Згідно зі ст. 5 Закону України від 22 грудня 1994 року № 320/94-ВР „Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів” зі змінами та доповненнями до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів (далі – Державний реєстр) вноситься інформація про осіб, які постійно проживають в Україні, мають об'єкти оподаткування, передбачені чинним законодавством, i зобов'язані сплачувати податки та інші обов'язкові платежі. Реєстрація фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійного проживання платників, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, - за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування. Тобто, до Державного реєстру включаються відомості тільки про тих малолітніх або неповнолітніх осіб, які мають об’єкти оподаткування і зобов’язані сплачувати податки. При цьому реєстрація неповнолітньої дитини має здійснюватись за місцем проживання дитини. Згідно статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. (продовження див. ІІ)