Згідно з ст. 42 Господарського кодексу України від 16.01.03 N 436-IV підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Отже, фізичні особи – підприємці повинні здійснювати свою підприємницьку діяльність особисто та самостійно. Згідно із положеннями Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-IV (далі – Кодекс) цивільні права та обов’язки можуть здійснювати та виконуватися як безпосередньо особою, так і її представником. Відповідно до ст. 237 Кодексу представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Відповідно до п. 3 ст. 244 Кодексу довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Відповідно до ст. 245 Кодексу форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Враховуючи вищевикладене, фізична особа – підприємець має право доручити іншій фізичній особі виконати певні повноваження (крім безпосереднього провадження діляьності), за умови, що вони зазначені у довіреності та з ним укладений цивільно-правовий договір.