Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ). Згідно норм пп. 7.9.1 - 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97–ВР із змінами та доповненнями, далі - Закон) отримання платником податку фінансового кредиту не призводить до виникнення валового доходу, а його повернення – до виникнення валових витрат. Витрати, пов'язані з виплатою процентів за користування фінансовим кредитом, якщо такі виплати здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податків відносяться до валових витрат на підставі пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону. Операції з відступлення права вимоги у грошовій формі за фінансовим кредитом відображаються у податковому обліку відповідно до пп. 7.9.7 п. 7.9 ст. 7 Закону, згідно з яким відступлення первинним кредитором права вимоги за фінансовим кредитом на користь нового кредитора не передбачає перегляду валових доходів та валових витрат боржника. Таким чином, перерахування боржником на користь нового кредитора заборгованості за кредитом у податковому обліку не відображається. Проте, якщо за умовами договору про відступлення права вимоги сума заборгованості боржника перед новим кредитором є меншою за суму заборгованості перед первинним кредитором, то різниця між сумою заборгованості перед первинним кредитором та сумою заборгованості перед новим кредитором є згідно з пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону безповоротною фінансовою допомогою і відповідно до пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону включається до складу валового доходу боржника.