Згідно із частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 51 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV із змінами та доповненнями (далі – ГКУ) підприємницька діяльність припиняється на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Частиною 1 ст. 59 ГКУ визначено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється, зокрема, шляхом ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду. Абзац 12 ч. 1 ст. 239 ГКУ передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції такі як скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання. Одним із основних завдань органів державної податкової служби України відповідно до ст. 2 Закону України від 4 грудня 1990 року №509-XII „Про державну податкову службу в Україні” із змінами та доповненнями (далі – Закон №509) є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Відповідно до п. 17 ст. 11 Закону №509 органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Пунктом 2 ст. 46 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” із змінами та доповненнями встановлено, що підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця є: визнання фізичної особи - підприємця банкрутом; провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.