Бібліотека бухгалтерського обліку pro-u4ot.info

Украина онлайн каталог сайтів www.webmoney.ru

КОМЕНТАРІ


Пошук інформації про контрагента в ЄДР

Моніторинг законодавства

Довідник бухгалтерських проводок (продовження)

Довідник бухгалтерських проводок

"Коза" для складання Балансу та Звіту про фінансові...

Податковий кодекс України (архів)

Як розрахувати фінансові показники (коефіцієнти)?

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1...

Как заставить людей работать на вас

Чи включаються до бази оподаткування кошти, отримані як...

Наступление на господство доллара

20 порад для того, щоб працювати менше

Первичные документы для целей бухгалтерского учета

Податковий календар

Пропозиція щодо публікації матеріалів

Чи є майбутнє в українського аудиту?

Бізнес-плани. Повне довідкове видання

Технология обмана или как стать членом АПУ

Який розмір річної плати за ліцензію на право оптової...

Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду,...

Альбом бухгалтерських проводок

Финансы и бухгалтерский учет для неспециалистов

Інформаційний вірус

Как грамотно сорвать проект внедрения, или Пособие для...

Инвестиционная оценка: Инструменты и методы оценки любых...

Реклама

. Головна » Облік » Законодавство » Листи Д.К.П. »

Щодо користування майном господарського товариства

Надрукувати документ
19.05.2009

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

ЛИСТ

від 27.02.2009 р. N 1930

Щодо надання роз'яснень

Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваш лист від 22.01.2009 N 12-096-01 стосовно надання роз'яснень з деяких питань господарської діяльності та повідомляє наступне.

Стосовно питання про необхідність вказувати термін, на який надається право користування майном як вкладу до статутного капіталу товариства в установчих документах новоствореної юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 87 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Частина друга цієї ж статті визначає, що установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини другої статті 88 ЦКУ у засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Одночасно частиною другою статті 57 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 5 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що у разі, якщо в установчих документах товариства не вказано строк його діяльності, товариство визначається створеним на невизначений строк.

Також звертаємо увагу на те, що частиною першою статті 115 ЦКУ господарське товариство є власником, зокрема майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Стосовно питання про оцінку права користування майном як внеску до статутного (складеного) капіталу товариства.

Статтею 86 ГКУ визначено, що вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Частиною четвертою цього Закону визначено, що у випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.

Статтею 13 Закону України "Про господарські товариства" та частиною другою статті 115 ЦКУ встановлено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Нагадуємо, що статтею 8 ЦКУ встановлено, що цивільні відносини, які не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду на те, що зазначеною вказаною вище статтею 115 ЦКУ грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства.

Тому вважаємо за доцільне рекомендувати учасникам товариства, за аналогією Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", про результати оцінки вкладів учасників товариства скласти відповідний акт.

Стосовно питання про документ, який надається для підтвердження внесення засновниками вкладів до статутного (складеного) капіталу юридичної особи.

На підставі наведеного вище Держкомпідприємництво вважає, що документом, який підтверджує передачу майна до статутного (складеного) капіталу юридичної особи, може бути акт такої передачі, складений учасниками на підставі акта оцінки вкладів учасників товариства.

Стосовно питання про підписування ліквідаційного балансу усіма членами ліквідаційної комісії.

Порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації встановлений статтею 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", зокрема частиною другою цієї статті визначено, що підписи голови та членів ліквідаційної комісії на ліквідаційному балансі повинні бути нотаріально засвідчені.

Засвідчення справжності підписів засновників (учасників) або уповноваженого ними органу на ліквідаційному балансі здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 N20/5.

Згідно з пунктом 261 зазначеної Інструкції нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою (особами).

Звертаємо увагу на те, що чинним законодавством не передбачено застосування будь-яких виключень щодо оформлення ліквідаційного балансу, тому підписи усіх членів ліквідаційної комісії на ліквідаційному балансі мають бути нотаріально засвідчені.

Одночасно наголошуємо на тому, що згідно з частиною третьою Прикінцевих положень Закону про реєстрацію закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Стосовно питання про придбання частки самим товариством.

