Відносини у зовнішньоекономічній сфері регулюються як спеціальним законодавством, до якого зокрема відноситься Закон України від 23 вересня 1994 року №185/94 „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” із змінами та доповненнями, так і загальним законодавством, зокрема, Цивільним Кодексом України (далі – Кодекс). Так, відповідно до ст. 512-516 Цивільного кодексу України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо згідно укладеної угоди купівлі-продажу у зовнішньоекономічній сфері, резидентом експортовано продукцію на умовах відстрочки платежу, зазначена операція потрапляє в правове поле Закону, оскільки є боржник – нерезидент, який повинен в законодавчо встановлені терміни розрахуватись з кредитором – резидентом України. В період виконання експортної операції укладено договір про уступку вимоги боргу між резидентом та іншим нерезидентом, з яким резидентом не здійснено розрахунок по імпортній операції, і як наслідок, право кредитора переходить до іншого нерезидента, а тому валютна виручка не надійде власнику експортованої продукції, що порушує законодавчо встановлену систему валютного контролю за експортно - імпортними операціями резидентів у зовнішньоекономічної сфері. Враховуючи викладене, зазначена угода суперечить вимогам спеціального законодавства, яким є Закон України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.