенням капітального ремонту житлового будинку;

6) прийняття на загальних зборах співвласників житла рішення про проведення першого капітального ремонту будинку, сплату співвласниками житла їх частки у його фінансуванні, про взяття кредиту (у разі потреби), а також про делегування створеній ними організації чи виконавцю послуг з управління житлом відповідних повноважень.

4. Під час проведення першого капітального ремонту будинку виконуються роботи, пов'язані з усуненням виявлених несправностей та пошкоджень усіх елементів житлового будинку та його приміщень.

5. До складу робіт, що підлягають виконанню під час проведення першого капітального ремонту будинку, включаються також роботи, спрямовані на підвищення рівня благоустрою житлового будинку та його прибудинкової території у визначених межах, встановлення нового технічного обладнання, поліпшення експлуатаційних показників житлового будинку, підвищення його енергетичної ефективності.

Стаття 166. Комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду шляхом реалізації інвестиційних проектів

1. Реалізація інвестиційних проектів комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду з викупом земельних ділянок або без нього здійснюється відповідно до закону.

2. Під час реалізації інвестиційних проектів комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду, передбаченої генеральним планом відповідного населеного пункту, мають виконуватися такі умови:

1) своєчасне оприлюднення в засобах масової інформації рішення органу місцевого самоврядування про реалізацію проекту комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду - протягом одного місяця з дня його прийняття, але не пізніш як за рік до початку реалізації проекту;

2) письмове попередження усіх власників (співвласників) і наймачів (орендарів) житла, розташованого в межах кварталів (мікрорайонів), у яких передбачається комплексна реконструкція застарілого житлового фонду, про вилучення відповідного житла для реалізації інвестиційного проекту;

3) пропонування власнику (співвласникам) житла іншого упорядженого житла, передбаченого частиною третьою цієї статті, в межах кварталів (мікрорайонів) комплексної реконструкції застарілого житлового фонду або в межах суміжних з ними кварталів (мікрорайонів).

3. Наймачеві (орендареві) житла має бути запропоновано інше упоряджене житло в межах норм забезпечення житлом відповідно до цього Кодексу та умов договору найму (оренди) житла, що розташовується в межах кварталів (мікрорайонів) комплексної реконструкції застарілого житлового фонду або в межах суміжних з ними кварталів (мікрорайонів).

Особам, які займали окрему квартиру, має бути надана окрема квартира. Якщо наймач (орендар) займав більш як одну кімнату, йому надається житлове приміщення з такою самою кількістю кімнат незалежно від числа осіб, які проживали в цьому житловому приміщенні. За площею нове житлове приміщення не може бути меншим того, що займав наймач (орендар). У разі неможливості надати таке саме за площею житло наймачу (орендарю) житла має бути запропоновано житло більшої площі.

Якщо наймач (орендар) житла або члени його сім'ї, які постійно проживають разом з ним, мають право на додаткову житлову площу і фактично користуються нею, житлове приміщення надається з урахуванням норми додаткової житлової площі.

4. Компенсація власникам (співвласникам) та наймачам (орендарям) житлових (нежитлових) приміщень, земельних ділянок та іншого майна, відчуженого під час комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду, надається в порядку, встановленому законом.

5. Положення цієї статті застосовуються у разі:

1) проведення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду;

2) надання компенсації за втрату житла через вилучення земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю.

6. Спори щодо переселення в інше житло у випадках, передбачених цією статтею, вирішуються в судовому порядку.

Стаття 167. Надання житла у зв'язку із знесенням житлового будинку

1. Якщо житловий будинок визнано аварійним, непридатним для проживання і таким, що підлягає знесенню або вилученню для задоволення суспільних потреб, наймачам (орендарям), які з нього виселяються, надається в позачерговому порядку інше упоряджене житло.

2. Власники (співвласники) житлових будинків (їх частин), квартир у таких будинках, що підлягають знесенню з мотивів суспільної необхідності, відселяються за їх згодою відповідно до закону. Таким власникам (співвласникам) житла забудовник житла надає компенсацію відповідно до статті 166 цього Кодексу.

Забудовник житла здійснює також відшкодування громадянам витрат, пов'язаних з їх переїздом на нове місце проживання у нове житло.

Ринкова вартість житлових будинків, що підлягають знесенню, а також квартир (їх частин) у таких будинках визначається незалежним оцінювачем відповідно до законодавства.

Орган місцевого самоврядування видає забудовникові житла дозвіл на знесення житлового будинку (будинків, гуртожитку, житлового комплексу) та початок будівництва лише після відселення всіх мешканців із житлових будинків, що підлягають знесенню.

3. Спори, що виникають з питань, зазначених у частинах першій і другій статті 167 цього Кодексу, вирішуються в судовому порядку.

Стаття 168. Надання громадянам житла у зв'язку з реконструкцією житлової будівлі

1. У разі реконструкції житлової будівлі (житлового будинку, гуртожитку, житлового комплексу), яка не може бути проведена без відселення громадян, наймодавець (орендодавець) житла з комунального або державного житлового фонду зобов'язаний надати наймачам (орендарям) і членам їхніх сімей на час проведення реконструкції інше житло в маневреному житловому фонді.

За пропозицією наймодавця (орендодавця) та за наявності письмової згоди наймача (орендаря) і повнолітніх членів його сім'ї їм може бути надано для постійного проживання інше упоряджене житло.