Відповідно до статті 147 ЦКУ та статті 53 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 52 вищевказаного Закону та відповідно до статті 144 ЦКУ. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.

Порядок внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників, встановлений статтею 29 Закону про реєстрацію.

Звертаємо увагу на те, що відповідно до частини п'ятої статті 89 ЦКУ зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.

Стосовно питання про викуп частки власника самим приватним підприємством.

Відповідно до частини першої статті 63 ГКУ приватне підприємство - це підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи).

Статтею 113 ГКУ також дається визначення приватного підприємства, а саме: "Приватним підприємством визначається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці та з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи". Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

На даний час приватне підприємство створюється і діє на підставі загальних вимог, які встановлені ЦКУ, ГКУ та іншими законами України.

Згідно із частиною першою статті 8 ЦКУ, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Враховуючи наведене вище, Держкомпідприємництво вважає, що викупити частку самим приватним підприємством можливо у порядку, який встановлено для товариств (статті 53 Закону України "Про господарські товариства").

Стосовно питання про довідку на прийняття документів, що підлягають довгостроковому зберіганню.

Для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення державному реєстратору подаються документи, які передбачені частинами першою - третьою статті 37 Закону про реєстрацію, зокрема абзацом шостим частини першої цієї статті визначено, що подається довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

Відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" встановлено, що у разі ліквідації або реорганізації органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ та організацій документи, що нагромадилися за час їх діяльності, передаються ліквідаційною комісією (ліквідатором) правонаступникам у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства, із збереженням відповідної форми власності на зазначені документи, а у випадках відсутності правонаступників - відповідним державним архівним установам або іншим місцевим архівним установам.

Згідно із пунктом 12.3 Правил роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, затверджених наказом Державного комітету архівів України 16.03.2001 N 16, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.05.2001 за N 407/5598, встановлено, що порядок передавання й подальшого користування документами установи після її реорганізації або ліквідації передбачається в наказі, іншому розпорядчому акті або рішенні про реорганізацію чи ліквідацію установи. Передавання документів установи, що ліквідується, входить до обов'язків комісії, створеної для передавання справ і майна. У випадку реорганізації установи з передачею її функцій іншій установі остання приймає за актом документи, не завершені в діловодстві установи, що реорганізується, та її архів.

Отже, на підставі вищенаведеного Держкомпідприємництво вважає, що державний реєстратор може, прийняти довідку, видану юридичною особою - правонаступником, про передання їй справ і майна від юридичної особи, що припинилась, для подальшого зберігання.

Стосовно питання про документ, що посвідчує повноваження.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону про реєстрацію для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) документи, зокрема примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини дев'ятої статті 24 Закону про реєстрацію, якщо документи для проведення державної реєстрації юридичної особи подаються засновником юридичної особи, державному реєстратору додатково пред'являється паспорт, а якщо документи для проведення державної реєстрації юридичної особи подаються особою, уповноваженою засновником (засновниками) юридичної особи, державному реєстратору додатково пред'являється її паспорт та надається документ, що засвідчує її повноваження.

Частиною третьою статтею 237 ЦКУ встановлено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частиною першою статті 238 ЦКУ встановлено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Звертаємо увагу на те, що відповідно до статті 59 Закону України "Про господарські товариства" до виключної компетенції загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю належать питання, які визначені в частині п'ятій статті 41 цього Закону, зокрема, пунктом "й" - прийняття рішення про обрання уповноваженої особи для представлення інтересів товариства.

Вважаємо, що у разі прийняття загальними зборами учасників товариства рішення про обрання уповноваженої особи для представлення інтересів товариства з питань державної реєстрації це рішення є таким документом, що посвідчує повноваження цієї особи, яка подає документи державному реєстратору, що не протирічить загальним вимогам до порядку оформлення представництва інтересів однієї особи іншою.

 

Голова 

О. В. Кужель 

 

Читати ще:


[на головну]

Додати коментар

Тільки зареєстровані учасники мають можливість приймати участь в обговоренні статей та матеріалів.
Будь ласка зареєструйтесь або авторизуйтесь.