Відповідно до Закону України від 16 квітня 1991 року №959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" зі змінами та доповненнями іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Постійне представництво нерезидента в Україні, згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. При цьому, згідно з п.5 ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі – Декрет) юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють які здійснюють свою діяльність на підставі законів України є резидентами України. Відповідно до п.1 ст.3 Декрету валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. При цьому використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України згідно з підпунктом "г" п.4 ст.5 Декрету. Враховуючи зазначене, а також те, що договір про надання послуг постійному представництву нерезидента укладено між резидентом і постійним представництвом, то оплата за надані послуги має здійснюватись таким представництвом. При цьому, використання іноземної валюти в розрахунках за участю постійних представництв є використанням іноземної валюти як засобу платежу на території України i потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.