Можливі негативні наслідки щодо недотримання вимог Закону України ‘‘Про інвестиційну діяльність'' продемонструємо на прикладі кореспонденції рахунків, наведених у статті «Цільові облігації та будівництво житла» («Податки та бухгалтерський облік», 2004, № 35), на яку посилається автор статті ‘‘Цільові облігації, опціони та інші схеми фінансування будівництва'' з метою підтвердження правомірності свого висновку щодо розгляду для ‘‘цілей оподаткування'' коштів інвесторів в якості джерел фінансування власних об'єктів житлового будівництва особи, яка у його публікації отримує статус забудовника.     

            Із змісту наведеної кореспонденції рахунків випливає те, що окремий (довірчий) рахунок так званим забудовником для акумулювання коштів отриманих від фізичних юридичних осіб (фактичних інвесторів) в результаті випуску (емісії) безпроцентних (цільових) облігацій не відкривався. Внаслідок чого, будматеріали (майно), яке було набуте забудовником за рахунок коштів інвесторів оприбутковувалось на баланс забудовника, а не на окремий баланс, на якому повинне обліковуватись таке майно. Те саме стосується і результатів розрахунків з підрядними організаціями за виконанні будівельні роботи. Адже, вся без виключення кореспонденція рахунків, що наведена у розділах ‘‘Використання грошових коштів, отриманих від розміщення облігацій'' та ‘‘Погашення цільових облігацій'', є фактично похідною від кореспонденції рахунків, наведеної у розділі ‘‘Розміщення цільових облігацій'' (Дт рах. 311‘‘Поточні рахунки в національній валюті - Кт рах 521 ‘‘Зобов'язання за облігаціями'')

            У зв'язку з цим, забудовником була неправомірно визнана сума податкового кредиту за здійснену ним за рахунок коштів інвесторів оплату матеріалів, виконаних робіт підрядними будівельними організаціями (п. 4 розділу ‘‘Використання грошових коштів, отриманих від розміщення облігацій) та безпідставне нараховане податкове зобов'язання по ПДВ (п.3 розділу ‘‘Погашення цільових облігацій) тощо.

            Про такі обставини свідчить зміст п.п. 5.1.20 ст. 5 Закону України ‘‘Про податок на додану вартість'' згідно якого звільняються від оподаткування операції з поставки житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першої поставки. При цьому, для цілей вказаного підпункту під першою поставкою житла розуміється: перше передання готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника.

            А у п. 3-4 розділу ‘‘Використання грошових коштів, отриманих від розміщення облігацій'' вартість придбаних за рахунок коштів замовників (інвесторів) матеріалів включається до складу фактичної виробничої собівартості виконаних забудовником (тобто, виконавцем) будівельних робіт. (Дт рах.20 ‘‘Виробничі запаси'' - Кт рах. 631‘‘Розрахунки з вітчизняними постачальниками''; Дт рах. 23 ‘‘Виробництво''- Кт рах.20 ‘‘Виробничі запаси''; Дт 644 ‘‘Податковий кредит - Кт 631 ‘‘Розрахунки з вітчизняними постачальниками''). Внаслідок чого вартість цих матеріалів стала об'єктом подвійного оподаткування податком на додану вартість для інвесторів (замовників), оскільки знайшла своє відображення в доходах від ‘‘реалізації'' побудованого житла (п.п. 2-3 розділу ‘‘Погашення цільових облігацій'' : а) Дт 361‘‘Розрахунки з вітчизняними покупцями'' - Кт 701‘‘Дохід від реалізації готової продукції''; б) Дт 701‘‘Дохід від реалізації готової продукції'' - Кт 641‘‘Розрахунки за податками''). Адже, фактична собівартість будівельних робіт є складовою частиною доходів з надання замовників результатів таких робіт. А єдиним джерелом для розрахунків з постачальниками і підрядниками та з забудовником булим виключно кошти замовників (інвесторів).

            Вважаємо за необхідне підкреслити, що вся без виключення інформація, що буде зафіксована за допомогою запропонованої кореспонденції рахунків, матимете недостовірний характер. Єдиним практичним її значенням є засвідчення фактів порушення вимог статті 1030 ЦК України, оскільки в даних бухгалтерського обліку забудовника відображається те, що кошти інвесторів, залучені ним в довірче управління використовувались з метою, яка суперечить законодавчим нормам. А саме, все надбане за рахунок цих коштів майно (будматеріали, результати послуг підрядних організацій) оприбутковувалось на баланс забудовника в якості його власного майна, а не відокремлювалось за допомогою окремого балансу від активів забудовника з метою включення його до складу майна інвесторів, переданого ними в управління. У зв'язку з цим передача майна інвесторів, набутого за рахунок їх власних коштів, із довірчого управління забудовника, відображається в даних бухгалтерського обліку забудовника в якості операції з продажу такого майна його же власникам - інвесторам.

            При цьому, автор ігнорував призначення тих рахунків, що він використовував. Наприклад, згідно норм Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.11.99 р. № 291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.99 р. за № 893/4186, за кредитом рахунку 23 ‘‘Виробництво'' відображається сума фактичної собівартості завершеної виробництвом продукції (у дебет рахунків 26 ‘‘Готова продукція'',27 ‘‘Продукція сільськогосподарського виробництва''), виконаних робіт та послуг (у дебет рахунку 90 ‘‘Собівартість реалізації'').

            А у п. 1 розділу ‘‘Погашення цільових облігацій'' пропонується фактичну собівартість виконаних будівельних робіт списувати з кредиту рахунку 23 на дебет рахунку 26 ‘‘Готова продукція'', а не на дебет рахунку 90 ‘‘Собівартість реалізації''.

            Таким чином, автор статті або не розуміє різниці між промисловим виробництвом та будівельною діяльністю або умисно вводить в оману читачів. Причому, прикладів порушення вимог Інструкції щодо призначення рахунків у запропонованій кореспонденції рахунків дуже багато.           

            Відповідно до таких обставин всі пропозиції щодо порядку використання даних бухгалтерського обліку в податковій звітності, що надавались автором на базі запропонованої їм кореспонденції рахунків, є неадекватними вимогам податкового законодавства, оскільки ґрунтуються на недостовірній інформаційній базі. Тобто, не відповідають нормам п. 2 ст. 3 Закону України ‘‘Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, якими встановлюється, що базою для складання податкової звітності є дані бухгалтерського обліку. Адже, в нормах цього пункту розуміються виключно ті дані бухгалтерського обліку, що сформовані тільки шляхом чіткого дотримання законодавчих вимог (у т.ч. ст. 1030 ЦК України), стандартів бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів в області бухгалтерського обліку (у т.ч. Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій''), а не шляхом застосування у практичній діяльності консультацій, автори яких не спроможні свої висновки та пропозиції обґрунтувати прямими законодавчими нормами.