У разі проведення реконструкції, необхідність якої визначається власником приватного житлового будинку, співвласниками багатоквартирного будинку, таким власникам (співвласникам) і членам їхніх сімей на період реконструкції зазначених будинків за їх згодою надається житло в маневреному житловому фонді.

Якщо власник (співвласник) приватного житлового будинку, квартири, кімнати, в багатоквартирному будинку, наймач (орендар) і члени їхніх сімей відмовляються від переселення, питання про їх відселення вирішується в судовому порядку.

2. Після закінчення реконструкції житлового будинку, гуртожитку наймач (орендар) та члени його сім'ї мають право вселитися в житло, яке вони займали до реконструкції житлового будинку.

Витрати, пов'язані з переселенням мешканців житлового будинку, гуртожитку, майнового комплексу, відшкодовуються замовником реконструкції відповідного житла.

Стаття 169. Надання іншого упорядженого житла в разі неможливості збереження житла (його частини) чи зміни його розміру в результаті реконструкції багатоквартирного будинку

1. У разі якщо в результаті реконструкції багатоквартирного будинку квартира (її частина) державного або комунального житлового фонду, яку займає наймач (орендар) і члени його сім'ї, не може бути збережена чи її житлова площа збільшується або зменшується, наймачу (орендарю) і членам його сім'ї за їх згодою до початку реконструкції житла надається наймодавцем інше упоряджене житло.

2. Якщо в результаті реконструкції багатоквартирного будинку з державного або комунального житлового фонду житлова площа квартири (кімнати) зменшується, власникам (співвласникам) житла надається інше упоряджене житло. У разі збільшення житлової площі квартири (кімнати) власник (співвласник) житла має право одержати інше упоряджене житло, за розміром не менше займаного, або сплатити за різницю площі за собівартістю.

Стаття 170. Реконструкція житлових будинків, гуртожитків, житлових комплексів

1. Реконструкція житлових будинків проводиться їх власниками (співвласниками) з дозволу органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства.

Роботи з реконструкції багатоквартирних будинків проводяться спеціалізованою підрядною організацією за договором (контрактом) на замовлення виконавця послуг з управління житлом за дорученням (погодженням) власників (співвласників) житла за умови надання дозволу органом місцевого самоврядування.

2. Виготовлення проектної документації та проведення робіт з реконструкції багатоквартирного будинку здійснюються відповідно до законодавства.

3. Відселення власників (співвласників) квартири, кімнати в багатоквартирному будинку, наймачів (орендарів) і членів їхніх сімей для проведення реконструкції багатоквартирного будинку здійснюється органом місцевого самоврядування відповідно до затвердженого плану реконструкції житлових будівель (житлових комплексів, житлових будинків, гуртожитків) у порядку, визначеному законом.

У разі якщо реконструкція житлових будівель (житлових комплексів, житлових будинків, гуртожитків) проводиться без відселення мешканців, підрядник робіт з реконструкції житла зобов'язаний забезпечити безпечне їх проживання відповідно до затвердженої проектної документації реконструкції житлових будівель.

4. Реконструкція житлових будівель, у тому числі під'їздів, сходових кліток та житла, прибудинкової території проводиться з урахуванням потреб осіб з особливими потребами незалежно від того, чи проживають у них зазначені особи.

5. У разі якщо житло (квартира, кімната, садибний будинок) інваліда (дитини-інваліда) не відповідає висновку медико-соціальної експертизи і немає можливості пристосувати його до потреб інваліда (дитини-інваліда), за згодою інваліда (сім'ї, в якій виховується дитина-інвалід), може проводитися заміна житла в порядку, визначеному законом.

Стаття 171. Реконструкція житлових приміщень

1. Реконструкція будь-яких житлових приміщень (в житлових будівлях та в нежитлових будівлях) без дозволу органу місцевого самоврядування забороняється, якщо:

1) змінюється площа будь-якого з приміщень квартири, кімнати, блоку, секції;

2) змінюється функціональне призначення приміщення в житловій будівлі;

3) здійснюється втручання в несучі або зовнішні захисні конструкції, внутрішньобудинкові інженерні мережі, обладнання, комунікації;

4) проводиться будь-яке переобладнання, перепланування в житловій будівлі.

Документація про виконані роботи, пов'язані з ремонтом, переобладнанням квартири (кімнати, житлового блоку чи секції), має бути зареєстрована в бюро технічної інвентаризації протягом трьох місяців з дня завершення таких робіт.

2. У разі якщо власник (співвласник) житла має намір виконати роботи, зазначені в частині першій цієї статті, самостійно, він зобов'язаний отримати дозвіл на будівництво та виконання будівельних робіт в органах місцевого самоврядування відповідно до законодавства.

3. Власник (співвласник) житла, який самовільно здійснив перепланування або переобладнання житла, зобов'язаний за власні кошти привести таке житло у попередній стан відповідно до затвердженої проектної документації.

< повернутись Перехід на сторінку:
1 2 [3] 4
> читати далі


[на головну]

Коментарі (1)

  • Librarian

    01.12.2010, 13:52

    Так, ньюанси є (

Додати коментар

Тільки зареєстровані учасники мають можливість приймати участь в обговоренні статей та матеріалів.
Будь ласка зареєструйтесь або авторизуйтесь.