Відповідно до ст.6 Закону України від 16 квітня 1991 року №959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключеній формі заборонені законами України. Законом України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі – Закон №185) встановлено порядок розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними контрактами при здійсненні резидентами України експортно-імпортних операцій та визначено відповідальність за недотримання визначених строків розрахунків. Отже, виходячи зі змісту питання, оскільки дана операція з перерахування грошових коштів нерезиденту не підпадає під визначення експортно-імпортних операцій, то вона не потрапляє в правове поле Закону №185. Поряд з цим слід зазначити, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності підлягають оподаткуванню відповідно до статті 13 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон №334). Зокрема, відповідно до пункту 13.2 статті 13 Закону №334 резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.